У дисертаційній роботі досліджено теоретичні та прикладні проблеми діючого механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів в умовах реалізації національної промислової політики. Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки: 1. В роботі обґрунтовано концепцію національної промислової політики в світлі сучасної моделі промислової політики. Авторський підхід вирізняє те, що ефективність реалізації політики визначають якісні ознаки розвитку суспільства та його потреби в площині матеріального добробуту та інтелектуально-інноваційного розвитку. Концепція зорієнтована на поєднання виробничих традицій країни, її регіонів та вимог інноваційного світового поступу. Крім того, національна промислова політика є складовою політичної і макроекономічної діяльності та виступає інструментом державного впливу, спрямованим на зміцнення державності, національної безпеки та забезпечення високого рівня життя населення. Базисом сучасної національної промислової політики України має стати поєднання чинників економічного зростання: інвестиційного, інноваційного та вертикальної і горизонтальної інтеграції. 2.. Об’єктивна необхідність концептуального обґрунтування і практичного впровадження механізму стимулювання, визначається його спрямованістю на прискорення темпів зростання обсягів виробництва, а процес стимулювання слід розглядати як засіб безпосереднього впливу на результати діяльності. 3. Реалізація національної промислової політики потребує застосування методів, важелів та інструментів механізму відтворення та механізму стимулювання розвитку промисловості за такими напрямами: сприяння розвитку підприємницької ініціативи; участь у виконанні державних програм економічного розвитку; застосування пільгових режимів діяльності на окремих територіях - вільних економічних зон; стимулювання зовнішньоекономічної та природоохоронної діяльності, стимулювання розвитку всіх видів інфраструктурного забезпечення територій тощо. До методів стимулювання віднесено: економічні (фінансові, податкові, митні, тарифні); інституціональні (нормативно-законодавчі та інституційні); бюджетні (організаційні та фінансові); адміністративні та соціально-політичні (держане управління, взаємодія бізнесу і влади через механізм рефлексії). 4. Основними важелями державного стимулювання розвитку промисловості є податкове та бюджетне стимулювання. Реформування податкового стимулювання потребує удосконалення правил спрощеного оподаткування, вдосконалення системи податкових стимулів, підвищення ефективності податкового адміністрування та запобігання необґрунтованому посиленню фіскального тиску на бізнес, розширення бази оподаткування за рахунок впровадження податку на нерухомість, додаткових місцевих податків, започаткування переходу до єдиного соціального податку. Вдосконалення бюджетного стимулювання передбачає запровадження системи середньострокового бюджетного планування, підвищення ефективності бюджетних інвестицій, удосконалення конкурентних механізмів розподілу бюджетних асигнувань, децентралізацію міжбюджетних відносин. 5. Економічна діяльність приморських регіонів вимагає реформування задля підвищення конкурентноздатності її галузей на вітчизняному і світовому ринках продукції. Основними стратегічними засадами розвитку галузей економіки приморських регіонів мають стати: максимізація вкладу інтелектуальної праці у продукцію, що виготовляється у регіоні; ощадне використання місцевих ресурсів; мінімізація техногенного впливу на довкілля; використання ресурсозберігаючих технологій; використання досягнень науково-технічного прогресу; співпраця з приморськими регіонами інших країн не тільки у сфері зовнішньо-торгівельних відносин, а й з метою створення належної сучасної інфраструктури транскордонних комунікацій, мережі телекомунікаційного забезпечення тощо. 6. ВЕЗ в роботі пропонується розглядати як спосіб санації депресивних регіонів, як полюси економічного зростання і як інститут стимулювання розвитку промисловості. Для сприяння розвитку промисловості Миколаївської області доцільно відновити дію пільгового режиму функціонування вільної економічної зони „Миколаїв", який має відповідати міжнародній практиці. При цьому слід розширити перелік видів діяльності, яким надаються пільги, оскільки підприємствами суднобудівної промисловості виробляються не тільки судна, а й здійснюється їх ремонт тощо. 7. Проведений аналіз сучасних підходів і методичного інструментарію оцінки ефективності інвестиційних проектів в промисловості дозволи зробити висновок про необхідність досягнення балансу інтересів всіх учасників інвестиційного процесу та сумарних економіко-соціо-екологічних вигод від їх реалізації. 8. В роботі доведено, що інформаційне забезпечення промислової діяльності потребує не лише впровадження сучасних інформаційних технологій, а й проведення моніторингових спостережень за ефективністю діяльності промислових підприємств - суб’єктів господарювання ВЕЗ, що сприятиме посиленню фінансової дисципліни та відповідальності за прийняті управлінські рішення. При обґрунтуванні джерел та методів фінансування проектів розвитку виробничої та інженерно-транспортної інфраструктури доцільно запровадити системи корегуючих коефіцієнтів для визначення обсягів пайової участі інвесторів: коефіцієнт соціально-економічного значення, коефіцієнт збережених та додатково створених робочих місць, екологічний та зональний коефіцієнт. Використання цих коефіцієнтів є одним із заходів механізму стимулювання вдосконалення інфраструктури – однієї із невирішених проблем функціонування ВЕЗ приморських регіонів. |