У висновках сформульовані найбільш суттєві результати і положення дисертаційного дослідження, наведені теоретичні узагальнення та шляхи удосконалення реалізації та правового регулювання управлінських відносин у системі органів виконавчої влади. Уточнено визначення управлінських відносин у системі органів виконавчої влади як суспільних відносин, що складаються між органами виконавчої влади незалежно від їхнього організаційно-правового рівня в системі з метою досягнення кінцевого результату діяльності, пов’язаної з розробленням і втіленням державної політики, управлінням сферами суспільного життя.
У класифікації управлінських відносин на субординаційні, координаційні та реординаційні відносини виокремлюється така ознака змісту управлінських відносин як наявність у органів виконавчої влади повноважень, а з іншою ознакою змісту управлінських відносин – діяльністю щодо реалізації повноважень – пов’язані форми взаємозв’язків між органами в управлінських відносинах: підпорядкування, підзвітність, підконтрольність. Дістало подальший розвиток дослідження змісту та форм реалізації субординаційних та координаційних управлінських відносин. Зокрема, виокремлено їх спільні та відмінні ознаки. Спільними ознаками є те, що і субординаційні, і координаційні відносини в системі органів виконавчої влади є управлінськими, а також те, що ці відносини можуть існувати як по горизонталі, так і по вертикалі, за наявності різних видів підпорядування, а не лише організаційного. Відмінним є спосіб досягнення кінцевого результату органами виконавчої влади, а також те, що в координаційних відносинах, на відміну від субординаційних, сторони виступають, так би мовити, як партнери. Крім субординаційних і координаційних відносин, у системі органів виконавчої влади обґрунтовано існування відносно самостійного виду відносин, які в усталеному значенні є управлінськими – реординаційних відносин. У них здійснюється певний зворотній вплив керованим об’єктом на керуючий суб’єкт, що є правом або обов’язком керованого об’єкта звернутися із пропозиціями тощо до керуючого суб’єкта, який, в свою чергу, повинен бути зобов’язаний відреагувати на такий вплив. Реординаційні відносини в системі органів виконавчої влади відрізняються від субординаційних відносин за певними ознаками, а саме: при субординаційних відносинах управлінський вплив здійснюється керуючим суб’єктом щодо керованого об’єкта, а в реординаційних – керованим об’єктом по відношенню до керуючого суб’єкта; реординаційні відносини можуть існувати і самостійно від субординаційних, адже їм не обов’язково має передувати управлінський вплив з боку керуючого суб’єкта; здійснення управлінського впливу в субординаційних відносинах є обов’язком керуючого суб’єкта, а в реординаційних відносинах здійснення зворотнього впливу може бути як правом керованого об’єкта, так і його обов’язком. Доведено, що підпорядкування є провідною формою взаємозв’язків в управлінських відносинах у системі органів виконавчої влади і означає залежність керованого органу від керуючого, що знаходить вираз, зокрема,
у залежності щодо установчих та кадрових питань, щодо здійснення окремих повноважень, щодо підконтрольності, підзвітності. В системі органів виконавчої влади існують організаційне, лінійне, функціональне, загальне, безпосереднє, опосередковане, співпідпорядкування, пряме. Одним із видів підпорядкування є “подвійне” підпорядкування, при розгляді якого запропоновано відмовитися від цього виду на районному рівні і тим самим додатково аргументовано необхідність ліквідації районних державних адміністрацій як місцевих органів виконавчої влади. Разом з тим, на обласному рівні запропоновано зберегти “подвійне” підпорядкування, надавши перевагу в ньому підпорядкуванню по вертикалі над підпорядкуванням по горизонталі. Запропоновано авторське тлумачення адміністративного договору як організаційно-правового засобу здійснення специфічних координаційних відносин між органами виконавчої влади при спільному управлінні різноманітними сферами суспільного життя. Як новий засіб здійснення координаційних управлінських відносин у системі органів виконавчої влади проаналізовано інститут дипломатичного радника центрального органу виконавчої влади. Аналіз таких взаємодоповнюючих форм взаємозв’язків в управлінських відносинах у системі органів виконавчої влади як підзвітність та підконтрольність дає підстави вважати, що першочерговим завданням посилення правового регулювання цих форм є прийняття законів України “Про Кабінет Міністрів України” та “Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади”. Підконтрольність за своїм змістом є ширшою, ніж підзвітність. Обґрунтовано висновок, що скасування незаконних актів одного органа виконавчої влади іншим не є заходами відповідальності, що застосовуються одним органом щодо іншого, але може розглядатися як підтвердження наявності дисциплінарного проступку в діяннях керівника органа, незаконний акт якого скасовано. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства, зокрема: до Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, до проектів законів України “Про Кабінет Міністрів України” та “Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади” запропоновано внести доповнення щодо правового регулювання реординаційних відносин між органами виконавчої влади; до проекту Закону України “Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади” запропоновано внести доповнення щодо визначення термінів, які використовуються в ньому (зокрема, номативно закріпити термін “підпорядкування”); це призведе до необхідності перегляду окремих термінів, що містяться в проекті; до Порядку спрямування та координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1229, запропоновано внести зміни, виклавши в новій редакції пункт 1; до Положення про дипломатичного радника центрального органу виконавчої влади, затвердженого Указом Президента України від 31.12.2005 р. № 1901/2005, запропоновано внести зміни, виключивши норму про безпосереднє підпорядкування дипломатичного радника керівнику того органа, до якого радник відряджений. |
