Дисертація містить постановку і теоретичне вирішення важливої наукової проблеми, що знайшло відображення в обґрунтуванні концептуальних засад визначення природи, сутності і форм важелів управлінських впливів при проведенні фінансово-кредитної політики, розробки теоретико-методологічних механізмів і практичних рекомендацій підвищення ефективності фінансової сфери як важелю впливу розподільчих відносин на проведення процесів економічних перетворень. В межах цієї проблеми основними висновками, що мають концептуальний характер та науково-практичне значення, є: 1. Наукове пізнання виявляє значення того, що у новому столітті домінантою економічних концепцій все більше стають процеси формування важелів управління фінансово-кредитною системою, що обумовлює будь-яку економічну діяльність та визначає ознаки розвитку економічних показників й суспільно-соціальних відносин. Дослідження проблем фінансово-кредитної політики полягає в урахуванні різноманітних можливостей управління елементами економічної системи в різних частинах цієї системи. Теоретичні завдання подальшого розвитку методології ринкового господарювання визначають, що серед завдань приведення форм та методів управління й господарювання у відповідність із вимогами світової економічної системи, надзвичайно важлива роль відводиться місцю формування важелів управлінських впливів. Визначення важелів управлінських впливів у фінансово-кредитних відносинах забезпечує зміцнення розподільчих відносин, що мають закономірний характер та формуються під впливом об’єктивних факторів. 2. Розвиток методології ринкового господарювання передбачає розкриття місця важелів управлінських впливів у фінансово-кредитних відносинах ринкового механізму. Обумовлено основний напрямок дослідження методологічних проблем формування фінансово-кредитної політики з урахуванням трьох вирішальних передумов, якими є: зрілість, розвиненість об’єкту; достатній досвід наукових досліджень цього об’єкту; конкретній методиці дослідження. Теоретичне обґрунтування факторів управлінських впливів на засоби відбору і впровадження фінансово-кредитної політики, її місця в ринковій економіці, філософії та ідеології формування господарського механізму, якості управлінської діяльності та засобів підвищення дієвості в управлінні національним господарством, здійснено шляхом дослідження потенційного рівня людських ресурсів, суб’єктно-об’єктних відносин і важелів управлінських впливів на процеси економічного відтворення, що визначає наукові підходи, які ґрунтуються на вітчизняних реаліях. 3. Подолання стихійного характеру дії економічних законів в економічному механізмі вимагає переосмислення управлінських якостей, їх зовнішньої й внутрішньої оцінки, зрілості управлінських рішень, що приймаються, визначення здатності до змін, адаптивності, психологічної та ідеологічної готовності до колективної праці, тобто визначення ряду факторів, які мають на сьогодні найважливіше значення в процесах побудови теорії економічного розвитку суспільства. Проведення економічних перетворень потребує теоретичного осмислення і наукового обґрунтування місця важелів управлінських впливів у фінансово-кредитних відносинах для запровадження новітньої філософії господарювання й формування єдиної методології встановлення господарського механізму як основи системоутворюючих правил ринкового спрямування. 4. Теоретичне дослідження нових можливостей, дій з реалізації права у забезпеченні якісного функціонування господарського механізму через врахування важелів управлінських впливів в ринкових умовах при проведенні фінансово-кредитної політики розширює наукові напрацювання теорії управління факторами суб’єктно-об’єктних відносин та економічної влади як новітніх тенденцій формування господарського механізму. Впровадження нової філософії господарювання спонукає до підвищення якості фінансово-кредитної політики, утвердження сталих економічних відносин, в яких важливою складовою є важелі управлінських впливів. Важливою складовою ринкових відносин стають принципи побудови господарських відносин на основі єдиних системоутворюючих правил та методів, які визначають рівний дохід на рівний вкладений капітал. 5. Зважаючи на засади побудови моделі управління національним господарством, в роботі накреслено основні контури ведення господарства, які повинні базуватись на економічних методах. Основним задумом у реалізації змін в управлінні економічними відносинами має стати встановлення відносин взаємної господарсько-правової відповідальності між різними рівнями, які приймають та виконують управлінські рішення, наукове обґрунтування меж взаємовідносин й взаємовпливів між суб’єктами і об’єктами господарювання. Встановлення відносин відповідальності повинно бути підкріплене чіткими формами економічної відповідальності органів управління за якість параметрів, що визначаються, ресурсозабезпеченість завдань, релевантність інформації та інші основні фактори проведення господарської діяльності, що в змозі спонукати економічні інтереси суб’єктів ринкових відносин й надати стимулюючого впливу реалізації конкурентних переваг. 6. Встановлено, що основними механізмами наповнення доходної частини розподільчого механізму та проведення державної фінансово-кредитної політики на етапі трансформаційних перетворень, можуть стати такі складові, як: - створення сприятливих умов для фінансово-кредитних закладів, у тому числі фінансово-промислових груп, з метою фінансування інновацій і державне страхування кредитних ризиків, які пов’язані із освоєнням інноваційної продукції; - застосування зворотного фінансування (рівень підприємств, регіонів і самих підприємців) інноваційних розробок, які мають високу економічну ефективність; - державне стимулювання розвитку венчурного інвестування; - заходи підтримки та стимулювання як зовнішніх, так і внутрішніх інвесторів, які впроваджують високотехнологічне виробництво в нашій країні; - розвиток оренди (лізингу) наукоємного обладнання; - застосування протекціоніської державної політики у патентній і винахідницькій діяльності; - створення національної контрактної програми з метою реалізації інноваційних проектів, як за рахунок бюджету, так із залученням позабюджетних коштів. 7. Принципи управління економікою повинні ґрунтуватись на наукових підходах використання методології збалансування показників економічної діяльності для різних рівнів управління за допомогою запровадження техніко-технологічної та економічної збалансованості, що визначає максимізацію економічної ефективності при використанні певних обсягів фінансових ресурсів. Цьому сприятиме розроблена методологія економічної оцінки стану суб’єктів господарювання, яка базується на економіко-математичній моделі використання ресурсних можливостей та моделі “економічної відповідальності” суб’єктів господарювання, які використовують одержані фінансові ресурси, що виявляє економічну ефективність господарського механізму. Важелем економічного впливу визначено систему оцінки чинників економічного зростання як відповідного інструментарію приросту національного доходу у розподільчому механізмі держави, що базується на принципах визначення рівня загальної рентабельності виробництва, через введення показника економічної ефективності як критерію здатності управлінського персоналу до проведення господарської діяльності, як механізму наповнення бюджету. Визначено підходи щодо переоцінки основних фондів для виробничих галузей господарства та схема визначення ціни продукції, за умов запровадження прогресивної технології, що є чинником наповнення доходної частини фінансово-кредитної системи. 8. Розвиток та ефективне функціонування національного фондового ринку є сучасним підходом щодо створення привабливого інвестиційного клімату в країні і впровадження напрямків удосконалення сталого функціонування вітчизняної фінансово-кредитної системи. Проблеми сталого розвитку ринку цінних паперів набувають своєї актуальності ще й у зв’язку із необхідністю проведення реформування пенсійної системи в Україні, що є новітнім фактором розширення управлінських впливів на функціонування фінансово-кредитної системи. В Україні існують всі елементи структури ринку цінних паперів, але ці елементи як підсистеми процесу управління системою, якою є ринок цінних паперів, повинні взаємодіяти із всіма учасниками цього ринку також і на горизонтальному рівні, що надасть спрямованості та забезпечення універсальності управління цими процесами, а на вертикальному рівні розкриє функціональну сутність зв’язків між суб’єктом й об’єктом, якими є фінансово-кредитна система і ринок цінних паперів, чому в змозі сприяти розроблена діагностика ієрархічних рівнів пропозиції цінних паперів вітчизняних підприємств та система рейтингів об’єктів фондового ринку. 9. Визначено, що основними механізмами, які в змозі забезпечити реалізацію інновацій для розвитку високотехнологічних галузей промисловості стануть фінансово-промислові групи за допомогою державних фінансово-кредитних механізмів (економічний важіль), а також встановлені державою законодавчі й нормативні акти, правові механізми (правовий важіль впливу). З цією метою обґрунтовано засоби стратегії поглиблення економічних перетворень, через досвід діяльності ФПГ та ТНК, як сучасні принципи управління господарською діяльністю на основі аналізу економічної доцільності процесу відтворення економіки. Розкрито підходи до законодавчого закріплення основоположних засад створення та діяльності ФПГ в Україні, що надасть значного поштовху і впливу на процеси розвитку економічних відносин й буде спонукати до посилення значимості ФПГ у відтворенні ринкової економіки. Розроблено методику побудови економіко-математичної моделі оцінки ефективності роботи підприємств ФПГ, що дозволяє виявляти критерії ефективності різних ієрархічних рівнів діяльності господарського механізму. 10. Проголошення нового принципу функціонування економічних відносин мусить базуватись на економічних формах реалізації процесу відтворення. Проведення таких перебудов передбачає симетричні зміни функцій органів управління та набуття ними специфічних знань. Взаємовідносини всіх учасників економічних процесів повинні ґрунтуватись на контрактній основі, конкретному виконанні договорів, в яких не тільки фіксуються стандарти якості, терміни постачання, а й визначаються матеріальні санкції за порушення договірних зобов’язань і механізми їх виконання, що набуває економіко-правової форми закріплення господарських взаємовідносин. Правове виконання законодавчих актів повинно послідовно реалізовуватись в господарському житті, покладаючись ще й на економічне спрямування запропонованих п’ятьох принципів “С” в процесах становлення ринкових відносин – самооплатність, самофінансування, самоврядування, самовизначення і самоосвіта. Ці положення економічного змісту господарських відносин визначають спонукаючі мотиви проведення процесів відтворення в країні та набувають особливого значення для впровадження єдиних форм і методів реалізації господарського механізму. Цьому можуть сприяти розроблені науково-методичні підходи щодо визначення впливу самоосвіти (системи знань) в управлінській діяльності, покладаючись на вітчизняні реалії проведення економічної діяльності за методом дій - “Пізнання – Знання – Усвідомлення”, який визначає самоосвіту як один з найважливіших чинників кардинальних суспільних трансформацій людини у спрямуванні до постійного оволодіння та удосконалення різноманітних потреб. 11. Визначено, що вузловими проблемами, на яких слід зосередитись як у теоретичному, так і практичному спрямуванні, слід визначити такі, як: - підсилення дієвості керівництва у реалізації основних завдань економічної стратегії, при одночасному розширенні самостійності підприємств та їх об’єднань на основі самоврядування і встановленні прямої залежності рівнів доходів від ефективності їх роботи; - перехід до економічних методів керівництва на всіх рівнях національного господарства, на основі удосконалення прогнозного планування фінансово-кредитного механізму, системи ціноутворення, постачання ресурсів; - перебудова на сучасній основі організаційно-управлінських структур через створення міжгалузевих науково-технічних комплексів та територіально-виробничих формувань; - забезпечення оптимального сполучення територіального й галузевого управління, з урахуванням необхідності розширення прав місцевих органів, у першу чергу, при проведенні фінансово-кредитної політики. 12. Встановлено, що запровадження економічних методів управління господарством має надати певної децентралізації у прийнятті рішень щодо інвестиційних ресурсів, що повинно підвищити зацікавленість підприємців (виявити економічний інтерес) у максимально ефективному використанні коштів і можливістю капіталовкладень в удосконалення виробництва. Визначається важливість вивчення проблем та відпрацювання механізмів і наукових підходів, які дозволяють прискорити розвиток тих секторів економіки, які мають принаймні національні конкурентні переваги. Теоретичне обґрунтування й практичне забезпечення норм господарського права, перебудова господарсько-правового мислення управлінців усіх рівнів та запровадження знань і вмінь, є однією із важливіших ланок роботи по впровадженню фінансово-кредитної політики ринкового спрямування. |
