Іванова Олена Вільямівна. Вплив генотипових та онтогенетичних факторів на репродуктивні якості овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи : Дис... канд. с.-г. наук: 06.02.01 / Херсонський держ. аграрний ун-т. — Херсон, 2004. — 154арк. : рис. — Бібліогр.: арк. 130-153.
Анотація до роботи:
Іванова О.В. Вплив генотипових та онтогенетичних факторів на репродуктивні якості овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01 – розведення та селекція тварин. – Херсонський державний аграрний університет. – Херсон, 2004.
У дисертації викладено теоретичний аналіз і практичні результати удосконалення репродуктивних якостей асканійських тонкорунних овець при міжпородному схрещуванні з австралійськими мериносами. Запропоновано комплексну систему поліпшення продуктивності тонкорунних овець з максимальним рівнем репродуктивних якостей. Установлено закономірності динаміки відтворювальних якостей овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи. Запропоновані методи знайшли практичне застосування в селекції овець асканійської тонкорунної породи.
Проведеними дослідженнями встановлено, що рівень відтворювальних якостей вівцематок залежить від роздільного та сумісного впливу генотипових та паратипових факторів, віку вівцематок та типу народження ягнят (одинаки, двійні).
Найбільш високий рівень відтворювальних якостей вівцематок досягається при використанні плідників таврійського типу асканійської тонкрунної породи, що забезпечує підвищення багатоплідності маток від 135, 8 гол. до 159,7 гол.
Відмінності в багатоплідності за роки дослідження, що вивчали склала від 144,6 до 162,2 гол. і були високо вірогідними, що свідчить про значний вплив паратипових факторів на мінливість цієї ознаки.
Використання помісних плідників призвело до збільшення пластичності ознаки багатоплідність – коефіцієнт регресії складав від 1,121 до 1,284. Відповідно зменшилася стабільність цієї ознаки. Збереженість ягнят підвищується при використанні плідників породи австралійський меринос та помісей з різною часткою їх крові, що забезпечує відносно низьку пластичність цієї ознаки при високій стабільності.
Демографічні показники вивчаємої популяції свідчать, що найвища швидкість розмноження і збільшення її чисельності за рік досягається при використанні плідників таврійського типу. Це забезпечує вищий рівень потенційної багатоплідності (186,6 гол.). Від ста вівцематок до яких підібрані плідники таврійського типу, за 10 років можна одержати 5142 нащадки, асканійські тонкорунні – 4747 ягнят, австралійські мериноси – 3552 ягня і плідники 1/2 частки крові за австралійським мериносом – 2908 ягнят.
Встановлено, що у популяції яку вивчали на збереженість одинаків та двоїн діють різні форми відбору. Для одинаків має місце чітко виражений стабілізуючий відбір, який відсікає крайні варіанти, а для двоїн – рушійний, який відсікає вкрай малі варіанти.
Найбільший вплив року на ознаку маси при народженні встановлено при використанні плідників 1/2 частки крові за австралійським мериносом. Тільки для нащадків плідників цього генотипу відмічаються значні коливання маси при народженні як баранчиків, так і ярочок в різні роки дослідження. Паратипові фактори значною мірою впливають на масу при народженні ягнят, одержаних від напівкровних плідників. Для них відмічений і вірогідний вплив паратипових факторів на рівень мінливості маси при народженні серед баранчиків і ярочок.
В племзаводах та репродукторних господарствах асканійської тонкорунної породи для підвищення відтворювальних якостей переважно використовувати плідників таврійського типу та враховувати вік вівцематок та тип народження ягнят, які сприяють підвищенню їх живої маси та збереженості.
Публікації автора:
Давиденко В.М., Бондар А.О., Іванова О.В. Функціональна періодичність яєчників та міграція зародків у овець // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв. – 1998. – Вип.3. – С.98-101. (експериментальна частина).
Давиденко В.М., Бондар А.О., Іванова О.В. Зв’язок між тривалістю охоти і заплідненням овець // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв. – 1998. – Вип.4. – С.83-85. (обробка даних).
Давиденко В.М., Іванова О,В., Бондар А.О. Статева охота у овець // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв. – 1998. – Вип.5. – С.83-85. (отримання та обробка даних).
Даниленко Г.К., Іванова О.В. Відтворювальна здатність овець асканійської тонкорунної породи // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв. – 1999. – Вип.1(6). – С.116-118. (експериментальна частина).
Іванова О.В. Відтворювальна функція овець асканійської тонкорунної породи в залежності від їх віку // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв. – 1999. – Вип.2(7). – С.119-120.
Нежлукченко Т.І., Іванова О.В. Еколого-генетичні параметри відтворювальних якостей овець тонкорунного типу // Сучасні проблеми екології та гігієни виробництва продукції тваринництва. – Вінниця, 2000. – Вип.8. Том 1. – С. 36-39. (обробка даних).
Іванова О.В., Крамаренко С.С. Демографічні аспекти продуктивності овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв. – 2002. – Вип.1(15). – С.203-206. (збір і обробка даних).
Иванова Е.В. Влияние живой массы ягнят тонкорунных пород при рождении на их сохранность // Сборник научных трудов Рязанского государственного университета. – Рязань. – 2003. Вып.9. – С.78-80.
