Економічні реформи в нашій країні закономірно призвели до
необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації. Введення П(С)БО потребує нового підходу до організації та удосконалення внутрішньогосподарського обліку в сільсько-господарському виробництві. Результатами проведеного дослідження є теоретичне і методологічне узагальнення та розробка практичних рекомендацій щодо організації внутрішньогосподарського обліку у сільськогосподарських підприємствах в умовах внутрішньогосподарського розрахунку і чекової форми контролю. Отримані результати дають змогу зробити наступні висновки: 1. Для ефективного прийняття управлінських рішень необхідною умовою є функціонування системи внутрішньогосподарського обліку у виробничих підрозділах сільськогосподарських підприємств. На основі розглянутих трактувань українських і зарубіжних вчених щодо концепції внутрішньо-господарського обліку узагальнено визначення його сутності як підсистеми обліку, що забезпечує спостереження (сприйняття господарського факту), вимірювання, фіксацію, оформлення, реєстрацію, обробку, групування, формування, зберігання і подання первинної та поточної інформації для внутрішньогосподарської звітності про виробничі витрати з метою контролю і управління витратами. 2. Встановлено, що внутрішньогосподарський облік не можна ототожню-вати з бюджетуванням, аналізом та контролем, які є самостійними функціями управління. Предметом внутрішньогосподарського обліку є сукупність теоретичних, методичних і практичних засад формування собівартості продукції, а метою – мінімізація витрат на виробництво продукції. Взаємозв’я-зок внутрішньогосподарського обліку з бюджетуванням, аналізом та контролем проявляється через систему економічної інформації при визначенні одних і тих же об’єктів калькуляції, елементів витрат, побудові форм поточної внутрішньогосподарської звітності. 3. Особливістю сільськогосподарського виробництва є специфіка технологічних процесів, різноманітність видів продукції, наявність значних обсягів незавершеного виробництва, сезонність, територіальна розосеред-женість виробничих підрозділів. У дисертації доведено, що внутрішньо-господарський облік в сільськогосподарських підприємствах доцільно здійснювати: за економічними елементами, за статями витрат, за періодами виконання робіт, за центрами витрат, доходів і відповідальності, за видами продукції. 4. Проведені дослідження виробничих витрат у сільськогосподарських підприємствах Полтавської області з 1991 р. по 2003 р. дали можливість виявити причини збільшення виробничих витрат, зміну їх структури (скорочення витрат на оплату праці і соціальні заходи та збільшення матеріальних витрат і інших операційних витрат). Доведено, що у структурі операційно – технологічних витрат велику питому вагу займають у рослинництві - 61,6% і у тваринництві - 74% - „Матеріальні затрати” та відповідно 22,6 % і 4,8% - „Інші операційні витрати”, які, на думку автора, доцільно деталізувати, зокрема виділити такі елементи, як „Насіння і посадковий матеріал”, „Мінеральні і органічні добрива”, „Корми”, а також „Податки”, „Витрати послуг допоміжних та обслуговуючих підприємств, залучених зі сторони”, „Витрати послуг допоміжних та обслуговуючих виробництв власних підрозділів”, що дасть можливість посилити контроль за виробничими витратами та поліпшити управління ними. 5. Аналіз виробництва основних видів сільськогосподарської продукції з 1940 по 2003 р. дозволив виявити тенденції ефективності виробництва за умови використання можливостей внутрішньогосподарського розрахунку, спрямова-ного на стимулювання виробництва продукції та економію витрат із застосуванням чекової форми контролю, яка створює механізм саморегуляції, сприяє адаптації до змін зовнішнього середовища, забезпечує життєздатність підприємства та високу ефективність господарювання в умовах ринкових перетворень. 6. Первинні документи, поточна внутрішньогосподарська звітність, облікові реєстри зберігають своє значення і залишаються основним джерелом даних про здійснення господарських операцій. Запропоновані реквізити якісних параметрів сільськогосподарської продукції, виробничі бюджети і внутрішньо-господарські звіти, накопичувальні відомості при чековій формі контролю із застосуванням інформаційних систем обліку та комп’ютерних локальних мереж являється необхідною умовою забезпечення своєчасної, оперативної інформації для прийняття управлінських рішень. 7. З метою удосконалення системи управління витратами в сільсько-господарських підприємствах важливим завданням є розмежування центрів витрат і доходів за виробничими підрозділами при бюджетуванні, визначення центрів відповідальності за керівниками підрозділів або галузі, основним обов’язком яких є економія витрат та виробництво конкурентноздатної продукції. При бюджетуванні основними інструментами повинні стати норми і нормативи, рейтингова оцінки фінансової діяльності підприємства, розрахунок точки беззбитковості, маржинального доходу, операційного важеля (методика їх розрахунку передбачає оцінку витрат за енергетичними одиницями, або за рівнем фактичних витрат за попередні 3 роки). 8. Однією із найважливіших проблем обліку є розподіл загально- виробничих витрат та витрат на незавершене виробництво. Запропоновані моделі розподілу загальновиробничих витрат і витрат незавершеного виробництва передбачають розподіл їх пропорційно кількості виробленої продукції (оціненої за операційно-технологічною собівартістю) в тваринництві і переробних галузях та по технологічних періодах у рослинництві за внутрішньогосподарськими нормативами з корегуванням в кінці року, що дають можливість об’єктивніше визначити виробничі витрати по кожному виду продукції. 9. У дисертаційній роботі доведена доцільність обчислення операційно-технологічної, виробничої, та повної собівартості основної, допоміжної і супутньої продукції, що дасть можливість виявляти – яка продукція є донором, а яка – реципієнтом, а також формувати обґрунтовані трансфертні ціни. |
