Експансія арготизмів у мову художньої прози, зумовлена інтенсивним проникненням у французьку літературно-розмовну мову й швидкою адаптацією в узусі завдяки їх дотепності, експресивному забарвленню, образності й мобільності, та недослідженість перекладознавчого аспекту французького арго зумовили потребу у вивченні особливостей відтворення українською мовою цього неоднозначного стилістично зниженого явища. Розгляд арго з трьох позицій (носіїв, функцій і форм) та комплексне вивчення французького арго уможливлює виявлення й класифікацію критеріїв ідентифікації одиниць ФА за трьома блоками: соціальні, мовленнєві та формальні. Французьке арго трактуємо як національно марковану, соціолектну, професійну, неформальну, нелітературну (субстандартну), герметичну/негерметичну, стилістично знижену мову окремої або кількох соціальних чи професійних груп (арго студентів, арго військових тощо), яка здійснює загальномовні (експресивну, пейоративну, евфемістичну, сміхотворну, емоційно-оцінну) та специфічні соціально-комунікативні (криптичну, крипто-людичну, ідентифікаційну, ігрову) мовленнєві функції. Передачу семантичного, емоційно-експресивного, стилістичного, часового та оказіонального компонентів значення арголексем вважаємо загальною метою перекладу ФА. Обов’язковими завданнями при відтворенні ФА бачимо передачу денотативної інформації значення арготизму, трансляцію хоча б однієї конотації змісту АЛ, збереження загальної функціонально-стилістичної адекватності. Важливим для перекладача є врахування різної соціальної і лексикографічної маркованості арготизмів, які характеризуються: високим експресивним потенціалом, швидкими змінами лексичного складу, пейоративністю, образністю, перевагою конотації над денотацією, активним словотвором, мовно-рівневими (фонетичними, лексичними, морфологічними) особливостями, полісемічністю, багатою синонімією. Ознайомлення з типовим місцем (частіше – пряма, рідше – авторська мова), способами уведення арготизмів у тканину першотвору (за допомогою маркерів чи семантизації) та глибокий аналіз їхніх функцій (характеристика персонажа, ситуації, атмосфери, предмета) в оригіналі дозволить перекладачеві точніше ідентифікувати арготичне забарвлення того чи іншого лексико-фразеологічного засобу тексту і добирати адекватніший відповідник. Перекладознавчий аналіз лінгвокультурного компонента ФА дає підстави стверджувати, що, як мовні, так і позамовні чинники перекладу ФА роблять його бар’єром міжмовної (у даному випадку французько-української) комунікації. До перших віднесемо фонетико-орфографічні, структурно-морфологічні, лексико-семантичні та функціонально-стилістичні, а до других – національно-культурні, соціальні, історичні, темпоральні, психологічні, об’єктивні/суб’єктивні. Основним джерелом добору функціональних відповідників французьких, особливо загальних, арготизмів виступає українське просторіччя. Адекватним перекладним відповідником ФА вважаємо український сленг, зважаючи на його активне проникнення у розмовне мовлення і кореляцію з ФА за складом, мовленнєвими функціями, емоційно-оцінним та експресивним потенціалом, сферами вживання, способами і засобами словотвору, багатою синонімією і полісемією. Аналіз способів і засобів досягнення адекватного перекладу французької арготичної лексики на різних рівнях (лексичному і фразеологічному, соціальному) виявляє, що повна еквівалентність відтворення, яка є рідкістю, все ж простежується при перекладі елементів арго злочинців, загальних арготизмів, а також образних арготичних лексем. Адекватність передачі французької арготичної лексики та фразеології забезпечується частковими (функціональними, контекстуальними, варіативними, різноструктурними, різнообразними, різностильовими) відповідниками з різним ступенем експресії та перекладацькими кальками. Безеквівалентними вважаються насамперед структурно марковані арготизми на основі коду чи усічення та арготичні реалії, переклад яких уможливлюється лише на семантико-денотативному та/чи функціональному рівнях. Результати проведеного дослідження підтверджують можливість застосування способу трансформації (стилістичної, морфологічної, синтаксичної, словотвірної, лексичної), методу комбінованого перекладу (транскрипція + експлікація, калька + транскрипція або навпаки), а також прийомів варіативної, контекстуальної, гіперо/гіпонімічної підстановок, калькування (часткового, змішаного), описового перекладу, тлумачення (контекстуального, евфемістичного) і компенсації. Результати вивчення способів відтворення французьких арготизмів дають підставу накреслити конкретні напрями майбутніх студій перекладознавчих, контрастивних, лексикологічних, лексикографічних, стилістичних: подальше вивчення перекладознавчого аспекту арготизмів на кожному з мовних рівнів; переклад військових, професійних, загальних арготизмів (кожен вид окремо); переклад мови кінофільмів з аргокомпонентом; переклад сучасного молодіжного арго; переклад арготизмів національно-територіальних варіантів французької мови; створення двомовних словників арготичної лексики; теорія та практика формування перекладацької компетенції у галузі соціальної діалектології. |