Анотація до роботи:

Верба О.О. Варіантність та її композиційні закономірності (на прикладі інструментальної музики українських і російських композиторів 70-90 рр. ХХ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - музичне мистецтво. - Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню варіантності як музичної універсалії в музичній композиції другої половини ХХ ст. Виявлено сутність та специфіку варіантності як техніки письма та принципу музичного розвитку, проаналізовано її генезис. Комплексно досліджується варіантність як метод художнього моделювання на прикладі різних стильових та жанрових моделей. Розроблено та експериментально перевірено систему критеріїв варіантності, яка є її універсальною моделлю. Виявлено композиційні закономірності варіантної форми та характер взаємодії варіантності з іншими принципами музичного розвитку формотворення. На основі загального дослідження варіантності в різних функціональних виявах створено типологію варіантних форм.

У висновках дисертації підсумовуються завдання проведеного дослідження.

На основі аналізу науково-методичної літератури з проблеми варіантності в музиці класико-романтичної традиції зроблено розмежування варіантності і варіаційності як принципів формотворення. Варіантні та варіаційні формотворчі процеси підпорядковані загальному принципу, який називається варіюванням. Водночас варіантність і варіаційність різняться поміж собою, що обумовлено їх відносно самостійними досить специфічними особливостями.

Принцип варіантності може втілюватися на будь-яких рівнях сучасної музичної композиції: синтаксичному, звуковисотному, метро-ритмічному, темброво-фактурному, тембровому тощо. В умовах варіантного формотворення художня досконалість і цілісність музичної форми досягаються завдяки відбору мінімальної кількості матеріалу і його майстерного комбінування. За допомогою варіантної техніки композитор досягає максимальної взаємозумовленості елементів цілого і безперервного оновлення на кожному з чергових етапів варіантного розгортання музичної думки.

У дисертації подані найважливіші критерії варіантності, що складають її умовну універсальну композиційну модель. Відзначені рівні прояву варіантності в сучасній композиторській творчості та в музичній композиції. Все це становить необхідне підґрунтя для визначення варіантної форми як типової композиційної структури для музики другої половини ХХ ст. і розробки методики аналізу варіантних форм.

Особливості варіантного формотворення досліджені в дисертації в контексті стильової еволюції музичної культури другої половини ХХ ст. Адже мислення митця неминуче пов’язане із соціокультурним середовищем, в якому він творить.

Найважливішим висновком аналітичної частини роботи є теза про системний характер проявів варіантного формотворення в сучасній музичній композиції. Виникає особливий композиційний тип, притаманний сучасній музиці – варіантна музична форма.

Проблема композиційної організації варіантних процесів насамперед стосується рівня цілісності та архітектонічної стрункості музичної форми. У варіантних формах композиційні етапи не завжди яскраво виражені, структурно відособлені. Складність виявлення логіки цілого, що, згідно з думкою Арістотеля, включає три складові – “початок”, “середину” та “закінчення” – у варіантній формі продиктована властивостями варіантності як інтонаційно “текучого” процесу, при якому один етап органічно переходить у інший. Умовність їх чіткого відмежування є очевидною. Проте використання асаф’євської формули і:m:t, що розвиває у музично-процесуальному, функціональному значеннях зазначену Арістотелем логічну послідовність, надало можливість докладніше визначити відповідні композиційні етапи варіантної форми.

Сформовані в результаті аналізу принципи побудови варіантної форми дозволили зробити класифікацію її типових різновидів.

У процесі створення музики варіантність у кожному випадку виступає конкретним засобом художнього моделювання світу. Отже, варіантність у даному ракурсі слід розуміти як творчий метод. Це у свою чергу зумовлює вибір жанрових, стильових моделей, певної композиційної структури тощо. У варіантній формі цей метод є головним структуроутворюючим чинником, основаним на конкретних прийомах моделювання художнього цілого.

Варіантність подається як творчий метод, певний засіб художньо-творчого моделювання світу Автором, план і механізм конструювання композиційного цілого. Варіантна композиція ХХ ст., є прототипом художньої свідомості за такими параметрами в організації музичного твору, як структурно-логічний, тематичний, драматургічний.

У пізнанні мистецтва на сучасному етапі склався новий категоріальний синтез етико-філософського характеру, що надає особливого значення пошукам цілісної світобудови, повного зв’язків, відповідностей у природних формах. Спроба зв’язати традицію і сучасність через єдність категоріального апарата ставить завдання перед дослідниками знайти й описати такі принципи, що однаково важливі для музики різних стилів і технік композиторського письма. Варіантність, як музична універсалія, допомагає зрозуміти еволюційні процеси музичної мови, закони організації музики як загальні.

Публікації автора:

1. Верба О. О специфике вариантности как творческого метода // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Наук.-метод. зб. Вип. 2. - Х: ХДІМ, 1998. - С. 25 – 28.

2. Верба О. Историческое становление секвенции как детали музыкального процесса // Проблеми сучасного мистецтва і культури. Професійна освіта та мистецтвознавство: Зб. наук. пр. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, 1998. - С. 29 – 42.

3. Верба О. Варіантна форма як композиційне ціле (на прикладі двох творів харківських композиторів) // Культура України: Зб. наук. пр. - Х.: ХДАК, 2000. – Вип. 6: Мистецтвознавство - С. 104 – 112.

4. Верба О. Фестиваль “Контрасти” як обличчя сучасного музичного мистецтва // Культура України: Зб. наук. пр. - Х.: ХДАК, 2000. – Вип.7: Мистецтвознавство. - С. 154 – 158.

5. Верба О. О типологических основах вариантной формы // Київське музикознавство: Зб. ст. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2000. – Вип. 5. - С. 29 – 37.

6. Верба О. Варіантна форма в творчому методі Ф. Ліста // Культура України: Зб. наук. пр. - Х.: ХДАК, 2002. – Вип. 9: Мистецтвознавство. - С. 141 – 145.

7. Верба О. Историческое становление секвенции как детали музыкального процесса // Проблемы взаимодействия музыкальной науки и учебного процесса: Сб. науч. материалов. - Х.: ХГИИ, 1995. – Вып. 2. - С. 12 – 15.

8. Верба О. Вариантность как составляющая творческого метода А.Шнитке: к проблеме анализа музыки ІІ-й половины ХХ века // Молодежь третьего тысячелетия: гуманитарные проблемы и пути их решения: Сб. науч. ст.: В 3 т. - Одесса: ОГПУ, 2000. - С. 45 – 51.