У дисертації представлено комплексне теоретичне обґрунтування впливу тіньової економіки на стан доходів населення і розробку практичних пропозицій щодо зменшення тіньового сектору і зростання добробуту населення від доходів в офіційній економіці. Дослідження найбільш гострих проблем утворення, розподілу та перерозподілу тіньових доходів дало змогу зробити наступні висновки та пропозиції. 1. Тіньова економіка як господарське явище та тіньові доходи притаманні усім соціально-економічним системам, незалежно від моделі й рівня їх економічного розвитку. Але у перехідній економіці істотно змінюється їх питома вага, роль й вплив, які вони мають на суспільство, рівень і якість життя населення, механізми взаємодії з легальною економікою. 2. Наукові дослідження тіньової економіки й тіньових доходів, оцінка їх обсягів та характеру їх утворення, розподілу і перерозподілу призводять до значного перекручення макроекономічних показників. Оцінка впливу тіньової економіки на сукупні доходи населення пов’язана з труднощами теоретичного і практичного характеру, що пояснюється тим, що тіньові доходи є не лише складним, а й латентним об’єктом дослідження порівняно з офіційними доходами. Цей об’єкт дослідження є також кон’юнктурно невигідним, а за певних політичних умов і небажаним для владних структур. 3. Генетичною причиною виникнення тіньових економічних відносин є інституційна основа розвитку суспільства, яка включає офіційні й неофіційні обмеження економічної діяльності суб’єктів господарювання. Інституційне визначення дозволених видів господарської діяльності розмежовує національну економіку на офіційний і тіньовий сектори. У перехідній економіці за умов затримок інституційних трансакцій та надмірних витрат на підтримку інституційних норм виникають девіантно-мутаційні форми економічних відносин і формується відповідна їм модель господарсько-політичного механізму, що є підґрунтям поширення впливу тіньової економіки на формування та диференціацію доходів населення, зростання соціальної напруги у суспільстві, появи деградаційної спіралі його соціально-економічної динаміки. 4. Тіньова економіка – це економічна діяльність, що не враховується і не контролюється офіційними органами, а також діяльність, яка спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства. Характерними рисами тіньової економіки на перехідному етапі є: поява ділового тандема чиновника і підприємця. В результаті незавершеності ринкових перетворень, їх невизначеності виникло сприятливе підгрунтя для превалювання приватних економічних інтересів, задля задоволення яких використовується службове становище державного чиновника; підприємець може отримати ефективний захист своїх інтересів лише тоді, коли він дає хабаря держслужбовцю; внаслідок занадто значної ролі держави в економіці неможливо передбачити подальший розвиток ринкових відносин; держава практично безконтрольно може дотувати з бюджету найважливіші галузі держсектора (наприклад, паливно-енергетичну), але перед цим дотації зацікавленими чиновниками “прокручуються” через систему “дружніх” фірм, або ж розкрадаються; надзвичайно високий рівень оподаткування, як і взагалі репресивний характер системи оподаткування, створили сприятливі можливості для несплати податків і переходу в “тінь” значної частки капіталів, що є наслідком бажання держави зберігати всі важелі управління економічними процесами у своїх руках, що в ринковій економіці недопустимо; асоціальний характер перетворень породили у населення зневіру, страх перед майбутнім, “вибивши” мільйони людей із звичних соціальних ніш. Природньо, що якщо людина працює на збитковому підприємстві, то знайшовши альтернативну можливість заробітку, вона офіційні органи про це інформувати не буде; недосконалість правового поля, наявність значної кількості “білих плям” у законодавстві створює умови для роботи в “тіні”, причому досить комфортно. Незахищеність прав власності породжує у підприємця психологію тимчасовця. Усвідомлення того, що рано чи пізно його право власності може бути порушене, а правові органи не зможуть забезпечити йому відповідний захист, штовхає підприємця використовувати наявні можливості по максимуму. Якщо можна ухилитися від сплати податків, максимізувавши кримінальним шляхом свій прибуток, це необхідно зробити, оскільки трансформаційна економіка несе в собі елемент політичної нестабільності. 5. Певною особливістю розвитку тіньової економіки України стало формування центрально-адміністративних і регіонально-адміністративних груп (кланів). Якщо в 1991-1993 рр. тіньові відносини будувалися по вертикалі контролю з боку державних органів, то з 1994 року в основу переплетіння офіційних і тіньових відносин був покладений регіональний принцип. Організаційні зв’язки керівництва регіонів (областей і великих міст), регіональних силових структур, податкових служб, держапарату і залежних від них підприємств і організацій визначило їх домінуюче положення у піраміді влади. Навколо керівництва регіональних державних структур на грунті спільних економічних і політичних інтересів представників держапарату і комерційних структур почали формуватися могутні регіональні адміністративно-економічні групи. Для суб’єктів господарювання, контрольованих цими групами, штучно створювались сприятливі економічні умови. У вищих ешелонах влади також створювались підконтрольні їм комерційні структури, які функціонували так само, як і регіональні групи, проте вже у межах всієї країни. Вони включали у свій склад суб’єктів господарювання (іноді і кримінальні угруповання), які діяли під прикриттям адміністративних, силових, податкових та інших органів для забезпечення економічних інтересів вищих посадових осіб, тобто було сформовано центральні адміністративно-економічні групи. Все це сприяло тому, що у тіньовому секторі економіки система соціально-економічних відносин характеризується високою складністю і непрозорістю. Практично всі загальні оцінки масштабів тіньової економіки і обсягів доходів, що отримують суб’єкти тіньової діяльності, об’єктивно мають умовно-експертний характер. 6. В умовах ринкової трансформації економіки України виробничі відносини ускладнюються масштабною інтеграцією в них сукупності відносин дрібного стихійного та нетривалого товарного виробництва і обміну, різних за рівнем капіталізації й функціональної стійкості приватних, монопольно-капіталістичних і монопольно-кримінальних відносин. В цих умовах іде інтенсивний процес формування тіньових економічних практик як сукупності стійких і масових дій (взаємодій) суб’єктів різних рівнів (макро-, мезо-, мікро), які направлені на одержання доходів, пов’язаних з порушенням законів та інших формально-правових норм. Такі практики мають тенденцію до створення відповідних соціальних інститутів. 7. В перехідній економіці йде інтенсивний процес становлення факторної моделі доходів населення. Основні доходи утворюються на такі фактори виробництва як праця, власність, земля і підприємницькі здібності. В ринковій економіці зростання цих доходів пов’язано з підвищенням їх граничної продуктивності. В трансформаційній економіці результативний потенціал факторних доходів ще не запрацював. Не здійснена їх інституціоналізація. Ускладнюється цей процес роздвоєнням факторних доходів на офіційну та тіньову складові. Тіньові доходи не тільки накладають свій відбиток на динаміку доходів населення, а є й джерелом глибокої диференціації населення по рівню доходів, наростання соціальних протиріч. Така ситуація є загрозою суспільному спокою і потребує негайних заходів задля детінізації економіки. Необхідною умовою прогресивного розвитку суспільства є органічне поєднання економічного і соціального, що знаходить свою реалізацію у створенні в країні соціально-орієнтованої ринкової економіки, підпорядкованості реформування економіки суспільним цілям. 8. Поряд з розв’язанням проблеми зайнятості, найважливішим фактором зменшення розмірів тіньової діяльності та її впливу на доходи населення є політика в сфері заробітної плати. Зарплата повинна суттєво підвищуватись в умовах її реформування і стати надійним джерелом підвищення добробуту населення. Важливо, щоб головним чинником впливу на розмір оплати праці стала реалізація особистих здібностей та кваліфікації, особиста праця та її результат. 9. Суттєвих змін потребує і податкова система України. Її треба перебудувати з метою перерозподілу податкового тягаря на заможні верстви населення, але головне – розширити базу оподаткування за рахунок переводу тіньової діяльності в офіційну економіку. 10. Організована злочинність, як важливий сегмент тіньової економіки являє собою сферу виробництва, розподілу, обміну і споживання нелегальних благ і послуг. Вона викликає зміну спонтанних, випадкових, хаотичних, неорганізованих дій на впорядковану, стандартизовану, нормативно врегульовану, стійку взаємодію злочинців з чітким розподілом функцій та професіоналізації. Іде процес її інституціоналізації. Ефективні заходи боротьби з організованою злочинністю лежать не в площині кримінально-правових заходів, а перш за все у сфері використання економіко-правових важелів, покращення законодавства, підприємницького середовища та культури господарювання, тобто проведення глибокої інституціональної реформи у країні, а також послідовної реалізації системи заходів з декриміналізації суспільства. Лише наполегливе спрямування курсу реформ на створення соціально орієнтованої ринкової економіки, боротьбу з тіньовими формами соціально-економічних відносин і орієнтація на зростання добробуту нації створює необхідні умови для успішної реалізації транзитивних перетворень в Україні. 11. Формування соціально орієнтованої ринкової економічної системи, визначення цивілізаційних цінностей і норм суспільного життя є нагальним завданням для транзитивних економік, оскільки саме на цьому ґрунті можливе розмежування, а також зростання офіційного і зменшення тіньового секторів національної економіки, які в сучасних умовах тісно переплітаються, дифузують між собою. Їх розмежування створює необхідну економічну, соціальну і правову базу для боротьби з неофіційними, і, насамперед, криміналізованими формами економічних відносин. |