Теоретичний аналіз проблеми особистісної трансформації в православ’ї та впливу методів православної автотрансформації на особистість підтвердили основні положення гіпотези і дозволили зробити наступні висновки. 1. Як психологічний феномен методи православної автотрансформації не існують автономно, поза контекстом релігійної свідомості і традицій східно-християнського містицизму. Вони є органічною складовою життєвого світу православної людини, тому їхня дія на особистість вибіркова, неоднозначна та залежить від певних умов. 2. Вплив методів православної автотрансформації на особистісне зростання залежить від інтеграції символів православної свідомості особистістю. Православна антропологія, що імпліцитно присутня в картині світу православного практика, надає йому змогу ефективного використання методів православної автотрансформації. 3.Важливою умовою впливу методів православної автотрансформації, згідно з результатами нашого дослідження, є ступінь релігійної обдарованості людини, що практикує. Релігійні задатки розглядаються в роботі як невід’ємна характеристика будь-якої особистості. Розвиваючись, вони можуть перетворюватися на релігійні здібності різного рівня глибини, в основі яких лежить переживання Трансцендентної реальності, Бога і духовних, моральних цінностей як основи свого буття. 4. Серед умов впливу методів православної автотрансформації слід виділити також ступінь духовного росту людини, що практикує. Використання методів наступного ступеню стає складним, а іноді й небезпечним без проходження практик попередньої стадії. 5. З аналізу текстів східно-християнського містицизму було зроблено висновок, що особливості їх змісту і структури відображають специфіку використання православних методів. Єдиновидність, діалогічність, досвідність, езотеричність та процесуальність текстів вказують на системність, вибірковість та негарантованість впливу методів. 6. За результатами аналізу православних психотехнік: покаяння, незримої борні, ісіхії, зведення розуму в серце і молитви були виявлені стани особистості на початковий момент практики методів; процеси, що відбуваються із особистістю під час практик автотрансформації; результати, до яких ці процеси ведуть в кожному з випадків. 7. Крім того, були виявлені показники особистісного зростання, що відбувається завдяки практиці кожного з методів православної автотрансформації. А саме: завдяки практиці покаяння відбувається інтеграція православної системи цінностей, ототожнення з православною моделлю особистості, розвивається здатність до рефлексування та включення Вищої, Трансцендентної Реальності в систему свого життєтворення. Практика незримої борні призводить до розв’язання моральних та психологічних внутрішніх конфліктів, інтеріоризації антропологічної та ціннісної систем православ’я, формування внутрішнього споглядача. Показниками особистісного зростання та ефективності практики ісіхії стають внутрішні стани сконцентрованості, самозаглиблення, постійного самоусвідомлення та стан, який інтерпретується, як “преребування в Бозі”. Для інших людина, що досягла такого рівня зростання, стає носієм православних цінностей та смислів. Ціль практики зведення розуму в серце - це набуття єдності, цільності, внутрішньої гармонії усіх складових особистості; “зберігання серця”, - природне, без зусилля перебування у стані духовної пильності; та створення нової психічної структури “розумо-серця”, яка стає духовним та екзистенційним фундаментом усієї особистості людини, що практикує. В молитві показниками духовного зростання особистості є встановлення особистих стосунків з Богом, розвиток молитовних здібностей: споглядальної концентрації, уміння виразити почуття молитовного поривання, мобілізація духовної енергії в молитві, утримання безперервного молитовного стану, що допомагає ототожненню з творцями молитов, інтеграції християнських цінностей та вирощуванню православних чеснот. 8. Аналіз особистісного зростання православного практика на основі концепції подвійного суб’єкта показав, що традиційний термін “особистісне зростання” в цьому ракурсі змінює своє змістове наповнення. “Особистісне зростання” в православній аскетиці – це все більше “злиття суб’єктів”, підпорядкування волі людини (вторинного суб’єкту) Божій Волі (первинному суб’єкту), шлях сходження до первинного суб’єкта ціною повної трансформації своєї особистості. Згідно з найвищими цілями православної автотрансформації, в результаті зростання повинен залишитися один, Вищий суб’єкт, але завдяки свободі волі людини та її свідомим зусиллям. Основний зміст роботи відбито у таких публікаціях автора : Любченко Е.О. Основные черты психологии Киево-Печерского
подвижничества// Психологія на перетині тисячоліть. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка. Том 2. - К. 1999. - C. 373-377. Любченко О.О. "Я-концепція" в православній аскетиці. Специфіка,
генезис, форми рефлексування// Психолого-педагогічна наука і
суспільна ідеологія. Матеріали методичного семінару Академії
Педагогічних Наук України. - К., Гнозіс, 1998. - C. 386-393. Любченко Е.О. Религиозная одаренность и формы ее проявления// Наукові студії з
соціальної та політичної психології. Збірник статей. Випуск 2(5). -К.,2000.-C. 128-135. Любченко О.О. Символізм православної свідомості: психологічний
аспект// Психологічні перспективи. Випуск 1. - Луцьк, 2001. - C.97-102.
|
