Вивчення варіативності інтонаційної моделі висловлення-подяки в аспекті сучасної функціональної парадигми, враховуючи наявні інтонаційні варіанти, полягає у встановленні закономірностей використання інтонаційних засобів для оформлення різних функціонально-семантичних видів висловлення. Під висловленням-подякою розуміємо мовленнєво-етикетний акт-експресив, який виявляє психологічний стан мовця, віддзеркалює вибір мовцем стратегій позитивної і негативної ввічливості та використовується як важливий соціальний фактор культури спілкування у позитивній тональності. Мовленнєві стратегії представляють собою низку свідомо обраних мовцями шляхів реалізації свого ілокутивного наміру за допомогою певних лексико-семантичних структур. Експліцитні мовленнєві стратегії подяки виражають вдячність мовця за допомогою п’яти типових для англійської мови семантичних структур: висловлення вдячності, висловлення бажання подякувати, прохання про дозвіл подякувати, висловлення позитивної оцінки здійсненого вчинку та почуття обов’язку перед „об’єктом подяки” та власне здійснення, пропозиція та констатація подяки. Імпліцитні мовленнєві стратегії подяки є більш варіативними і включають: реакцію на різноманітні позитивні вчинки та дії людей, таких як прийняття подарунку, вдячність за виконану послугу або пропозицію допомогти, вдячність за гостинність або відповідь на неї; ввічливий спосіб прийняття пропозиції або відмови від неї; спонукання до завершення чи припинення якоїсь дії; як ввічливий спосіб розмикання мовленнєвого контакту; як висловлення вибачення за спричинений клопіт. Інтонаційна модель висловлення-подяки моделюється як сукупність конкретних варіантів, просодичне оформлення кожного з яких віддзеркалює характер і закономірності взаємодії просодичних підсистем, необхідних для донесення до слухача комунікативної мети мовця. Для встановлення кореляції між функціонально-семантичними ознаками ВП і певними видами просодичних підсистем розроблено класифікацію ВП, яка дає змогу дослідити співвідношення просодичних параметрів висловлення і таких екстралінгвальних чинників, як прагматична спрямованість, соціальний статус мовця, емоційна насиченість і ситуація спілкування. Результати експериментального дослідження підтвердили, що визначені функціонально-семантичні ознаки є достатніми для з’ясування соціокультурної варіативності інтонаційної моделі англійського висловлення-подяки. У результаті експериментального дослідження встановлено інваріантні та варіативні просодичні ознаки, що маркують види ВП за соціально зумовленими, прагматичними й емоційно-модальними чинниками. Інваріантними просодичними характеристиками досліджуваного висловлення на перцептивному рівні є середній та низький рівний передтакт, вузький діапазон шкали, середній спадний термінальний тон, висхідно-спадний мелодійний контур. Варіативними просодичними параметрами у моделюванні й розрізненні функціонально-семантичних видів ВП на перцептивному рівні є: інтервали “передтакт – такт” і “передтермінальна частина – ядро”, тип шкали, діапазон інтоногрупи, висотнотональний рівень шкали й інтоногрупи, гучність, темп – при диференціації видів ВП за прагматичною спрямованістю й емоційною насиченістю; акцентно-ритмічна будова, синтагматичне членування, тональний рівень і діапазон інтоногрупи, паузація, темп і ритм висловлень – при диференціації видів ВП за соціальним статусом мовця і ситуацією спілкування. Акустичний аналіз інтонаційних особливостей висловлення-подяки підтвердив об’єктивність результатів аудитивного аналізу і уможливив вивчення особливостей кореляції перцептивних та акустичних ознак варіативності інтонаційної організації ВП. Перспективний напрямок подальших досліджень вбачаємо в комплексному вивченні впливу психо-, соціо- та прагмакомунікативних змінних на тембральне забарвлення, що є досить надійним показником модального і конситуативного оточення висловлення. Не позбавленими теоретичного і практичного інтересу могли б стати зіставлення даних зазначеного просодичного параметра, отриманих на перцептивному й акустичному рівнях, що уможливило б виокремлення релевантних спектральних показників при диференціації слухачем розмаїття відношень та інтенцій мовця. Установлені під час експериментально-фонетичного дослідження особливості варіативності інтонаційної моделі ВП можуть слугувати основою для розробки практичних рекомендацій, посібників та інших методичних матеріалів із навчання специфіки інтонування висловлень взагалі та коректної просодичної організації висловлень мовленнєвого етикету зокрема. |
