Фурманець Мирослава Григорівна. Вплив попередників і добрив на продуктивність пшениці озимої у короткоротаційних сівозмінах Західного Лісостепу України : дис... канд. с.-г. наук: 06.01.01 / Національний науковий центр "Інститут землеробства УААН". — К., 2007. — 167арк. — Бібліогр.: арк. 120-142.
Анотація до роботи:
Фурманець М. Г. Вплив попередників і добрив на продуктивність пшениці озимої у короткоротаційних сівозмінах Західного Лісостепу України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.01 – загальне землеробство. - ННЦ “Інститут землеробства УААН”, Київ, 2007.
Наведено результати досліджень з виявлення впливу біологічних засобів інтенсифікації (гною, сидератів і побічної продукції) та попередників на показники родючості ґрунту, фітосанітарний стан посівів, продуктивність і якість зерна пшениці озимої в короткоротаційних сівозмінах.
Досліджено вплив різних систем удобрення та попередників на водний, поживний режим ґрунту, фітосанітарний стан посівів, ріст та розвиток рослин, урожайність, якість зерна пшениці озимої, продуктивність сівозмін, економічну і енергетичну ефективність.
Встановлено, що на темно-сірому опідзоленому ґрунті Західного Лісостепу, за недостатньої кількості добрив, найбільш ефективним є використання органо-мінеральної (N90P60K60 + післядія сидератів, побічної продукції і 20 т/га гною) та (N90P60K60 + післядія сидератів і побічної продукції) систем удобрення.
Серед короткоротаційних сівозмін найбільш продуктивною на темно-сірому ґрунті є плодозмінна сівозміна з введенням поля трав багаторічних (конюшини) та застосуванням традиційної органо-мінеральної системи удобрення з внесенням під всі культури рекомендованої дози мінеральних добрив у поєднанні 10 т гною на 1 га сівозміни. Вихід кормових одиниць з 1 га ріллі становив 6,9 т, перетравного протеїну – 0,48 т/га. Високопродуктивна тут є також зерно-просапна короткоротаційна сівозміна з насиченням зерновими до 75% та введенням кукурудзи на силос.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у виявленні ефективності впливу систем удобрення (внесення мінеральних і органічних добрив, використання побічної продукції і сидератів) та попередників на урожайність і якість зерна пшениці озимої у короткоротаційних сівозмінах на темно-сірому опідзоленому ґрунті в умовах достатнього зволоження Західного Лісостепу України.
1. Найбільші запаси доступної вологи в орному та метровому шарах грунту були у варіантах з органо-мінеральною (N90P60K60 + післядія 40 т/га гною) і мінеральною (N90P60K60) системою удобрення. Запаси вологи перед сівбою пшениці озимої за використання цих систем становили в метровому шарі грунту 87,0 і 89,6 мм. Після збирання урожаю запаси вологи мінеральної системи становили 74,6 мм, органо-мінеральної (N90P60K60 + післядія 40 т/га гною) - 79,3 мм. Кращі запаси вологи спостерігали у посівах пшениці озимої за розміщення її у сівозміні після кукурудзи на силос.
2. Поживний режим у сівозміні залежить від попередників та систем удобрення. Застосування органо-мінеральних та мінеральної систем удобрення сприяло підвищенню рухомих форм азоту і фосфору в грунті. Найбільш сприятливі умови живлення для пшениці озимої складалися за розміщення її після конюшини з використанням мінеральної та органо-мінеральної (N90P60K60 + післядія 40 т/га гною) систем удобрення.
3. Використання мінеральної системи удобрення підвищило конкурентоспроможність культурної рослини до бур’янів, що не впливало на їх видовий склад. Так із застосуванням органо-мінеральної (N90P60K60 + післядія 40 т/га гною) та органо-мінеральної (N90P60K60 + післядія сидератів, побічної продукції і 20 т/га гною) систем удобрення, навпаки, кількість бур’янів збільшувалась у посівах до 39-48 шт./м2 через наявність їх насіння в гної. В середньому за роки досліджень забур’яненість посівів пшениці озимої після попередника конюшини була у 1,4 рази вища, ніж після кукурудзи на силос.
4. Пшеницю озиму в значній мірі уражували кореневі гнилі та борошниста роса. Найбільше хвороби проявилися на фоні мінеральної (N90P60K60) системи удобрення. За використання органо-мінеральної (N90P60K60 + післядія 40 т/га гною) та органо-мінеральної (N90P60K60 + післядія сидератів і побічної продукції) системи удобрення поширення хвороб зменшувалось відповідно: коренева гниль на 3,4 і 1,3 % - у фазу весняного кущення і на 3,7 і 2,5 % - у період колосіння; борошниста роса - на 1,9 і 5,8 %.
5. Встановлено, що внесення мінеральних добрив, післядія гною, сидератів і побічної продукції на добриво у поєднанні з мінеральними добривами сприяє кращому розвитку рослин пшениці озимої, зокрема збільшується висота рослин порівняно з контролем – на 15,3-23,2 %, кількість продуктивних стебел – на 24,6-35,1 %, маса 1000 зерен – на 8,9-14,3 % та натурна маса зерна – на 3,2-4,6 %.
6. Урожайність пшениці озимої значною мірою залежала від застосування систем удобрення, а також від попередників. Прибавка врожаю в удобрених варіантах становила у мінеральній системі – 2,54 т/га, органо-мінеральній (N90P60K60 + післядія 40 т/га гною) – 3,00, органо-мінеральній (N90P60K60 + післядія сидератів і побічної продукції) – 2,58, органо-мінеральній (N90P60K60 + післядія сидератів, побічної продукції і 20 т/га гною) – 2,85 т/га. Кращий врожай пшениці озимої одержали після попередника конюшини – 5,51 т/га.
7. Заміна гною на фоні N90P60K60 іншими органічними складовими: сидерати + побічна продукція та сидерати + побічна продукція + 0,5 дози гною призводить до зниження продуктивності сівозмін, що свідчить про відсутність у зазначених умовах рівноцінної заміни гною в системах удобрення. Найбільший вихід кормових одиниць та перетравного протеїну одержали у варіанті з органо-мінеральною (N90P60K60 + післядія 40 т/га гною) системою удобрення – 6,5 та 4,8 т/га. Насичення сівозміни зерновими до 66,6–75,0 % позитивно впливало на основні її показники продуктивності.
8. Вміст білка в зерні пшениці озимої у варіантах органо-мінеральна (N90P60K60 + післядія 40 т/га гною) і органо-мінеральна (N90P60K60 + післядія сидератів, побічної продукції і 20 т/га гною) системи удобрення становив 13,0 і 12,7 %.
9. Найвищу хлібопекарську якість борошна одержано із зерна пшениці озимої за внесення 40 т/га гною з повними дозами NРК, після попередника конюшини. Заміна гною побічною продукцією і сидератами супроводжується зниженням хлібопекарських показників якості борошна.
10. Розміщення пшениці озимої після конюшини і застосування органо-мінеральної (N90P60K60 + післядія 40 т/га гною) системи удобрення забезпечує одержання найбільш високих показників економічної ефективності. За внесення гною під попередник пшениці озимої рівень рентабельності становив – 111,5 %.
11. Економічна оцінка ефективності застосування у плодозмінній сівозміні систем удобрення показала, що органо-мінеральна система удобрення з N90P60K60 в поєднанні з 40 т/га гною забезпечила одержання умовно чистого прибутку – 491 грн/га, проте рівень рентабельності тут був нижчий, у зв’язку з більшими витратами на виробництво продукції.
12. Енерговитрати залежали як від застосування систем удобрення, так і від попередників. Великі витрати енергії відмічали із застосуванням органо-мінеральної (N90P60K60 + післядія 40 т/га гною) системи, що в кінцевому рахунку впливало на зниження енергетичної ефективності технологій виробництва сільськогосподарської продукції. Найбільший коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее) та енергоємність врожаю одержали у варіантах з органо-мінеральними (N90P60K60 + післядія 40 т/га гною) і (N90P60K60 + післядія сидератів, побічної продукції і 20 т/га гною) системами удобрення і відповідно становили – 3,28 і 3,40; 89,49 і 87,67 ГДж.
Публікації автора:
1. Польовий В.М., Панасюк М.Г., Лукащук Л.Я. Ефективність біологічної та мінеральної систем удобрення озимої пшениці // Бюлетень Інституту зернового господарства. – Дніпропетровськ, 2002. - № 18-19. – С. 105-106.
2. Панасюк М.Г. Урожай та якість зерна озимої пшениці залежно від удобрення та попередників у сівозміні // Вісник аграрної науки. – К.: - 2005. - № 9. – С. 72-73.
3. Бойко П.І., Коваленко Н.П., Панасюк М.Г. Ефективність вирощування озимої пшениці у сівозмінах за різних рівнів біологізації // Збірник наукових праць ННЦ “Інститут землеробства УААН”.– К.: ЕКМО. - 2006. - Випуск 1-2. – С. 48-52.
5. Бойко П.І., Коваленко Н.П., Польовий В.М., Панасюк М.Г. Досвід і практика “Зорянської академії” // Пропозиція. – К. - 2002. - № 11. – С. 26-28.
6. Бойко П.І., Коваленко Н.П., Польовий В.М., Панасюк М.Г. Досвід і практика “Зорянської академії” // Пропозиція. – К. – 2002. - № 12. – С. 36-38.
7. Панасюк М.Г. Продуктивність озимої пшениці в сівозміні за різних рівнів застосування добрив // Стабілізація землекористування та сучасні агротехнології.: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених. – К.: Інститут землеробства. УААН, 2003. – С. 41-42.
8. Панасюк М.Г. Продуктивність пшениці озимої залежно від попередників і рівнів живлення в Західному Лісостепу // Новітні технології вирощування сільськогосподарських культур – у виробництво.: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених. – К.:. Інститут землеробства. УААН, 2004. – С. 41-42.
9. Бойко П.І., Коваленко Н.П., Панасюк М.Г., Єгоров О.В., Квасніцька Л.С. Сівозмінний фактор у боротьбі з бур’янами // Проблеми бур’янів і шляхи зниження забур’янення орних земель.: Матеріали 4-ї науково-теоретичної конференції гербологів. – К.: Інститут цукрових буряків, 2004. – С. 78-83.
10. Панасюк М.Г. Вплив попередників у короткоротаційних сівозмінах за різних систем удобрення на продуктивність пшениці озимої // Енергозберігаючі технології в землеробстві за ринкових умов господарювання.: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів. – К.: ННЦ Інститут землеробства. УААН, 2006. – С. 52-53.
