У дисертації запропоновано розв’язання важливої наукової проблеми розробки господарсько-правових засад відносин власності територіальної громади міста, вирішення якої з використанням доктринальних підходів та правового інструментарію здатне сприяти більш ефективному формуванню та використанню об`єктів права власності територіальної громади в міському господарському комплексі; наведено нові теоретико-методологічні підходи до права власності територіальної громади міста та сформульовані наступні основні теоретичні та практичні висновки. 1. У роботі аргументовано, що територіальна громада міста, як і інші суб'єкти господарського права, може брати участь у господарсько-правових відносинах. У цьому сенсі вона наділена правоздатністю та господарською компетенцією, якій властива низка особливостей, пов'язаних з тим, що територіальна громада міста є, по суті, суб'єктом публічного права. 2. Встановлено, що історично відносини комунальної (міської) власності переважно регулювалися нормами міського права, до яких, зокрема, відносилось Магдебурзьке право, з зародженням та розвитком якого окремі дослідники пов’язують активізацію процесів формування органів влади міста та його майнової основи – комунальної (міської) власності. Генетичні особливості власності територіальної громади міста як органічної складової міського господарства обумовлюють домінування господарсько-правових способів її використання в цілях задоволення потреб жителів міста та, відповідно, господарсько-правової природи відносин. Відродження міського права на сучасному етапі розвитку суспільства пов’язується із прийняттям містами України відповідних статутів територіальних громад. 3. Результатом дослідження доцільності і можливості використання концепції «розщепленої» власності у контексті відносин комунальної власності міста став висновок про доцільність використання принципу розщеплення, але предметом «розщеплення» має бути не власність міста (комунальна власність), а повноваження територіальної громади щодо управління цією власністю. 4. Встановлено, що положення ГК України відкривають перед територіальною громадою міста нові можливості щодо реалізації свого суб'єктивного права власності з розпорядження комунальним майном в господарських правовідносинах і нарощування нових об'єктів комунальної власності за допомогою реалізації своєї господарської правосуб'єктності. Запропоновано доповнення глави 13 ГК України ст. 132, яка має на меті закріпити організаційно-правову форму територіальної громади у якості міста, села, селища як суб’єкта господарювання з правами юридичної особи, що створить передумови для активізації участі територіальної громади у відповідних міських господарських відносинах як повноправного суб’єкта права. 5. Запропоновано закріпити у законодавстві обов’язковість укладення між управляючим суб'єктом (обласною і районною радою) і суб'єктом, що передав (передає) об'єкти власності в управління (у т.ч. міською радою), господарського договору з визначенням переліку об’єктів комунальної власності, що знаходиться в управлінні обласної (районної) ради та повноважень міських територіальних громад щодо цього майна. 6. Встановлено, що до підстав виникнення права власності територіальної громади міста можна віднести: а) придбання майна, нематеріальних цінностей за рахунок коштів територіальних громад; б) безоплатна передача в процесі виконання законодавства про передачу об'єктів соціальної інфраструктури (зокрема у випадках визнання суб'єкта господарювання банкрутом і відкритті процедури ліквідації); в) передача (дарування) фізичними і юридичними особами; г) оплатне вилучення майна, що перебуває у власності фізичних і юридичних осіб, у зв'язку з суспільною необхідністю. 7. Здійснено класифікацію об'єктів комунальної власності за специфічними ознаками в окремі групи. Вказана класифікація дає можливість наочно представити структуру власності міської громади, а також виявити ті об'єкти, які можуть бути потенційно приватизовані, інвестиційно привабливими або такі, що є у виключній власності територіальних громад. Аргументована доцільність включення в законодавство України поняття «комунальна (міська) казна». 8. Обґрунтована необхідність вдосконалення існуючих на сьогодні договірних відносин щодо казначейського обслуговування місцевих бюджетів шляхом внесення змін у зміст договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування. Зокрема, у цьому договорі необхідно передбачити підстави, вид, обсяг відповідальності і порядок притягнення до відповідальності сторін. 9. Обґрунтована необхідність систематизації природних ресурсів місцевого значення, які повинні бути передані у комунальну власність, зокрема, за критерієм переважного використання для задоволення потреб територіальної громади; до розмежування земель державної і комунальної власності необхідно встановити в законодавстві України положення про зарахування в повному обсязі до міського бюджету надходжень від продажу земель несільськогосподарського призначення у межах міста (за винятком земель, що знаходяться у державній і приватній власності). 10. Для забезпечення виявлення об'єктів, що потребують різних за рівнем інвестиційних капіталовкладень, запропоновано виділити чотири різновиди договорів концесії, а саме коли предметом договору є: 1) предметом договору є комунальне майно без зобов'язань його поліпшення; 2) предметом договору є комунальне майно із зобов'язаннями його незначного поліпшення; 3) предметом договору є комунальне майно із зобов'язанням його істотного поліпшення; 4) предметом договору є створення об'єкту концесії. З метою вдосконалення законодавства України щодо передачі в концесію об'єктів комунальної власності запропоновано: уточнити поняття «належний стан», вживаного в законодавстві щодо об'єктів комунальної власності, переданих в концесію, пропонується ст. 18 Закону України «Про концесії» і п. 8 Типового концесійного договору після слів «належному технічному стані» доповнити словами «встановленому технічними, санітарними і іншими нормативними документами»; істотним поліпшенням об'єкту концесії визнати таке поліпшення, яке дозволить провести його технічне переозброєння, відновити основні засоби, і складає не менше 30-40% від вартості об'єкту концесії; закріпити в ст. 18 Закону України «Про концесії» обов'язок, а не право концесіонера з використання на обумовлені цілі вказаних відрахувань. 11. Сформульовані пропозиції з удосконалення передачі об'єктів права державної і комунальної власності. Зокрема, обґрунтовується необхідність закріплення в законодавстві диференційованого підходу, що дозволяє залежно від вартості основних фондів приймати об'єкти з комунальної власності в державну самим підприємствам за погодженням з регіональними підрозділами Фонду державного майна, місцевими державними адміністраціями. Щодо всіх інших об’єктів, які мають стратегічне значення для економіки країни, перелік або родові ознаки яких визначаються Кабінетом Міністрів України, залишити діючий порядок передачі. З метою вирішення проблем, що виникають при передачі об’єктів комунальній власності, доцільно внести зміни до чинного законодавства України, які передбачатимуть можливість «прямої» передачі у комунальну власність безоплатно підприємствами, організаціями, установами об'єктів соціальної інфраструктури без сплати податку на додану вартість. 12. Встановлено, що порядок фінансування передачі у комунальну власність міст об'єктів соціальної інфраструктури, які знаходяться на балансі суб’єктів господарювання та щодо яких здійснюються відповідні процедури банкрутства, потребує вдосконалення шляхом створення органом місцевого самоврядування окремого спеціального фонду. 13. Сформульовано висновок про те, що основою взаємодії органів місцевого самоврядування, держави і підприємств, як свідчить позитивний досвід ряду країн, повинна стати територіально-галузева програма соціально-економічного розвитку території. Необхідність побудови відносин органів місцевого самоврядування українських міст з суб'єктами різних форм власності, що входять у міське господарство, в рамках загальноміських планових документів підтверджує досвід європейських країн. Обґрунтовано, що основні напрями взаємодії міських рад з суб'єктами господарювання, сфери взаємних інтересів міста і комерційних структур мають визначатися в рамках програмно-прогнозних документів. 14. Обґрунтовано, що статути територіальних громад міст, відтворюючи основні правові положення і адаптуючи їх до місцевих умов господарювання у комунальному секторі економіки міста, виконують в цілому консолідуючу функцію та виступають правовим засобом досягнення поставлених перед органами міського самоврядування завдань щодо забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку міста. 15. З метою конкретизації правового режиму майна органів самоорганізації населення запропоновано внести зміни до Закону України «Про органи самоорганізації населення», передбачивши, що майно у органів самоорганізації населення може знаходитися на праві власності, господарського відання, оперативного управління залежно від цільового призначення об'єктів. Вказані положення повинні отримати відповідне відображення у статутах територіальних громад міст. 16. Запропоновано внести зміни в чинне законодавство України щодо визнання територіальних громад міських районів суб'єктами, уповноваженими управляти комунальною власністю міської громади на території відповідного району міста. За результатами дослідження розроблені пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Бюджетного кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про концесії», «Про оренду державного та комунального майна»та деяких підзаконних актів. |