Результати проведеного дослідження дозволяють дійти таких висновків: Для досягнення при перекладі художнього тексту динамічної еквівалентності необхідно пам’ятати, що культура кожної історичної доби має концепти, відмінні від культурних концептів інших країн та епох. Концепти виражаються в тексті за допомогою культурно- та темпорально-маркованих знаків. Вікторіанська доба, як жодна інша історична епоха у Великій Британії, створила і ввела в обіг найбільшу кількість культурно-маркованих знаків, які представляють матеріальну культуру та «не-матеріальний» світ. Цей факт вмотивовує соціокультурну унікальність Вікторіанства і вимагає свідомих зусиль перекладача, спрямованих на відтворення цієї унікальності. У свідомості британців Вікторіанська доба виступає ідеалізованим уособленням розквіту країни і постійно перебуває у центрі уваги літератури й мистецтва. Для передачі у перекладі етнокультурної специфіки оригіналу перекладачеві необхідно якомога повніше відобразити ціннісну картину світу того соціуму, в рамках якого створювався вихідний текст. Ціннісна картина світу може бути відтворена за допомогою адекватної передачі ключових культурних концептів. Культурно-марковані знаки відображують концепти певної історичної доби. Вони визначають цілу низку відношень всередині конкретної етнокультурної групи. До культурно-маркованих знаків належать артефакти матеріальної культури і твори мистецтва (Вікторіана), чітко ритуалізовані поведінкові та мовленнєві моделі, поетоніми (топоніми та антропоніми), а також фалеристика і титули, які утворюють «асоціативний шлейф» у сприйманні вихідного читача. Культурно-марковані знаки, на відміну від реалій, завжди жорстко прив’язані до певного часового відтинку (наприклад, Вікторіанства). При перекладі художнього тексту необхідно передавати не лише референтне ядро культурно-маркованого знаку, а відтворювати його «асоціативний шлейф». «Асоціативний шлейф» – це сукупність соціокультурних та історичних асоціацій, які поєднуються з певним концептом у реципієнтів певної етнокультури на конкретному історичному етапі (у рамках нашого дослідження це Вікторіанська доба). Повнішому відтворенню у перекладі концептуальної картини Вікторіанства сприяє застосування соціо-семіотичного підходу. Cоціо-семіотичний підхід до перекладу художнього тексту передбачає ретельне вивчення перекладачем картини світу носіїв оригінальної культури, найсуттєвіших темпоральних, соціальних та інших концептів вихідної культури для адекватного їх відтворення у рецептивній культурі за допомогою відповідних перекладацьких прийомів. Він спрямовується на відтворення картини світу оригіналу, сукупності базових культурних концептів історичної доби, зокрема, Вікторіанства, представленої в оригіналі, а також «асоціативного шлейфу» культурно-маркованих знаків. У дослідженні розглядаються романи та п’єси авторів, які у своїй творчості представляли добу Вікторіанства в Англії – Ч. Діккенса («Історія особистих пригод, переживань і спостережень Давіда Копперфільда молодшого», «Великі сподівання»), В. Теккерея («Ярмарок суєти»), У. Коллінза («Жінка в білому», «Місячний камінь»), Ш. Бронте («Джен Ейр»), Дж. Ґолсуорсі («Сага про Форсайтів»), А. Конан Дойла («Пригоди Шерлока Холмса»), Дж.Б. Шоу («Пігмаліон»), О. Вайлда («Віяло леді Віндермеєр», «Жінка не варта уваги», «Ідеальний чоловік», «Конче треба бути Ернестом»), а також письменників XX століття – Дж. Фаулза («Коханка французького лейтенанта»), А. Крісті («П’ятеро поросят»), В.С. Моема («Священне полум’я»), А.С. Байєтт («Одержимість»), які відбирали для своїх стилізацій Вікторіанської доби найбільш значущі з її концептів. Їхні твори насичені показовими культурно-маркованими знаками, і це допомагає створити картину світу вікторіанців, у якій повно представлено і духовний, і матеріальний рівні. Відтворення їх у перекладі ускладнюється через «асиметрію» вихідної та сприймаючої картин світу. Культурно-марковані знаки Вікторіанської доби було розглянуто за групами: стилі опорядження оселі; твори мистецтва; вбрання; аксесуари; транспортні засоби; поведінкові моделі та мовленнєвий етикет; символіка кольорів, квітів, коштовного каміння; фалеристика і титули; культурно-марковані поетоніми. У результаті дослідження було визначено прийоми, які перекладачі найчастіше застосовують для відтворення культурно-маркованих знаків тексту. До них належать: транскодування, внутрішньотекстові пояснення / додавання, генералізація, конкретизація, контекстуальна заміна, створення гіпертексту. Гіпертекст (коментар та примітки), хоч і є корисним для читача перекладу, видається найменш креативним прийомом відтворення культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби. Варто шукати суто перекладацькі прийоми для створення картини світу вікторіанців у тексті перекладу. Комплексний соціо-семіотичний підхід допомагає дібрати контекстуальний відповідник, що найкраще відбиває задум автора. Паратекст драматичного твору – це специфічний вид художньої прози з чітко окресленою прагматичною метою: донести до аудиторії матеріальне оточення і духовну атмосферу відповідної п’єси. Досягнення цієї мети допускає докладні пояснення перекладача, більш розширені у порівнянні з власне художнім текстом. При перекладі паратексту дієвим прийомом для відтворення культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби видається внутрішньотекстовий коментар. Знакові елементи паратексту складаються у «асоціативний шлейф», який читач оригіналу сприймає без додаткових зусиль, оскільки вони є складником його фонових знань. Відтворення «асоціативного шлейфу» культурно-маркованих знаків Вікторіани, наявних у паратексті драматичних творів, може здійснюватися за допомогою перекладацьких стратегій та прийомів, які допускають більш розширені варіанти перекладу для досягнення прагматичної мети. Такі прийоми не можуть застосовуватись при перекладі художнього діалогу, оскільки це порушило б його природність. Концептосфера будь-якої історичної епохи становить серйозну проблему для художнього перекладу. Українська мова володіє надзвичайно багатим перекладацьким інструментарієм, який дозволяє створювати повноцінні художні твори, що органічно включаються до сприймаючої культури. Перекладачі англійської літератури О. Сенюк, О. Сліпа, М. Дмитренко, Р. Доценко, Ю. Корецький, О. Мокровольський, П. Соколовський, О. Терех та інші внесли в українську культурну свідомість найсуттєвіші культурно-марковані знаки Вікторіанської доби, заклавши міцне підґрунтя для створення повної бібліотеки світової літератури. Для досягнення високих результатів при перекладі художнього твору необхідно пам’ятати, що кожен знак віддаленої епохи містить чітко окреслені асоціації у вихідній культурі, керуватися засадами соціо-семіотичного підходу до перекладу художнього тексту, і, водночас, творчо застосовувати практичні досягнення найкращих майстрів українського перекладу. |
