В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових та організаційних засад реалізації управлінських процедур в діяльності органів прокуратури України. До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено: 1. Управлінські процедури в діяльності органів прокуратури визначено як урегульований адміністративно-правовими нормами порядок здійснення послідовних дій щодо вирішення управлінських питань як під час зовнішньої, так і внутрішньої діяльності органів прокуратури, метою яких є створення необхідних умов для забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів учасників управлінських процедур – з одного боку, та підвищення ефективності управлінської діяльності в органах прокуратури - з другого. 2. Призначенням управлінських процедур в діяльності органів прокуратури є: по-перше, упорядкування та приведення до єдиних стандартів подібних за змістом та формою управлінських дій в органах прокуратури; по-друге, вчасне виявлення проблем в сфері управлінської діяльності органів прокуратури, які потребують вирішення; по-третє, створення необхідних умов для забезпечення реалізації прав, свобод та інтересів працівників органів прокуратури у внутрішньо-організаційних відносинах і прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у зовнішньо-адміністративних відносинах; по-четверте, прийняття законного та обґрунтованого управлінського рішення; по-п’яте, запобігання зловживанням службовим становищем. 3. До особливостей управлінських процедур в діяльності органів прокуратури віднесено: 1) вони передбачені законодавчими та підзаконними актами, які містять норми адміністративного права і у зв’язку з чим регулюють ці адміністративно-правові відносини;
2) управлінські процедури в діяльності органів прокуратури пов’язані із практичною реалізацією задач, функцій і владних повноважень їх працівників; 3) метою управлінських процедур є упорядкування управлінських відносин в органах прокуратури; 4) вони покликані обслуговувати різні види діяльності органів прокуратури, зокрема їх правотворчу та правозастосовчу діяльність; 5) управлінські процедури можуть мати зовнішнє та внутрішнє спрямування; 6) сутність та зміст управлінських процедур складають дії їх суб’єктів (учасників), однак ні в якому разі бездіяльність; 7) одним із обов’язкових суб’єктів управлінських процедур є орган прокуратури (працівник прокуратури), який наділений в переважній більшості випадків владними повноваженнями; 8) учасники управлінських процедур в діяльності органів прокуратури можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою; 9) кожна управлінська процедура в діяльності органів прокуратури має специфічні стадії; 10) управлінські процедури обов’язкові для виконання, їх порушення призводить до анулювання прийнятих рішень, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні процедурних правил. 4. З метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників управлінських процедур в органах прокуратури необхідно в нормативних актах, які регулюють окремі управлінські процедури, передбачити: а) граничні строки розгляду справ під час адміністративних процедур; б) порядок та терміни доведення управлінських рішень, які приймаються під час управлінських процедур до зацікавлених осіб (надсилання копій рішень); в) порядок та максимальний термін оскарження рішень, які приймаються під час управлінських процедур, порядок та терміни надання відповіді по скарзі; г) порядок та терміни виконання рішень, які приймаються під час управлінських процедур. 5. З метою удосконалення процедури прийняття управлінських рішень з тих чи інших проблемних питань як внутрішньо-системної, так і їх зовнішньої управлінської діяльності доцільним є розроблення з подальшою систематизацією типових управлінських рішень щодо вирішення проблемних ситуацій, які мали місце в минулому, а також моделювання можливих проблемних ситуацій в майбутньому та прийняття у зв’язку з цим типових управлінських рішень, що є поширеною практикою у зарубіжних країнах. 6. Беручи до уваги те, що однією із форм оцінювання прокурорсько-слідчих працівників є щорічна оцінка виконання прокурорами та слідчими покладених на них обов’язків і завдань, умови та порядок якої залишаються неврегульованим, пропонуємо прийняти Положення про щорічне оцінювання службової діяльності прокурорсько-слідчих працівників, метою якого є здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями прокурорсько-слідчих працівників шляхом перевірки якості їхньої діяльності відповідно до посадових інструкцій, особистих планів роботи, і яка повинна проводитись в період між атестаціями безпосередніми керівниками (керівниками структурних підрозділів). 7. Необхідним є прийняття спеціального відомчого акту прокуратури, наприклад, Порядку проведення службових перевірок, в якому було б визначено: 1) мету службової перевірки; 2) підстави для її проведення; 3) порядок призначення службової перевірки; 4) організацію роботи комісії із службової перевірки; 5) права та обов’язки членів комісії, призначеної для проведення службової перевірки; 6) права особи, стосовно якої проводиться службова перевірка; 7) вимоги до оформлення результатів службової перевірки. 8. Зважаючи на велику кількість управлінських процедур під час проходження служби в органах прокуратури, з одного боку, та недосконалість їх правового регулювання – з другого (не систематизованість, дублювання, суперечливість або і зовсім відсутність правових норм, які регулювали б окремі управлінські процедури), вважаємо доцільним прийняття єдиного систематизованого акту з питань проходження служби, в якому були б врегульовані такі управлінські процедури як: прийняття на державну службу; стажування; оцінювання службової діяльності прокурорсько-слідчих працівників; робота з особами, зарахованими до кадрового резерву; проведення конкурсу на заміщення вакантних посад; проведення службового розслідування; професійна підготовка прокурорсько-слідчих працівників; процедури застосування заохочень та дисциплінарних стягнень. 9. Беручи до уваги важливе значення контрольно-наглядової діяльності в органах прокуратури, з одного боку, та неналежне її правове регулювання - з другого, вважаємо доцільним прийняття відомчого нормативного акту – Інструкції з проведення комплексних інспектувань та контрольних перевірок органів прокуратури, яка містила б такі розділи: 1) об’єкти та суб’єкти інспектувань та перевірок; 2) періодичність та терміни проведення інспектувань та перевірок; 3) порядок підготовки матеріалів до проведення інспектувань та перевірок; 4) формування складу комісій (груп), які будуть здійснювати інспектування чи перевірки; 5) права та обов’язки членів комісії; 6) права та обов’язки підрозділів, які перевіряються; 7) порядок проведення інспектувань та перевірок;
8) напрямки інспектувань та перевірок; 9) підбиття підсумків; 10) контроль за усуненням недоліків та оформлення матеріалів. 10. Зважаючи на те, що як у Законі України „Про звернення громадян”, Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, так і у Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України процедурні аспекти розгляду звернень визначені не чітко (подаються у різних статтях, пунктах, дублюються, а деякі із них й зовсім відсутні), вважаємо доцільним викласти процедурні аспекти розгляду звернень громадян у цих нормативних актах у такій послідовності: 1) подання звернення та його облік; 2) прийняття до розгляду та розгляд; 3) винесення рішення та надання відповіді по ньому; 4) виконання рішення; 5) узагальнення та аналіз звернень. |
