Узагальнення отриманих результатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати такі висновки: 1. Артеріальна есенціальна гіпертензія (гіпертонічна хвороба) – психосоматичне захворювання, в розвитку якого істотна роль належить стресогенним факторам. Аналіз пояснювальних моделей есенціальної гіпертензії показав, що всі етіологічні гіпотези містять психологічні фактори. Багаточисельні експериментальні данні підтверджують, що в умовах стресу ризик виникнення есенціальної гіпертензії значно зростає. Однак ранжування стресогенних чинників (в різних життєвих сферах) за силою їх впливу, за їх значущістю вимагає враховувати індивідуальні, культуральні, соціальні особливості, а також ті психологічні механізми, котрі опосередковують руйнівний вплив несприятливих умов. Тому визначення загальних стресогенних чинників неможливе без врахування психологічних особливостей, що зумовлюють вразливість чи опір цим чинникам та роблять можливим саме психосоматичний спосіб реагування на кризу. 2. Концепт внутрішньоособистісного конфлікту відрізняється складністю та багатогранністю. Аналізуючи погляди науковців щодо внутрішньоконфліктих переживань хворих на гіпертензію, ми здійснювали дослідження внутрішньоособистісних конфліктів через аналіз: а) розузгодження між ціннісними смислоутворюючими структурами особистості та реалізацією сформованих на їх основі смислоутворюючих мотивів діяльності (стан „розриву” між внутрішньо значущими цінностями та їх наявністю в різних життєвих сферах); б) негативних емоційних проявів, що можуть виступати емпіричними показниками внутрішньоособистісних конфліктів; в) психологічних рис-комплексів сформованих при переживанні психосоціальних конфліктів, що зумовлюють вразливість до дії загальних стресогенних чинників та визначають психологічну схильність до есенціальної гіпертензії. 3. У хворих на гіпертензію (2-ої і 3-ої стадій АЕГ) порівняно зі здоровими особами значно вищий рівень дезінтеграції між „цінностями” та їх „наявністю” в різних життєвих сферах. За загальними показниками (у %) внутрішніх конфліктів та внутрішніх вакуумів значних відмінностей між значеннями хворих (2-ої стадії АЕГ) та здорових зафіксовано не було. За загальними показниками (у %) внутрішніх конфліктів та нейтральних зон було виявлено, що для хворих (3-ої стадії АЕГ) порівняно зі здоровими характерний достовірно підвищений показник внутрішнього конфлікту і достовірно знижений показник нейтральної зони. Це свідчить, що хворим (3-ої стадії АЕГ) порівняно зі здоровими притаманний стан «розриву» між цінностями та їх наявністю (між тим, що є, і тим, що повинно бути, між “хочу” і “маю”). 4. Виявлено, що найчастіше життєвими сферами, де локалізуються внутрішньоособистісні конфлікти, є здоров’я (АЕГ – наслідок інтеріоризованих стресогенних ситуацій), матеріальне забезпечення, сім’я та робота. Проміжне місце в структурі внутрішніх конфліктів посідають такі сфери: кохання, друзі, творчість, активне життя. Найменш конфліктними є сфери: пізнання, краса природи та мистецтва, впевненість в собі, свобода. На підставі емпіричного дослідження та аналізу суперечностей, що лежать в основі внутрішньоособистісних конфліктів здійснено їх ранжування для хворих на есенціальну гіпертензію за ступенем конфліктності: конфлікти, зумовлені станом здоров’я (фізичного та психічного); конфлікти, зумовлені матеріальними труднощами; особистісно-сімейні конфлікти (любов, сімейне життя); конфлікти, зумовлені проблемами практичної діяльності; конфлікти, спричинені проблемами соціальної взаємодії (впевненість у собі, наявність друзів, можливість ведення активного діяльного життя, свобода як незалежність у діях і вчинках); конфлікти, пов’язані з прагненням до духовного самовдосконалення (можливість пізнання, творчості, сприймання краси природи та мистецтва). 5. Для хворих на гіпертензію порівняно зі здоровими особами характерні специфічні переживання внутрішньоособистісних конфліктів: виразний внутрішній “вакуум” (відчуття внутрішньої порожнечі, відсутність інтересу до будь-чого), тривога, пригнічений настрій, апатія. Хворим на гіпертензію порівняно зі здоровими притаманні підвищені (але в межах норми) іпохондрія, депресія, психастенія та знижена гіпоманія (тобто оптимізм, життєлюбство, активність). Такі психологічні властивості є емпіричними показниками внутрішньоконфліктного стану. Хворим на гіпертензію властиві психологічні риси-комплекси, що зумовлюють вразливість до дії стресогенних чинників і породжують внутрішньоособистісні конфлікти в різних сферах життя, а саме: почуття недовіри як до зовнішнього світу, так і до себе (невпевненість в майбутньому, в своїх можливостях, в оточуючих); почуття сумніву, невпевненості в собі; їм властиве почуття обов’язку, відповідальність; підвищена вимогливість та критичність до себе та до інших; прагнення до постійного успіху і схвалення з боку оточуючих. 6. За результатами роботи розроблено програму психологічної допомоги хворим на гіпертензію, спрямовану на формування навичок аутосугестії (зокрема, для саморегуляції, самозаспокоєння). Розроблений та представлений в роботі варіант методу автобіографічного інтерв’ю містить комплекс питань для дослідження психологічних комплексів, що формувалися на певних життєвих стадіях в процесі розв’язання психосоціальних конфліктів, криз. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для підвищення ефективності діяльності психологічних служб, у тому числі у лікарні та при плануванні і організації психотерапії у хворих на гіпертензію. Перспективи дослідження нами вбачаються у подальшому вивченні концепту внутрішньоособистісного конфлікту; в розробці психодіагностичного інструментарію, який би дозволив оцінювати схильність до психосоматичних захворювань взагалі і до гіпертензії зокрема; в удосконаленні та подальшій апробації розробленої нами програми психологічної допомоги хворим на гіпертензію. |
