В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності, значення та системи внутрівідомчого контролю як засобу забезпечення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ, а також основних напрямків його удосконалення. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі: Сформульовано авторське визначення поняття дисципліни і законності в органах внутрішніх справ України. Зокрема, законність у їх діяльності – це створення такого правового режиму, при якому працівники органів внутрішніх справ, виконуючи правоохоронні функції, зобов’язані суворо дотримуватись вимог нормативно-правових актів і одночасно вимагати від посадових осіб та громадян безумовного виконання приписів законів та підзаконних актів, здійснювати інші правоохоронні та правозастосовчі заходи з метою зміцнення правопорядку в державі. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ становить правовий режим, який безпосередньо полягає в правильній реалізації наданих їм прав, точному виконанні обов’язків, а також в неухильному дотриманні нормативно встановлених загальних і спеціальних обмежень. Визначено основні фактори, які сприяють вчиненню порушень дисципліни та законності працівниками органів внутрішніх справ, які поділено на дві групи: 1) об’єктивні (зовнішні, незалежні від самого працівника); 2) суб’єктивні (пов’язані з позицією та поведінкою працівника). До об’єктивних факторів віднесено: несприятливі економічні умови проходження служби (низькі оклади та їх несвоєчасна виплата); незадовільну організацію професійної підготовки; стресовий характер професійної діяльності; відсутність нормальних умов для здійснення службової діяльності; незадовільний рівень соціального захисту працівників; невідповідність між службовими функціями та обов’язками і правами працівників; конфлікти з керівництвом, колегами по роботі, родичами та ін. До суб’єктивних факторів належать низький рівень професійних знань; неадекватна професійна мотивація; низький рівень морального розвитку, емоційна незрілість, психічна неврівноваженість; нерозвиненість професійно значущих рис (уважності, комунікабельності, наполегливості). З’ясовано сутність відомчого контролю в органах внутрішніх справ, який необхідно розглядати в широкому і вузькому аспектах. У першому випадку – це контроль як сукупність політичних, економічних та ідеологічних процесів і методів, за допомогою яких забезпечується стабільність системи МВС. У вузькому розумінні поняття відомчого контролю частіше зводиться до перевірки: виконання рішень та розпоряджень різних рівнів управляючої системи; дотримання організаційних, економічних та інших нормативів; виконання планових завдань; дотримання законності, дисципліни і т. ін. Принципами, відповідно до яких має здійснюватись контрольна діяльність, визнаються: законність, науковість, гласність, об’єктивність, системність, систематичність, дієвість, професіоналізм, плановість, спеціалізація та економічність. Охарактеризовано форми відомчого контролю в органах внутрішніх справ, до основних з яких віднесено: безпосередню перевірку виконавців керівниками органів внутрішніх справ та їх контрольними (інспекторськими) апаратами, різновидами якої є інспектування, огляд, ревізія, інвентаризація; ознайомлення зі статистичною звітністю; ознайомлення з виконанням управлінських рішень. Здійснено класифікацію відомчого контролю в органах внутрішніх справ за такими критеріями: за спрямованістю контрольної діяльності; залежно від кола контрольованих видів діяльності; залежно від стадій розгляду контрольного питання; за способом організації контрольної діяльності; за часом здійснення; за сферами, які підлягають відомчому контролю; за ступенем відкритості. Під правовим регулюванням відомчого контролю в органах внутрішніх справ розуміється цілеспрямована діяльність спеціально уповноважених органів та посадових осіб щодо врегулювання за допомогою нормативно-правових актів та інших засобів юридичної техніки суспільних відносин, що виникають у процесі контрольної діяльності. Головною особливістю правового регулювання відомчого контролю названо те, що основна кількість його правових норм міститься у відомчих нормативних актах Міністерства внутрішніх справ України. Визначено суб’єктів, об’єкти та предмет відомчого контролю в органах внутрішніх справ. Зокрема, охарактеризовано правовий статус суб’єктів відомчої контрольної діяльності, яких об’єднано в три групи: 1) вищестоящі начальники (керівники), які за своїм посадовим статусом зобов’язані контролювати підлеглих; 2) спеціально створені підрозділи: штаби, інспекції з особового складу; підрозділи внутрішньої безпеки, постійно діючі мобільні групи; контрольно-ревізійні підрозділи з контролю за фінансово-господарською діяльністю; 3) підрозділи органів внутрішніх справ, які поряд із своїми основними функціями здійснюють і контрольні, наприклад, чергові частини, слідчо-оперативні групи та ін. До основних об’єктів відомчого контролю в органах внутрішніх справ віднесено: по-перше, поведінку працівників органів внутрішніх справ як фізичних осіб, а також зовнішньо-адміністративну та внутрішньо-організаційну діяльність органів, служб та підрозділів внутрішніх справ; по-друге, стан оперативно-службової, господарської, санітарної, протипожежної та інших видів їх діяльності. Предмет відомчого контролю в органах внутрішніх справ розглядається в межах його об’єктів як окремі види поведінки працівників та стан різних видів їх діяльності. З’ясовано особливості обліково-реєстраційної діяльності в органах внутрішніх справ як системи інформаційного забезпечення, призначеної для збору, накопичення, зберігання та обробки інформації з певних напрямків оперативно-службової діяльності органів та підрозділів системи МВС України. Розглянуто такі види обліку: оперативно-технічний, статистичний та бухгалтерський. Під реєстрацією розуміється фіксація у передбачених нормативно-правовими актами облікових документах стислих даних про конкретні об’єкти та присвоєння кожному з них відповідного порядковою номеру. Визначено організаційно-правові засади проведення перевірок суб’єктами відомчого контролю в органах внутрішніх справ. З’ясовано, що перевірка як специфічний спосіб отримання і оцінки інформації про діяльність об’єкта, який контролюється, включає комплекс дій, спрямованих на отримання певних відомостей, аналіз та оцінку усієї інформації, яка була отримана, складання підсумкового документа за результатами перевірки. Удосконалення відомчого контролю розглядається як: по-перше, належне організаційне забезпечення виконання контрольних функцій; по-друге, відповідне правове забезпечення діяльності в сфері виконання контрольних функцій; по-третє, відповідне інформаційно-аналітичне забезпечення контрольної діяльності; по-четверте, науково обґрунтоване кадрове забезпечення контролюючих органів. Сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності відомчого контролю в органах внутрішніх справ. |
