Анотація до роботи:

Міщанчук Н. С. Вестибулярна дисфункція та сенсороневральна приглухуватість в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у динаміці післяаварійного періоду.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.19.– оториноларингологія. ДУ “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України ”.– Київ, 2009.

Обстежено 6564 особи., із них 6412 учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (УЛНА на ЧАЕС). Використано як зовнішній контроль 102 водіїв та 50 практично здорових осіб відповідного віку без іонізуючого опромінення (ІО) в анамнезі, так і внутрішній контроль (420 водіїв УЛНА на ЧАЕС, доза ІО яких було меншою за 5,0 сГр).

Вивчені клініко-електрофізіологічні закономірності формування, прогресування та особливості перебігу вестибулярної дисфункції (ВД) та сенсороневральної приглухуватості (СНП) при довгостроковому моніторингу (1986-2006). Доказано виникнення детермінованих електрофізіологічних радіаційних ефектів при дозах, більших за 0,20 Гр. Створені математичні моделі ризиків ВД, визначена спільність механізмів і послідовність розвитку ВД та СНП в УЛНА на ЧАЕС у динаміці післяаварійного періоду.

На підставі клініко-епідеміологічних досліджень встановлено, що СНП за типом передчасного вікового зниження гостроти слуху (presbyacuzis praecox), склеротичні зміни судин сітківки ока, атеросклероз аорти у молодших вікових категоріях при тривалому ІО в УЛНА на ЧАЕС можна розглядати як симптомокомплекс передчасного старіння організму.

Досліджено вплив зниження генерації постійного потенціалу ока на параметри експериментального ністагму та взаємодію між зоровими та вестибулярним порушеннями, а також роль змін мікроциркуляторного русла та магістральних судин голови та шиї у розвитку ВД та СНП в УЛНА на ЧАЕС у залежності від величини дози та тривалості дії ІО.

Обґрунтована та розширена тактика лікування ВД та СНП в УЛНА на ЧАЕС алопатичними, антигомотоксичними препаратами і медичними п’явками, а також корекція ВД вправами лікувальної фізкультури за Г.С.Федоровою та соціально неадекватної СНП багатоканальними цифровими слуховими апаратами у бінауральній парі.

1. Отримано нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у підвищенні ефективності діагностичних, лікувальних, профілактичних та експертних заходів при ВД та СНП в УЛНА на ЧАЕС, на підставі визначення у них клініко-електрофізіологічних порушень функціонування різних структур центрального відділу вестибулярного і слухового аналізаторів при різних дозах різної тривалості ІО динаміці післяаварійного періоду.

2. Встановлено, що в УЛНА на ЧАЕС ВД проявляється клінічно раніше та частіше, ніж СНП і характеризується статико-кінетичними розладами, а також якісними та кількісними змінами всіх складових вестибулярних реакцій, як вестибуло-сенсорних та вестибуло-соматичних, так і вестибуло-вегетативних реакцій при функціональних стимуляціях, що вказує на зміни у стовбуромозкових проміжно-підкоркових та коркових структур центрального відділу вестибулярного аналізатора.

3. Виявлено у динаміці післяаварійного періоду, що прогресування ВД в УЛНА на ЧАЕС проявляється наростанням спонтанної симптоматики: статико-кінетичних розладів, спонтанного ністагму, а також трансформацією спонтанного та експериментального ністагмів із клонічного у клоніко-тонічний, а потім у тонічний, що вказує на прогресуюче ураження стовбуромозкових структур вестибулярного аналізатора, у тому числі головного мозку.

4. Розроблені математичні моделі ризику ВД та встановлено, що відносний ризик первинної захворюваності ВД описується експоненціальною моделлю, яка враховує дозу опромінення, вік і час перебування під ризиком.

5. Доведено виникнення детермінованих радіаційних ефектів (ВД та СНП) при дозах, більших 0,20 Ґр та виявлена для них залежність “доза-ефект” за даними клініко - електрофізіологічних обстежень та математичного моделювання у динаміці післяаварійного періоду.

6. Вивчені клініко-електрофізіологічні характеристики та доповнені діагностичні критерії оцінки проявів ВД при ДЕП трьох ступенів важкості, а також визначені особливості клінічного перебігу ВД при вазо-інсулярних, симпато-адреналових і змішаних кризах судинних розладів.

7.Встановлено, що на показники спонтанного та експериментального ністагмів (зменшення амплітуди та середньої кутової швидкості повільної фази ністагма) достовірно впливає зниження генерації постійного потенціалу сітківки ока, що виникає у післяаварійному періоді в УЛНА на ЧАЕС, яке проявляється на електроокулограмі зниженням світлового максимуму, темнового мінімуму, а також світло-темнового коефіцієнта Ардена.

8. Виявлено доклінічні електрофізіологічні зміни гальмівних процесів у центральному відділі СА, які проявляються явищами дисфункції АРВМ на ядерному і між’ядерному рівнях, збільшеними величинами ЛП піків компонентів ІІІ і V та МПІ ІІІ-V та сумарного МПІ І-V компонентів КСВП, а також збільшеними величинами ЛП піків компонентів P₂ та N₂ ДСВП при нормальній гостроті слуху в УЛНА на ЧАЕС.

9. Досліджено особливості перебігу клініко - електрофізіологічних гальмівних процесів у центральному відділі СА в УЛНА на ЧАЕС, які поглиблюються у динаміці післяаварійного періоду при короткочасному у великих дозах ІО, а при аналогічних малих дозах прояв змін при тривалому ІО у віддаленому післяаварійному періоді більший, ніж при відносно короткочасному.

10. Встановлено в УЛНА на ЧАЕС зниження коркової активності головного мозку, про що вказують збільшені величини ЛП піків компонентов Р2 та N2 ДСВП, які корелюють зі зменшенням вестибуло-вегетативних реакцій; ці дані підтверджують спільний механізм розвитку гальмівних процесів у названих структурах як вестибулярного, так і слухового аналізаторів внаслідок ІО.

11. З’ясовано, що функціональний стан зовнішніх волоскових клітин внутрішнього вуха за даними отоакустичної емісії продуктів спотворення не порушений в УЛНА на ЧАЕС із нормальним слухом та із presbyacuzis praecox у віддаленому післяаварійному періоді.

12. Виявлено зв’язок між порушеннями мікроциркуляції у бульбарній кон’юнктиві ока, у магістральних судинах голови і шиї та розвитком ВД і СНП в УЛНА на ЧАЕС та їх залежність від дози ІО.

13. Встановлено на підставі клініко- епідеміологічних досліджень, що слухові порушення за типом presbyacuzis praecox, склеротичні зміни судин сітківки ока та атеросклероз аорти у молодших вікових категоріях УЛНА на ЧАЕС можна розглядати як симптомокомлекс передчасного старіння організму.

14. Обґрунтована та розширена тактика лікування ВД і СНП в УЛНА на ЧАЕС, яка включає алопатотерапію, антигомотоксичну терапію, гірудотерапію, а також корекцію статико-кінетичних розладів вправами лікувальної фізкультури та соціально неадекватної СНП підбором багатоканальних цифрових слухових апаратів у бінауральній парі.