Розробку теоретичних питань і практичних рекомендацій з удосконалення управління виробничою потужністю машинобудівного комплексу спрямовано на досягнення стійких темпів зростання економіки України і підвищення ефективності виробництва. Основні висновки виконаного дослідження полягають у такому. 1. Теоретичною базою управління виробничим потенціалом є подальше удосконалення та визначення сутності, змісту, понятійного та категоріального апарату. Дослідження взаємозв'язку категорій «економічний потенціал», «виробничі основні фонди», «виробнича потужність», «застосовуваний капітал», показало, що виробнича потужність відображає потенціал основних фондів. Основні фонди, виступаючи результатом певних капітальних вкладень, представляють у зв'язку з цим застосовуваний капітал. Виробнича потужність є елементом виробничого потенціалу, що в свою чергу є частиною економічного потенціалу підприємств і галузей. Виробничу потужність пропонується розглядати як економічну категорію, що відображає максимально можливу здатність випускати продукцію відповідно до ринкового попиту на неї при максимальному використанні виробничих ресурсів. Під виробничим потенціалом підприємств і галузей розуміється максимально можлива спроможність випускати конкурентоздатну продукцію, підвищувати ефективність усіх видів діяльності на основі повного використання ресурсів. До складу економічного потенціалу підприємств і галузей крім виробничого потенціалу входить їх науково-технічний потенціал у виді вартості нематеріальних активів. Матеріальною основою виробничого потенціалу є нагромадження основного капіталу, що може здійснюватися за «стаціонарною» чи «динамічною» моделями. Нагромадження капіталу в Україні, й у машинобудуванні зокрема, повинно носити інтенсивний характер, тобто здійснюватися за «стаціонарною» моделлю, що передбачає збільшення темпів і масштабів відновлення основного капіталу на сучасній технічній основі. 2. Встановлено, що створені в Україні й у Донецькій області значні потужності з виробництва машинобудівної продукції використовуються на вкрай низькому рівні. Це викликано загальним спадом виробництва, нераціональною структурою промисловості України, фінансовою кризою і пов'язаними з цим неплатоспроможністю підприємств – споживачів продукції машинобудування, відсутністю фінансових можливостей машинобудівних підприємств щодо відновлення фізично і морально застарілих засобів праці, випуску конкурентоздатної продукції для її реалізації на зовнішньому ринку. Це обумовлює необхідність удосконалення економічного механізму управління цими процесами. Економічний механізм управління виробничою потужністю - це сукупність взаємозалежних методів планування, оцінки й аналізу її формування і використання. Основою цього механізму є запропоноване визначення ресурсомісткості виробничої потужності на основі питомих витрат кожного виду ресурсів на одиницю потужності (питома капіталомісткість, матеріаломісткість, енергомісткість і трудомісткість). 3. Ресурсний підхід до управління виробничою потужністю рекомендується змінити і покласти в основу класифікації факторів продуктивного використання капіталу, втіленого в основних фондах як носіях виробничої потужності. До них відносяться: вартість основних фондів; величина виробничої потужності; кількість одиниць і вартість установленого обладнання; фонд часу його роботи; чисельність робітників. Зазначену класифікацію факторів продуктивного використання капіталу і побудовану на її базі систему показників оцінки використання виробничої потужності доцільно використовувати в управлінні виробничими потужностями не тільки окремих підприємств, але і галузей машинобудівного комплексу. Матрична побудова показників – обсягу товарної продукції, виробничих основних фондів, виробничої потужності, чисельності персоналу, станкового парку і станкового часу – визначає питому величину одного показника на одиницю іншого показника і дозволяє тим самим установити кількісний взаємозв'язок окремих факторів виробництва з величиною виробничої потужності. 4. Розрахунок капітального коефіцієнта і капіталомісткості продукції по галузі машинобудування в цілому, а також по важкому, енергетичному і транспортному машинобудуванню, по електротехнічній і приладобудівній промисловості і по інших галузях машинобудування Донецької області за період з 1998 по 2002 р. виявив тенденцію до їх зниження. Тенденція зниження названих показників пов'язана з помітним збільшенням в останні роки обсягів виробництва продукції підприємствами аналізованих галузей при практично незмінній величині виробничої потужності, а також зміною галузевої структури машинобудування. Це відображається у підвищенні питомої ваги електротехнічної і приладобудівної промисловості, що характеризується більш низьким значенням капітального коефіцієнта і капіталомісткості продукції. Якщо тенденція збільшення обсягу виробництва продукції зберігатиметься, то значення капітального коефіцієнта і капіталомісткості продукції в майбутньому знизиться. 5. Гостро постає питання забезпечення пропорційності виробничих можливостей усіх цехів основного виробництва. У даний час зазначена пропорційність на багатьох підприємствах порушена. При низькому коефіцієнті використання виробничої потужності спостерігається досить високий рівень завантаження основного технологічного обладнання. У зв'язку з цим забезпечення обсягу виробництва продукції, що відповідає нормативному рівню використання виробничої потужності, потребує введення в експлуатацію додаткової кількості станкового обладнання, збільшення вартості основних виробничих фондів. Необхідною умовою ефективного використання капіталу в цій ситуації є випередження темпів зростання обсягів виробництва продукції відносно темпів зростання парку станкового обладнання і вартості основних фондів; збільшення чисельності робітників у більшій мері, ніж чисельності персоналу; випередження темпів зростання продуктивності праці в порівнянні з його фондоозброєністю. 6. Використання виробничої потужності на нормативному рівні і пов'язане з цим залучення додаткових ресурсів визначає на перспективу відповідні значення капітального коефіцієнта і капіталомісткості виробничої потужності як по галузях машинобудування, так і по всьому машинобудівному комплексу. Створюється можливість управління процесом формування капітального коефіцієнта і капіталомісткості продукції. Це дозволяє визначити обсяг товарної продукції на перспективу як добуток величини виробничої потужності і відношення капітального коефіцієнта до капіталомісткості продукції. Управління величиною капітального коефіцієнта і капіталомісткості продукції з урахуванням факторів виробництва дозволяє одержати мінімально необхідний обсяг товарної продукції для забезпечення ефективного використання капіталу. 7. При зміні умов виробництва, пов'язаних з підвищенням рівня використання виробничих потужностей, капітальний коефіцієнт буде зростати, оскільки розширення парку обладнання і зростання вартості основних фондів буде відбуватися при практично незмінній величині виробничої потужності. Надалі при забезпеченні збалансованості виробничих потужностей складальних і обробних цехів він буде знижуватися. Дотримання вимог випереджального зростання випуску продукції у порівнянні зі зростанням вартості основних фондів забезпечить зниження капітального коефіцієнта. |