Максименко Сергій Валерійович. Відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння. : Дис... канд. наук: 12.00.11 - 2006.
Анотація до роботи:
Максименко Сергій Валерійович. Міжнародно-правове регулювання права на свободу пересування і вибір місця проживання. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню закономірностей становлення, розвитку і міжнародно-правового змісту інституту гарантій забезпечення права людини на свободу пересування, а також механізму реалізації й особливостей правового регулювання в правозастосовчій діяльності. Створення світоглядної науково-теоретичної моделі як цілісної концепції з механізмом трансформації міжнародно-правових норм у національні правові системи, а також удосконалювання пан’європейських інтеграційних процесів, у яких свобода пересування виступає однією з чотирьох «інтеграційних» свобод.
У роботі досліджується юридична природа і зміст поняття «свобода пересування», а також здійснюється комплексне вивчення відповідних міжнародних становищ і нормативно-правових актів України, спрямованих на реалізацію свободи пересування, обмеження свободи пересування і встановлення юридичної відповідальності.
Розглядається система державного керування у сфері гарантування свободи пересування, вносяться конкретні пропозиції і рекомендації щодо удосконалення міжнародного і національного законодавства.
У висновках дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нормативний аналіз наукової проблеми, запропоновано заходи для її практичного вирішення, що виявляється в необхідності проведення кодифікаційних робіт системного характеру у сфері свободи пересування, а також активізації діяльності державних і недержавних органів України по створенню механізму національної імплементації відповідних правових норм. Автором сформульовано й узагальнено найважливіші результати дисертаційного дослідження, зокрема, вказується:
Багато випадків порушення права на свободу пересування і вибір МПЖ. Часто відмовляють у праві на виїзд із країни особам, які знаходяться в несприятливому стані (старим батькам, котрі сподіваються знову зустрітися зі своїми дітьми, хворим особам, які прагнуть возз’єднатися зі своїми родинами й одержати належне лікування, а також дітям, які бажають побачитися зі своїми батьками).
Хоча реальне здійснення права громадян держави залишати свою країну поки ще є незадовільним, у цій галузі помітні позитивні зрушення. З одного боку, значно збільшилося число поїздок між країнами, а з іншого боку, багато аспектів права залишати країну поки ще залишаються невирішеними, що важливо забезпечити на міжнародному, регіональному і національному рівнях.
Дотепер не були спрощені процедури одержання проїзних документів, тому що, як і раніше, потрібна наявність дозволів на виїзд. Дана процедура формально ускладнюється в результаті існування податків, вимог до заповнення певних документів і навіть необхідності відмовлення від свого громадянства, а іноді просто позбавлення громадянства.
У багатьох державах при здійсненні данного права, як і раніше, спостерігається дискримінація стосовно представників расових і релігійних груп.
Хоча за останні роки національне положення більшості європейських країн було приведено у відповідність з міжнародними стандартами, Україна і більшість учасників СНД перебувають у стадії реформування свого законодавства. Загальні і розпливчасті причини, охоплювані поняттями «державні інтереси», «державні розуміння», «соціальні причини», «суспільний добробут» чи «неналежне ведення іноземних справ», заміняються посиланнями на реальні економічні труднощі.
Серед дозволених обмежень, що є найбільш розповсюдженими – «розуміння державної безпеки» чи «суспільного порядку». Існує необхідність більш точного визначення даних понять, причому при формулюванні і застосуванні таких обмежень варто керуватися об’єктивними критеріями, а також застосування зазначених норм у випадках збройних конфліктів чи спорадичних актів насильства.
Варто заохочувати держави до прийняття міжнародних і регіональних договорів по зменшенню прикордонних формальностей, зв’язаних з наявністю в’їзних віз для тимчасових поїздок. Будь-які форми дискримінації в даній галузі повинні бути ліквідовані, у тому числі, стосовно працівників і членів їхніх родин.
Міжнародному співтовариству необхідно, не обмежувати реального здійснення індивідом права залишати країну і повертатися в неї, розглянути питання про сприяння прийняттю двосторонніх і багатосторонніх заходів з метою захисту і компенсації тим країнам, що розвиваються, які зазнали шкоди в результаті здійснення даних прав.
Країни, що розвиваються, змушені трохи стримано використовувати обмежувальні міри з метою вирішення проблеми «відпливу умів», оскільки вони суперечили б положенням, що стосуються права залишати країну, до того ж їхня ефективність поки є досить сумнівною.
Питання про використання процедур оскарження, передбачених у національному законодавстві, повинне виноситися на розсуд незалежних судових чи несудових органів.
Запропоновані висновки і положення утворюють елементний склад цілісної концепції захисту свободи пересування. Формулюються основні напрямки розвитку й удосконалення міжнародно-правової регламентації її найважливіших аспектів, даються науково-практичні рекомендації, спрямовані на вирішення цього політичного й організаційно-правового завдання.
Публікації автора:
1. Максименко С.В. Шенгенська конвенція і право людини на вільне пересування та вибір місця проживання // Право України.- 2000.- № 5.- С. 14-16, 36.
2. Максименко С.В. Інститут прописки в Україні і права людини // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.- 2001.- № 2.- С. 92-97.
3. Максименко С.В. Питання щодо громадянства в міждержавних договорах України та право на вільне пересування і вибір місця проживання: досвід європейських країн // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. Вип. 12.- Одеса: Юрид. літ., 2001.- С. 148-153.
4. Максименко С.В. Європейські стандарти свободи пересування і вибору місця проживання // Юридический вестник.- 2002.- № 2.- С. 84-90.
5. Максименко С.В. Списки “Шенгена” та Шенгенська інформаційна система // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. Вип. 12.- Одеса: Юрид. літ., 2001.- С. 359-363.
6. Максименко С.В. Європейські стандарти і судовий захист свободи пересування та вибору місця проживання // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. Вип. 13-14.- Одеса: Юрид. літ., 2002.- С. 286-291.
7. Максименко С.В. Питання щодо свободи пересування та вибору місця проживання в Україні та Російській Федерації: від інституту прописки до реєстрації // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. Вип. 15.- Одеса: Юрид. літ., 2002.- С. 221-226.