В експериментальній роботі, присвяченій актуальній проблемі фармакології – віковим особливостям фармакокінетики сучасних антиепілептичних засобів - ламотриджину і топірамату, встановлено чітко виражену залежність кінетичних параметрів даних препаратів в крові та головному мозку тварин від їхнього віку. Встановлена залежність свідчить про необхідність збільшення кратності введення антиконвульсантів - ламотриджину та топірамату в ранньому віці без збільшення добової дози. 1. Після перорального ведення в дозі 10 мг/кг дорослим білим щурам ламотриджин всмоктується з помірною швидкістю (Кabs = 0,63 год-1, Т1/2abs = 1,09 год, Тmax = 4 год), добре розподіляється в організмі (Vd =1,66 л/кг), тривало перебуває в крові (Т1/2 = 10,7 год) та мозковій тканині (Т1/2el = 12,59 год). 2. Пероральне введення ламотриджину в дозі 10 мг/кг білим щурам у віці 7-10 днів характеризується помірною швидкістю абсорбції в кров (Кabs = 0,55 год-1, Т1/2abs = 1,26 год, Тmax = 4 год), значним об’ємом розподілу (Vd =1,7 л/кг) та відносно нетривалим часом знаходження в крові (Т1/2 = 8,25 год) та мозковій тканині (Т1/2el = 9,28 год). 3. Порівняльний аналіз фармакокінетики ламотриджину у віковому аспекті свідчить, що впродовж перших 8 год після перорального введення рівень його концентрації в сироватці крові щурів різного віку не має достовірних відмінностей. З 12 до 48 год спостерігається зниження концентрації препарату в крові тварин раннього віку на 37,8 - 64,5 % по відношенню до дорослих. Для тварин раннього віку характерна менша швидкість (на 15,6 %) абсорбції та прискорена (в 1,3 рази) елімінація ламотриджину щодо дорослих тварин (Р<0,05). 4. В головному мозку протягом перших 12 год після перорального введення вміст ламотриджину достовірно не відрізняється у щурів обох вікових груп; через 24 і 48 год концентрація препарату в церебральній тканині тварин раннього віку була відповідно на 42,9 % і 57,4 % нижче, ніж у дорослих. Тканинна доступність (f) та коефіцієнт розподілу (kr) ламотриджину в щурів раннього віку перевищує аналогічні показники для дорослих, відповідно, на 20,7 % та 18,8 %. Швидкість виведення антиконвульсанту з церебральної тканини щурів молодшої вікової групи збільшена на 26,3 % (Р<0,05). 5. Топірамат після перорального введення в дозі 25 мг/кг дорослим білим щурам швидко всмоктується (Кabs = 7,95 год-1, Т1/2abs = 0,09 год, Тmax = 0,5 год), добре проникає через клітинні бар’єри організму (Vd =1,55 л/кг), однак відносно нетривало перебуває як в крові (Т1/2 = 4,26 год), так і в мозку (Т1/2el = 5,05 год) експериментальних тварин. 6. У щурів раннього віку абсорбція топірамату після перорального введення в дозі 25 мг/кг відбувається з високою швидкістю (Кabs = 3,67, Т1/2abs = 0,19 год, Тmax = 0,75 год) та характеризується значним уявним об’ємом розподілу (Vd =1,93 л/кг). Процес елімінації топірамату з мозку за тривалістю виявився збільшеним у порівнянні зі швидкістю виведення антиконвульсанту з крові (Т1/2 = 3,37 год в мозку > Т1/2el = 2,34 год в крові, Р<0,05). 7. У тварин раннього віку після перорального введення топірамату в дозі 25 мг/кг встановлено менший рівень концентрації антиковульсанту в крові через 30 хв після введення, а також у період від 1 до 12 год дослідження. В той же час значення, зареєстровані на 15 хв і 45 хв, не мали достовірних вікових відмінностей. Для тварин молодшої вікової групи характерне зниження швидкості (в 2 рази) та ступеню абсорбції (на 29,9 %) топірамату, більший об’єм розподілу (в 1,2 рази), прискорена елімінація (в 2,2 рази) відносно дорослих тварин (Р<0,05). 8. В мозку тварин різного віку після перорального введення в дозі 25 мг/кг рівень концентрації топірамату протягом перших 4 годин достовірно не відрізняється; період часу від 8 до 12 год характеризується зниженням вмісту топірамату в церебральній тканині щурів у віці 7-10 днів більш, ніж у 2 рази щодо дорослих. У щурів раннього віку тканинна доступність (f) та коефіцієнт розподілу (kr) топірамату були на 30,3 % та 37,3 % вище, ніж у дорослих тварин, а елімінація препарату з мозкової тканини прискорена на 33,3 % (Р<0,05). |