Анотація до роботи:

Черненко А.В. Вплив способу утримання свиноматок на продуктивні якості свиней різних генотипів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.04 – технологія виробництва продуктів тваринництва. – Державний вищий навчальний заклад „Херсонський державний аграрний університет„, Херсон, 2008.

Дисертаційна робота присвячена вивченню впливу індивідуального й групового способу утримання холостих і поросних свиноматок та поєднань внутрішньопорідного типу свиней породи дюрок української селекції „Степовий” з великою білою зарубіжної селекції і породою ландрас французької селекції на продуктивні якості.

Досліджено відтворювальні якості свиноматок залежно від способу утримання. Вивчено ріст і розвиток чистопородного та помісного молодняку, їх м’ясні якості, гістологічну будову найдовшого м’язу спини, фізико-хімічні показники якості м’яса і сала свиней різних генотипів й морфологічні та біохімічні показники крові.

Встановлено, що індивідуальне утримання свиноматок в станках протягом всього періоду поросності сприяє підвищенню їх відтворювальних якостей. Виявлено, що за показниками відгодівельних якостей молодняк поєднання ( ДУСС х Л(ФС)) переважав чистопородних аналогів породи дюрок.

Найбільшу економічну ефективність одержано при індивідуальному утриманні свиноматок та при використанні відгодівельного молодняку (IV і V груп).

Отримані результати досліджень, їх аналіз та статистична обробка дозволили зробити наступні висновки:

1. Аналіз результатів відтворювальних якостей свиноматок свідчить про те, що індивідуальне утримання холостих та поросних свиноматок в станках сприяє збільшенню показнику заплідненості на 5,8% (Р<0,95), підвищенню багатоплідності на 0,94 голови, кількості поросят при відлученні на 1,42 голови (Р>0,999), живої маси у 30 днів на 0,7 кг порівняно з тваринами групового способу утримання. Більш високі відтворювальні якості тварин при індивідуальному утриманні свиноматок в період поросності свідчать про те, що для внутрішньоутробного розвитку поросят були створені більш сприятливі умови, які вплинули на зниження ембріональної смертності та в подальшому обумовили підвищення росту поросят.

2. Встановлено специфічність росту молодняку свиней піддослідних груп. За всі вікові періоди більш високими показниками живої маси характеризуються помісні генотипи ІV і V дослідних груп, у 8-місячному віці їх жива маса становила: 147,4 кг, 156,3 кг відповідно, і перевищували аналогів породи дюрок на 4% і 9,5% (Р>0,999), що зумовлено більшим рівнем абсолютних, середньодобових та відносних приростів.

3. Виявлено зміни пропорцій тілобудови помісного молодняку поєднань свиноматок внутрішньопорідного типу породи дюрок української селекції „Степовий” з кнурами породи ландрас французької селекції, в напрямку покращення м’ясних форм з помітним збільшенням довжини тулуба і розвитку задньої третини тулуба та збільшенню індексів розтягнутості і м’ясності.

4. Найкращими відгодівельними якостями характеризувалися тварини V групи, вони досягали живої маси 100 кг у 167,7 днів, що на 17,6 днів (10,5%) раніше контролю (Р>0,999); середньодобові прирости підсвинків цього поєднання становили – 875,6 г, і перевершували контрольну групу на 131,4 г, або на 15% (Р>0,999), з меншими показниками витрат кормів – 3,16 корм. од., що менше відносно контролю на 0,36 корм. од. (11,4%), при Р>0,999. При відгодівлі молодняку до живої маси 120 кг зберігалася подібна тенденція. Найменшим віком досягнення живої маси 140 кг характеризувалися тварини V дослідної групи ( ДУСС х Л(ФС)) – 218,3 днів, що на 17 днів менше контролю. Молодняк даного поєднання характеризувався найвищим середньодобовим приростом – 841,6 г і меншими витратами кормів – 4,08 корм. од.

5. Встановлено, що в усіх вагових кондиціях найбільше значення забійного виходу було у тварин І групи ( ДУСС х ДУСС) – 75,10...71,69% та V групи ( ДУСС х Л(ФС)) – 75,00...71,00%.

6. Аналіз морфологічного складу туш свідчить, що відносний показник виходу м’яса при забоях у 100...140 кг був різним, і залежав від генотипу тварин й становив в розрізі груп – 64,12...53,81%. За виходом м’яса з туші кращими були чистопородні тварини породи дюрок української селекції, помісний молодняк поєднання ДУСС х Л(ФС), у них при забої 100...140 кг відносний вихід м’яса становив: 63,90...56,14% та 64,12...57,53% відповідно.

7. Фізико-хімічні властивості м’язової і жирової тканин чистопородних і помісних тварин знаходились на рівні технологічних потреб, характеризувалися високою якістю. Істотної різниці у показниках, які досліджувалися, між тваринами різних генотипів не встановлено.

8. Аналіз гістологічної будови найдовшого м’язу спини показав, що виявлена породна специфічність формування м’язових волокон піддослідних груп. М’ясо, отримане від чистопородного молодняку породи дюрок української селекції, при досягненні живої маси 100...120 кг, характеризується як нежирне або з помірним ступенем жирності. При пердзабійній масі 100...140 кг у тварин таких поєднань, як ВБ(ЗС) х ДУСС; ДУСС х ВБ(ЗС) м’ясо характеризується ніжністю та соковитістю. При досягненні живої маси 100...120 кг у підсвинків ІV і V групи, спостерігається збільшення частини паренхімного компоненту м’язової тканини, а при досягненні живої маси 140 кг – дещо послаблюється. Тому, з метою підвищення м’язової маси даних генотипів рекомендовано їх використовувати для подальшої відгодівлі.

9. Встановлено, що за основними морфологічними та біохімічними показниками крові в різні вікові періоди помісні тварини IV і V дослідних груп перевищували своїх ровесників. Ці дані свідчать про високу резистентність організму тварин вказаних груп.

10. Економічний аналіз проведених дослідів свідчить про те, що найбільш оптимальним варіантом утримання свиноматок є індивідуальний спосіб, який сприяє отримання від реалізації поросят на 46,6% і 35,5% більше чистого прибутку та рівня рентабельності відповідно. Залежно від способів і строків реалізації відгодівельного молодняку використання свиней дослідних груп сприяє зростанню рівня рентабельності на 10,2 ... 14,1 %.

Публікації автора:

1. Черненко А.В. Відтворювальні якості свиноматок при різних способах утримання // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв: Редакційно-видавничий відділ МДАУ, 2006. – Вип. 3(35). – С. 85-88. (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).

2. Черненко А.В. Забійні та м’ясні якості свиней дослідних груп в умовах СВК „Агрофірма „Миг-Сервіс-Агро” // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – Біла Церква, 2006. – Вип. 42. – С.83-86. (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).

3. Черненко А.В. Морфологічні та біохімічні показники крові свиней різних генотипів // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв: Редакційно-видавничий відділ МДАУ, 2007. – Вип. 1(39). – С. 197-202. (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).

4. Черненко А.В., Лихач В.Я. Відгодівельні якості внутріпородного типу свиней породи дюрок української селекції „Степовий” // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. – Харків, 2007. – Вип. 15(40), Том 1. – 2. – С.175-179. (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).

5. Черненко А.В., Козій М.С. Гістологічна будова м’язової тканини свиней // Таврійський науковий вісник. – Херсон: Айлант, 2007. – Вип. 53. – С. 166-169. (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).