| У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у комплексному дослідженні проблем законодавчого врегулювання і практики відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян. У висновках формулюються основні результати дослідження, пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, окреслено існуючі в цій галузі проблеми та запропоновано шляхи їх розв’язання. Головними науковими і практичними результатами роботи є: - у всіх випадках порушення права на екологічну безпеку громадяни мають право на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди незалежно від чинників, що привели до його порушення; - відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, є складний соціально-правовий інститут, який за своєю юридичною природою є поєднанням заходів юридичної (цивільно-правової) відповідальності та санкцій позитивної відповідальності, які є засобами захисту і застосовуються для відшкодування шкоди, заподіяної надзвичайними природними, природно-техногенними та іншими подіями та явищами що привели до порушення екологічних прав; - екологічна шкода - це негативні зміни в стані довкілля, викликані його забрудненням, виснаженням, порушенням вимог екологічної безпеки, порушенням екологічних прав громадян, що знижують природні можливості середовища до самоочищення, самовідновлення чи роблять неможливим відновлення його стану людиною, проявляються впродовж тривалого часу, не мають чітких територіальних меж (первинна екологічна шкода) і є причиною настання фізіологічних, генетичних та інших негативних наслідків для життя та здоров’я людини, її соціального оточення, несуть загрозу для життя і здоров’я майбутніх поколінь, спричиняють психічні страждання особам (вторинна шкода), можуть мати відносно об’єктивну грошову оцінку або важко піддаються такій оцінці; - шкода, заподіяна громадянам порушенням їх екологічних прав, може бути диференційована на економічну та антропогенну (за об’єктом її спрямування); пряму дійсну шкоду та не отримані прибутки (упущену вигоду ) (за тим які майнові блага були зменшені, існуючі чи можливі в майбутньому); на пряму та непряму шкоду (за характером причинного між дією, подією та результатом - шкодою); майнову та немайнову (моральну) (за сферою прояву шкоди). - моральна шкода, заподіяна порушенням екологічних прав громадян, - це фізичні та (або) психічні страждання які терпить особа в результаті усвідомлення факту порушення її законних екологічних прав та інтересів, заподіяння майнової чи антропогенної шкоди або загрози її виникнення у зв’язку із порушенням вимог екологічної безпеки в результаті: вчиненого екологічного правопорушення, аварії на об’єкті підвищеної екологічної небезпеки, стихійного лиха інших надзвичайних подій та явищ; - основними принципами відшкодування моральної шкоди є: принцип повного відшкодування моральної шкоди з урахуванням індивідуального сприйняття особою факту порушення її прав, принцип презумпції моральної шкоди у всіх випадках порушення екологічних прав громадян, незалежно від заподіяння шкоди життю, здоров’ю, майну громадян, принцип презумпції моральної шкоди у всіх випадках порушення права на екологічну безпеку, незалежно від чинників, що привели до такого порушення; - спеціальною умовою відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, є ризик заподіяння шкоди діяльністю ДПЕН. ДПЕН- матеріальні об’єкти (в тому числі речовини), які в результаті діяльності людини, природних чи соціальних умов чи в силу своїх якостей (фізичних, хімічних та інших) мають або можуть набувати властивості, які характеризуються певним рівнем екологічного ризику, чим створюють потенційну або пряму загрозу для довкілля, життя, здоров’я людини. Диференціація ДПЕН за рівнем екологічного ризику необхідна з метою визначення: по-перше, розміру відшкодування шкоди при спільному її заподіяні кількома екологічно-небезпечними джерелами, по-друге, для визначення суми страхових внесків при обов’язковому екологічному страхуванні їх відповідальності; - механізм відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян (передусім права на екологічну безпеку), зумовлюється чинниками, які привели до їх порушення, відповідно формами відшкодування шкоди є: судова, управлінсько-адміністративна, страхова. - з метою удосконалення механізму відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, необхідно: запровадити спеціальну комплексну медико-екологічну експертизу, яка б могла встановити причину чи найбільш імовірні причини погіршення стану здоров’я, захворювання чи смерті особи із закріпленням права на її проведення за всіма особами, незалежно від наявності спеціального статусу; розширити перелік хвороб, які безспірно мають радіогенну природу, судовим органам виробити єдині методологічні підходи до обґрунтування наявності причинно-наслідкових зв’язків у справах про відшкодування антропогенної шкоди, із застосуванням принципів: максимальної імовірності наявності причинного зв’язку, територіальності, ланцюговості поширення шкоди та епідеміологічного характеру її прояву, оптимізувати статус позивача (потерпілого) у справах про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав, розвивати різні види екологічного страхування; - крім обов’язкового екологічного страхування відповідальності за шкоду, заподіяну ОПН, створити умови та запровадити державне екологічне страхування здоров’я і життя громадян, які проживають на територіях біля особливо екологічнонебезпечних об’єктів (наприклад АЕС); - розробити і прийняти спеціальні закони про екологічну інформацію, екологічне страхування, екологічні неурядові організації. Розробити і прийняти методику щодо визначення та відшкодування антропогенної шкоди, заподіяної негативним впливом на довкілля. Внести доповнення і зміни до чинного екологічного законодавства щодо відшкодування поряд з майновою, моральної шкоди. Конституційному Суду дати тлумачення ст.. 50 щодо змісту шкоди, яка підлягає компенсації у випадку порушення права на екологічну безпеку. |
