У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання по дослідженню правових механізмів захисту інтересів кредиторів господарського товариства за правом України і Німеччини, в результаті чого розроблені нові правові механізми цивільно-правової відповідальності учасників господарських товариств, які можуть бути реалізовані в процесі удосконалення корпоративного законодавства. Головні результати роботи такі: 1. Відповідальність учасників господарського товариства - будь то безпосередньо перед кредиторами товариства, будь то у вигляді компенсаційного обов'язку перед товариством - є важливим інструментом захисту майнових інтересів кредиторів, який дозволяє компенсувати ризики, що виникають у зв'язку з використанням правової форми господарського товариства в цивільному обороті. 2. У українському (рівно як і німецькому) праві можна виділити наступні випадки відповідальності учасників товариства, що мають корпоративно-правову природу: - відповідальність по зобов’язанням товариства, що обумовлюється вибором певної організаційно-правової форми самого товариства; - відповідальність учасників за невнесення внесків в статутний капітал товариства; - відповідальність учасників у випадку надання товариству антикризового фінансування; - відповідальність учасників залежного товариства по його зобов’язанням. 3. Правочини, вказані в абз.2 ч.1 ст.138 ЦК України, не є дійсними для командитного товариства. Внаслідок цього повні учасники не можуть притягатися до субсидіарної відповідальності по таких правочинах, а новий вкладник не несе відповідальності у разі передачі вкладником своєї частки третій особі. 4. Необхідно змінити часовий критерій «зобов'язань, що виникли до моменту вибуття», вказаний в ч. 3 ст. 124 ЦК України на «зобов'язань, правова основа яких була закладена товариством до моменту вибуття учасника». 5. Для товариств з додатковою відповідальністю необхідно закріпити комплекс правил про доведення наявності необхідної суми у момент реєстрації, наказати обов'язок учасників по розміщенню її на банківському депозиті з одночасним обмеженням права учасника ОДО розпоряджатися нею без згоди компетентного державного органу, а також визначити інвестиційні інструменти, на які може бути витрачена вказана сума після попередньої перевірки і видачі дозволу компетентного державного органу. 6. У разі зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідальність учасників за зобов'язаннями, що вже виникли, не припиняється. Право вимагати дострокового виконання зобов'язання (ч.5 ст.144 ЦК України) належить кредиторам і по відношенню до учасників товариства. 7. Правовий інститут капіталізованої позики, що існує в німецькому праві, є ефективним засобом запобігання і усунення небезпеки, що виникає для інтересів кредиторів від фінансування учасником товариства в період кризи і придбання останнім в зв'язку з цим статусу кредитора товариства. 8. Українське право потребує введення правового інституту капіталізованої фінансової допомоги з урахуванням недоліків, що існують в регулюванні капіталізованих позик в німецькому праві і особливостей, притаманних українському праву. Для цього треба доповнити положення Цивільного кодексу та Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» запропонованими в дисертації положеннями. 9. Законодавче закріплення відповідальності учасників залежного господарського товариства є невід'ємною вимогою захисту інтересів учасників правового обороту і продиктовано неефективністю загальних цивільно-правових підстав відповідальності в плані охоплюваних ними дій суб'єкта відповідальності, визначення круга суб'єктів відповідальності, а також розподілу тягаря доведення. 10. Доктринальне обґрунтування відповідальності учасника залежного товариства залежить від того, чи має місце об'єднання суб'єктів підприємницької діяльності чи ж фактичні відносини залежності. З пропонованих наукових теорій, що обґрунтовують відповідальність учасника при фактичних відносинах залежності, перевага належить концепції суб'єктивного зловживання правовим інститутом юридичної особи. 11. Німецьке право має в своєму розпорядженні розвинений (хоч і недостатньо систематизованим) інструментарій захисту інтересів кредиторів залежного товариства, що враховує особливості конкретного вигляду і форми залежності (приєднання; об'єднання підприємств, оформлене підприємницьким договором; фактичне об'єднання підприємств; інші фактичні відносини залежності), а також виду залежного товариства. Незважаючи на неможливість (і недоцільність) рецепції всієї системи положень про відповідальність учасника залежного товариства, що існує в німецькому праві, у зв'язку з різними підходами до розуміння окремих видів господарських товариств і об'єднань суб'єктів підприємницької діяльності, вітчизняне право повинно бути реформовано з урахуванням пропонованих в німецькому праві конструкцій відповідальності і проблем, що виникають в ході їх застосування. 12. В ході проведеного дослідження встановлено, що теоретичним обґрунтуванням відповідальності учасника залежного товариства в українському праві повинна служити концепція відповідальності за порушення корпоративно-правового обов'язку учасника по дотриманню лояльності до інтересів товариства (ч. 6 ст. 126 ГК України) і концепція зловживання правовим інститутом юридичної особи (ч. 7 ст. 126 ГК України). 13. Під відносинами економічної залежності як критерієм асоційованості підприємств згідно ч. 1 ст. 126 ГК України необхідно розуміти лише відносини, що носять корпоративно-правовий характер, тобто що ґрунтуються на відносинах участі в товаристві. 14. Поняття переважної участі в статутному фонді або загальних зборах товариства, використовуване в ч. 3 ст. 126 ГК України, не є абсолютною величиною, а є описом фактичних відносин залежності, що визначаються для кожного конкретного товариства на підставі таких критеріїв: величина частки участі конкретного учасника; співвідношення розміру даної частки і розмірів часток, що знаходяться у розпорядженні інших учасників; визначення порядку ухвалення рішень відповідним органом товариства (кількість, на підставі якої визначається більшість, необхідна для ухвалення рішень загальними зборами); у разі ухвалення рішення більшістю голосів, відповідних долям, представленим на загальних зборах, - середня кількість явки учасників на загальні збори. 15. Господарське об'єднання може бути контролюючим підприємством в значенні ч. 3 ст. 126 ГК України. При цьому в тому разі якщо об'єднання утворене у формі концерну або корпорації, не потрібна наявність переважаючої участі об'єднання в статутному фонді або органах управління господарського товариства, що входить в його склад. 16. Відповідальність по ч. 6 ст. 126 ГК України наступає лише у разі активних дій контролюючого підприємства; підставою відповідальності не може служити бездіяльність з його боку. Відповідальність контролюючого підприємства згідно ч. 7 ст. 126 ГК України наступає як за активні дії, так і за бездіяльність, що привела до настання стану неплатоспроможності. 17. Відповідальність учасників залежного товариства повинна мати подвійну систему: відповідальність за наявності об’єднання підприємств і відповідальність при фактичних відносинах залежності. 18. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» треба доповнити положенням, за яким з моменту визнання господарського товариства або дочірнього підприємства банкрутом вимоги кредиторів до учасників або контролюючих суб'єктів, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства, повинні пред'являтися виключно ліквідатором. | 