1. Диференційований підхід до використання антигелікобактерної терапії з урахуванням її ефективності і впливу на склад мікрофлори товстого кишечнику при неускладненій формі виразкової хвороби дванадцятипалої кишки приводить до нормалізації мікробіоценозу у хворих, які мали до початку лікування його виражені порушення 2. Порушення мікробного пейзажу товстого кишечнику різного ступеня виразності мають 83,5% обстежених хворих на неускладнену форму виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, асоційовану з H. Pylori. Ці порушення не залежать від статі і віку пацієнтів та від виразності деструкції (ерозія або виразка) слизової оболонки дванадцятипалої кишки. 3. Серед хворих, які мали порушення мікробного пейзажу кишечнику, більш чим у половині випадків зустрічалися помірно виражені порушення (55,3±5,7%), які виявляються зміною кількісного і якісного складу кишкових паличок ізольовано чи в сполученні зі зменшенням менш 107 КУО кількості біфідобактерій. Майже у третини хворих мали місце легкі порушення – 27,6±5,1%, що виражаються в ізольованому зменшенні менш 107 КУО кількості біфідобактерій. У 17,1±5,1% були виражені порушення, що виявляються в наявності умовно-патогенної мікрофлори більш 104 КУО (клебсієли, протея, цітробактера, ентеробактера). 4. У обстежених хворих на неускладнену форму виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, асоційовану з H. Pylori стандартна антигелікобактерна терапія та її альтерантивні варіанти, незалежно від використовуваної схеми, сприяла відновленню легких та помірних порушень, які були до початку лікування, до еубіозу, а виражені порушення – зберігалися і після лікування. 5. У хворих з дисбактеріозом у яких використання схем антигелікобактерної терапії та ії альтернативних варіантів не приводить до ера дикції Н.pylori порушення в мікробному пейзажі товстого кишечнику, як правило, зберігаються. 6. У хворих, які не мають до початку лікування порушень в мікробіоценозі товстого кишечнику, використання стандартної антигелікобактерної терапії та її альтернативних варіантів (із застосовуваних нами схем), не приводить до їх розвитку. |