Анотація до роботи:

Кужель В.М. Управління технічним розвитком промислових підприємств (за матеріалами цегельних підприємств України). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – “Економіка, організація і управління підприємствами”. – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню проблем технічного розвитку підприємств. В роботі виявлено та систематизовано загальні підходи до розуміння технічного розвитку підприємств будівельної галузі, зокрема цегельних заводів, досліджено еволюцію наукової думки щодо процесів технічного розвитку, визначено методи оцінки технічного рівня основних засобів і підходи до моделювання управління технічним розвитком підприємств. Проведено співставлення відповідності рівнів технічного розвитку підприємств будівельної галузі технологічним укладам, визначено потенціал наближення рівнів технічного розвитку до світових параметрів. Оцінено вплив основних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на параметри технічного розвитку цегельних підприємств.

За результатами аналізу встановлено, що процеси перехідної економіки України негативно позначилися на параметрах технічного розвитку суб’єктів господарювання. Незважаючи на економічне зростання останніх років, зберігається негативна тенденція до старіння машин та обладнання підприємств, рівень спрацювання яких в багатьох випадках досяг критичної межі. Структуровано рівні спрацювання за формами і видами, що дозволяє орієнтувати інвестиції на найбільш ефективні засоби оновлення активного капіталу підприємств.

Визначено показники діагностики рівня технічного розвитку цегельних підприємств з урахуванням закономірностей та особливостей цих процесів в національній економіці.

Розроблено і впроваджено модель управління технічним розвитком цегельних підприємств, яка дозволяє приймати обґрунтоване управлінське рішення та підвищити конкурентоспроможність підприємств завдяки створенню конкурентних переваг новітнього товару з вищими споживчими властивостями. Апробація моделі довела її практичну доцільність і дозволила спрогнозувати параметри технічного розвитку цегельних підприємств.

У дисертації викладено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо управління технічним розвитком промислових підприємств на основі побудови моделі управління технічним розвитком цегельних підприємств. Основні результати дисертаційної роботи дають змогу дійти таких висновків теоретичного, методичного та практичного спрямування:

1. Узагальнення теоретичних поглядів на проблемне поле технічного розвитку дає можливість стверджувати, що матеріальною основою забезпечення конкурентоспроможності підприємств у ринкових умовах виступає сучасний технічний рівень основних засобів, який за своїми параметрами спроможний забезпечити задоволення сучасних потреб споживачів у високоякісній продукції.

2. Систематизація наукових підходів щодо трактування сутності поняття “технічний розвиток підприємства” дозволяє на засадах критерію якісної основи відтворення визначити його як процес відтворення застарілих і спрацьованих засобів праці на новій технічній основі, поповнення діючих новими, більш прогресивними засобами праці, а також їх удосконалення при функціонуванні з метою усунення наслідків спрацювання. Для чіткого уявлення і більш повного розкриття сутності поняття „управління технічним розвитком” його слід розглядати як організаційно-економічний механізм, що включає методи діагностики рівня технічного розвитку, рівня спрацювання основних засобів, охоплює структурно-управлінські методи, які мають забезпечувати просте та розширене їх відтворення і визначати відповідність його певному технологічному укладу.

3. Технічний розвиток підприємств виробників будівельних матеріалів в перехідній економіці має такі закономірності: зростання частки застарілого обладнання, брак коштів на початковому етапі ринкових перетворень галузі; збільшення частки власних коштів суб’єктів господарювання в структурі інвестицій в основні засоби; збереження значної питомої ваги витрат на технічне переозброєння і реконструкцію порівняно з придбанням сучасного прогресивного обладнання. Специфіка перехідного періоду в Україні обумовила зменшення обсягів ліквідаційних списань спрацьованих засобів за наявності значної кількості фактично бездіяльних або непридатних для подальшого використання виробничих потужностей на підприємствах, а також пожвавлення їх активності переважно за рахунок залучення будівельних матеріалів підприємствами, які забезпечують споживчий ринок.

4. Ідентифікація рівня адаптації вітчизняних цегельних підприємств до існуючої системи господарювання дозволила встановити, що ринкові умови радикально змінюють мету, завдання, принципи і характер технічного розвитку підприємств і вимагають формування нових підходів до управління даними процесами. У зв’язку з цим, в роботі обґрунтовано необхідність використання модельного підходу до управління технічним розвитком, який має ґрунтуватися на домінуючому в теперішній час погляді на організацію як на відкриту соціально-економічну систему, що обумовлює необхідність стратегічної спрямованості технічного розвитку цегельних підприємств.

5. Доведено, що оцінку технічного рівня підприємств слід проводити періодично з використанням сучасних методів аналізу та системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва. Обґрунтовано, що за сучасних умов технічний розвиток підприємств значною мірою визначається його організаційною складовою, що потребує відповідного управлінського механізму і відповідних управлінських структур.

6. Нормативні документи, які б надавали можливість не тільки характеризувати процес технічного розвитку, а тим більше приймати відповідне управлінське рішення і спрощували розрахунки на перспективу поки в Україні не розробляються. Одержання більшої частини інформації щодо технічного стану розвитку можливе тільки безпосередньо на підприємствах, оскільки чинна статистична звітність не повністю відображає ситуацію процесів, які реально відбуваються в даному секторі економіки взагалі і на окремих підприємствах зокрема.

7. Управління технічним розвитком складних багатокомпонентних об’єктів, до яких відносяться цегельні підприємства, вимагає використання сучасного науково-методичного апарату, серед якого дієвим і адекватним об’єкту дослідження є моделювання. Встановлено, що динаміка технічного розвитку підприємств останнім часом значно прискорилася. Фактично це знаходить своє відображення у зростанні ролі технічних укладів у перехідних процесах і формуванні відповідних структур управління технічним розвитком. Саме на цих складових сучасного технічного розвитку розроблено управлінську модель.

8. Встановлено, що сучасне підприємство повинно мати відповідний організаційно-економічний, аналітичний і управлінський інструментарій, який дозволяє приймати обґрунтоване рішення стосовно розвитку підприємства взагалі і виробників цегли зокрема. Світова практика свідчить, що саме моделювання є тим надійним інструментом, який дозволяє швидко реагувати на зміни і враховувати їх при прийнятті рішення. А оскільки цегельні підприємства розвиваються вкрай динамічно, їх технічний розвиток визначає багато взаємопов‘язаних і взаємозалежних показників, більшість з яких розрахувати традиційними кількісними методами неможливо та й неефективно.

9. З метою прийняття обґрунтованого управлінського рішення щодо напрямів підвищення технічного розвитку цегельних підприємств розроблено багатофакторну управлінську модель, апробація якої довела її практичну корисність і дієвість. Обґрунтовано, що саме розроблена модель є найбільш універсальною модельною конструкцією, яка дозволяє реалізувати сформовану ідею про врахування при управлінні технічним розвитком цегельних підприємств ключових параметрів основних засобів та їх життєвих циклів.

Публікації автора:

Монографія:

1. Новий формат стратегії ї тактики соціально-економічного розвитку України: людина, громада, держава / І.К. Бондар, М.В. Чечетов, О.І. Жадан та ін. – К.:Видавничий дім „КОРПОРАЦІЯ”, 2005. – 384с. (особистий внесок автора розділ 1.9. Стратегія технічного розвитку підприємств. – С.121-130. – 0,5 д.а.)

У наукових фахових виданнях:

2. Кужель В.М. Альтернативні підходи до оцінки технічного рівня обладнання // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. – К., 2004. – № 44. – С.115-121. – 0,6 д.а.

3. Кужель В.М. Моделювання ключових показників технічного розвитку підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – № 201, том 1. – С.157-163. – 0,3 д.а.

4. Кужель В.М. Розвиток техніки та особливості її економічної оцінки // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – № 205, том 1. – С.174-179. – 0,3 д.а.

5. Кужель В.М. Оновлення техніко-технологічної бази підприємства в умовах трансформаційної економіки // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. – К.:КНЕУ, 2004. – № 13. – С.34-43. – 0,5 д.а.

В інших виданнях:

6. Кужель В.М. Стан інноваційних процесів в Україні // Праці Четвертої Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – Т. 1. – С.127-129. – 0,1 д.а.

7. Кужель В.М. Концептуальні підходи до вибору стратегії управління технічним розвитком підприємства // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції „Науковий потенціал світу ‘2004”. Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. 20. – С.69-72. – 0,2 д.а.

8. Кужель В.М. Сучасні тенденції управління техніко-технологічним розвитком підприємств // Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки : Зб. наук. пр. / НАН України. Об‘єдн. ін-т економіки. – Київ, 2004. – С.129-137. – 0,6 д.а.

9. Кужель В.М. Інновації – рушійна сила відновлення потенціалу підприємств України // Збірник доповідей та тез Першої Міжнародної наукової-практичної конференції „Підприємництво як соціально-економічна передумова становлення середнього класу”. – Київ, 2004. – С.60-64. – 0,3 д.а.

10. Кужель В.М. Пріоритети оновлення техніко-технологічної бази // Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації. – К.:Видавничий дім „КОРПОРАЦІЯ”, 2004. – С.137-145. – 0,5 д.а.

11. Кужель В.Н. Методические подходы к разработке программы технического обновления строительных предприятий // Материалы Международной научно-практической конференции „Образование и наука без границ”. Экономика. – Белгород: Руснаучкнига; Днепропетровск: Наука и образование, 2004. – Т. 6. – С.44-48. – 0,2 д.а.

12. Кужель В.М. Динаміка багатоваріантних технічних систем // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Т. 1. – С.77-79. – 0,1 д.а.

13. Кужель В.М. Розвиток технічної бази підприємств в аспекті технологічних укладів // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта ‘2005”. Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Т. 87. – С.70-71. – 0,1 д.а.

14. Кужель В.М. Показники діагностики технічного рівня розвитку підприємств // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень ‘2005”. Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Т. 16. – С.46-48. – 0,2 д.а.

15. Кужель В.М. Вплив спрацювання на вартість основного капіталу // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Дні науки ‘2005”. Економіка підприємства та промисловості. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Т. 7. – С. 73-75. – 0,2 д.а.