Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки: 1. Причинами існування незначної кількості робіт про переклад неповнозначних слів української мови (сполучників, прийменників і, зокрема, часток) іноземними мовами є: відсутність єдиного погляду серед науковців на наявність лексичного значення службових частин мови та характер функціонування часток; труднощі, пов’язані з омонімією та полісемією переважної частини неповнозначних слів з іншими повнозначними та неповнозначними частинами мови. 2. Серед труднощів перекладу та перекладознавчого аналізу відтворення українських часток англійською та французькою мовами слід виокремити такі: типологічна розбіжність мови оригіналу (української) та цільових мов (англійської та французької), результатом чого є значна різниця в кількості часток у цих трьох мовах, що зумовлює переклад українських часток за допомогою інших засобів (лексичних, конструкції логічної емфази, прийому редуплікації, тощо) або, в деяких випадках, – їх нульовий переклад цільовими мовами; проблема, що полягає у виборі відповідників українських часток у перекладі цільовими мовами, представлена явищами полісемії й омонімії часток української мови; проблема, пов’язана з нечіткістю класифікації часток англійської та французької мов, що викликає труднощі з визначенням точних відповідників українських часток у цільових мовах під час перекладознавчого аналізу. 3. Серед прийомів перекладу досліджуваних українських часток та їхніх сполучень англійською та французькою мовами спільними для передачі обома цільовими мовами є: переклад частками англійської та французької мов; 2) відтворення за допомогою слів інших частин мови, до яких належать дієслова, займенники, прикметники, прислівники та вигуки; 3) передача сталими словосполученнями; 4) застосування описового прийому перекладу; 5) відтворення за допомогою конструкції логічної емфази.
Відмінності в цьому аспекті перекладознавчого порівняння полягають у наявності лише в одному з варіантів перекладу (англійському або французькому) таких прийомів перекладу, як: І. Англійський варіант перекладу: а) застосування в перекладі таких частин мови, як дієприкметник, прийменник, сполучник; б) прийом редуплікації; в) афіксація. ІІ. Французький варіант перекладу: передача дієслівною конструкцією. 4. Прямі відповідники в англійській мові мають 11 із 14 досліджуваних українських часток, виняток становлять частки “же (ж)”, “ну”, “аж”. Стосовно французької мови, прямі відповідники у цій цільовій мові мають 13 із 14 досліджених українських часток, виняток становить частка “ну”. В усіх інших випадках було застосовано варіантні відповідники аналізованих часток української мови, використання яких переважно є прийнятним. В окремих випадках унаслідок використання варіантних відповідників українських часток у перекладі цільовими мовами з’являються семи, що не були характерними для цих часток в оригіналі, що призвело до неповного перекладу або перекладу з уведенням додаткової інформації, відсутньої в оригіналі. 5. Причинами вибору певного іншомовного відповідника аналізованих українських часток та їхніх сполучень, розглянутих у цій роботі, англійською та французькою мовами є: 1) узуальні, що базуються на особливостях уживання певних слів, конструкцій, характерних для цільових мов у тому чи іншому випадку та 2) суб’єктивні причини, що визначаються рівнем перекладацької компетенції. 6. Функціональну характеристику українських часток, що полягає у виокремленні слова, словосполучення, речення, у більшості випадків перекладу цільовими мовами передано належним чином. Однак, здійснене дослідження свідчить про наявність випадків непередачі цієї характеристики часток української мови в перекладі, причинами чого є: 1) особливості перекладу часток у поетичних творах; 2) узуальні причини, що базуються на особливостях уживання певних слів, конструкцій, характерних для англійської та французької мов у тому чи іншому випадку або є 3) перекладацькою помилкою. 7. За комунікативною типологією речення, в яких використано розглянуті вище частки української мови, є переважно розповідними, рідше – спонукальними, а також питальними. Хоча при перекладі вищезазначену ознаку речень, в яких ужито дані частки, переважно збережено, однак здійснений аналіз засвідчив наявність випадку трансформації питального речення в оригіналі на розповідне в перекладі (французький варіант перекладу), причиною чого є різниця в передачі емоційно-оцінної інформації в реченнях української та французької мов. 8. За ступенем емоційного забарвлення речення, в яких використано українські частки, є здебільшого емоційно нейтральними, рідше – окличними, що в перекладі англійською та французькою мовами відтворено в більшості випадків відповідними розділовими знаками. Певною особливістю перекладу українських окличних речень із частками англійською та французькою мовами є те, що в окремих випадках при перекладі окличного речення з часткою відбувається трансформація речення (з окличного в оригіналі на емоційно нейтральне в перекладі або навпаки, причому перший варіант є поширенішим). Причиною такого явища “нейтралізації” є розбіжності в передачі емоційно-оцінної інформації мовою оригіналу та цільовими мовами. 9. Проведене порівняння прийомів перекладу українських часток англійською та французькою мовами засвідчує, що частки української мови передаються в перекладі більшою кількістю французьких часток-відповідників, ніж англійських. Прийом перекладу українських часток за допомогою інших частин мови як в абсолютно-кількісному, так і у відсотковому планах переважає в українсько-англійському, ніж в українсько-французькому напрямку перекладу. Щодо передачі українських часток за допомогою сталих словосполучень варто зазначити, що цей прийом як в абсолютному, так і у відсотковому плані переважає в англійському варіанті перекладу. Передача українських часток за допомогою описового прийому однаковою мірою представлена в обох напрямках перекладу, хоча за відсотковими даними переважає французький варіант перекладу (на 0,26 %). Прийом логічної емфази за абсолютно-кількісними даними однаковою мірою представлений і в англійському, і у французькому варіантах перекладу, однак за відсотковими даними переважає французький варіант перекладу (на 0,994 %). Відтворення українських часток за допомогою дієприкметника, прийменників, сполучників, прийому редуплікації й афікса представлене лише в англійському варіанті перекладу, а передача часток української мови за допомогою дієслівної конструкції є характерною лише для французької мови. 10. Причинами застосування схожих/відмінних прийомів перекладу українських часток англійською та французькою мовами є: 1) суто мовленнєві причини, що, по-перше, пов’язані з традиціями мовлення мовою оригіналу (українською) та цільовими мовами (англійською та французькою) і пояснюють здебільшого спільні ознаки в перекладі українських часток англійською та французькою мовами. По-друге, ці причини зумовлені традиціями мовлення мовами перекладу (англійською та французькою), що певним чином пояснює розбіжність у перекладі українських часток цільовими мовами; 2) суб’єктивні причини, що визначаються рівнем перекладацької компетенції. Подальшою перспективою наукового пошуку може бути дослідження відтворення функціональної семантики інших українських часток у перекладах англійською та французькою мовами. Цікавим може бути порівняльний аналіз передачі часток в таких напрямках перекладу, як українсько-англійський/англійсько-український і українсько-французький/французько-український. | 