У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання актуального наукового завдання — обгрунтування ролі Candida albicans у формуванні запального процесу сечових шляхів і статевих органів у чоловіків і впливу на його перебіг, що сприяє впровадженню раціональної етіотропної та патогенетично спрямованої терапії, запобігає розвитку ускладнень і зниженню частоти рецидивів. 1. Встановлена частота ураження нижніх сечових шляхів і статевих органів грибами роду Candida albicans (17,1 %). Серед асоційованої інфекції найчастіше виявляються: Staphylococcus epidermidis — 84,8 %, Escherichia Сoli — 15,2 %, Enterococcus faecalis — 11,4 % і Staphylococcus haemolyticus — 8,9 %. Характерна різноманітність асоціацій мікроорганізмів вказує на необхідність диференціальної діагностики та проведення раціональної етіотропної терапії. 2. Найвищу діагностичну цінність мають культуральні методи обстеження, при яких точність бактеріоскопічного і бактеріологічного методів виявлення урогенітального кандидозу становить 88,1 і 98,6 %, за високих показників чутливості — 94,0 та 91,9 %, а також специфічності — 92,0 і 100 % відповідно. Метод ПЛР представлено чутливим, але недостатньо специфічним тестом. Чутливість ПЛР становить 100 %, специфічність — 20,0 % і точність — 83,1 %. Серологічні дослідження (ІФА) виявляють 100 %-ну специфічність до грибів Candida albicans, а їх чутливість і точність становлять 71,8 і 84,5 % відповідно, що необхідно враховувати при виборі діагностичної тактики, поданої у алгоритмі. 3. При визначенні імунного статусу хворих на урогенітальний кандидоз встановлено вірогідне пригнічення клітинної ланки імунітету, що проявляється зниженням вмісту CD3-лімфоцитів на 15,0 %, CD8-лімфоцитів — на 30,0 %, а також підвищенням на 20,0 % кількості лімфоцитів у крові. Ще більш вираженими є зміни у гуморальній ланці, про що свідчить підвищення вмісту у крові ЦІК у 3 і більше разів, з перевагою в основному дрібнодисперсних фракцій. 4. Морфологічними дослідженнями тканини передміхурової залози хворих, оперованих із приводу доброякісної гіперплазії, у 35,0 % встановлено вісцеральний кандидоз, що удвічі перевищує частоту УГК, діагностованого неінвазивними методами, і вказує на необхідність проведення терапії антимікотиками у хворих із ДГПЗ при неадекватному лікуванні антибактеріальними препаратами інфекційно-запального процесу. 5. Особливістю перебігу УГК є присутність у складі мікробіоти у 100 % хворих умовно-патогенної мікрофлори і ІПСШ. Гриби Candida alb. виявляються з одним збудником у 81,4 %, з двома — у 16,3 % і з трьома — у 2,3 % випадків. Висока частота виявлення мікоплазм (66,7 %) свідчить про розвиток дисбіозу слизової оболонки урогенітального тракту й ускладнює перебіг хронічного запального процесу. За наявності кандидозу передміхурової залози запальний процес набуває хронічного перебігу; переважне ураження грибами роду Candida її м’язового прошарку проявляється нечіткою клінічною симптоматикою, а тривалий перебіг і часті рецидиви призводять до склерозу органа. 6. Чутливість грибів роду Candida, виділених у хворих на УГК, до антимікотичних препаратів вказує на високу стійкість і визначає антимікотичний ряд препаратів для етіотропної терапії за рівнем їх чутливості: амфотерицин В — 65,1 %; флуконазол — 59,0 %; ністатин — 51,2 % і клотримазол — 44,2 %. 7. Застосування вітчизняного мультипробіотика «Симбітер» у комплексному лікуванні хворих на урогенітальний кандидоз сприяє шестимісячній ремісії після курсового лікування у 79,6 % хворих і на 24,4 % знижує кількість рецидивів у пацієнтів, яких лікували традиційними методами. |
