1. Проведене в даний час в Україні реформування системи соціального захисту населення зіштовхується з рядом труднощів, тому що попередньо не була розроблена стратегія і тактика державного регулювання соціальних процесів, затяглося створення законодавчої і нормативно-правової бази соціального захисту, внаслідок чого роль держави як гаранта соціального розвитку суспільства звелася до мінімуму. 2. Дослідження особливостей формування системи соціального захисту в Донецькій області показало, що істотно впливає на ці процеси територіально-виробнича специфіка (висока щільність населення, значна урбанізація території, великий ступінь концентрації виробництва, недостатність водних ресурсів і проблеми очищення стічних вод, підвищена кількість промислових відходів і критичний екологічний стан території, перевага в структурі промисловості видобувної, металургійної і хімічної галузей, що характеризуються небезпечними і шкідливими умовами праці, ускладнення ситуації в регіоні внаслідок закриття нерентабельних шахт).Усе перераховане повинно враховуватися при розробці регіональних програм соціально-економічного розвитку й удосконаленні механізмів ресурсозабезпечення фондів соціального страхування. 3. Реформування системи соціального захисту населення в Донецькій області, що здійснюється в складних економічно-демографічних, соціальних і екологічних умовах, значно ускладнює реалізацію принципів загальності, адресності і диференційованості, вимагає удосконалення механізму контролю за надходженням і витратою коштів фондів соціального страхування, більш глибокого розвитку соціального партнерства в цій сфері, застосування гнучких і динамічних форм ресурсозабезпечення соціального захисту населення. 4. Аналіз ресурсозабезпечення соціального захисту дозволив виявити, що основна частка надходжень у фонди соціального страхування припадає на роботодавців і працівників, а тривала реформа системи оподаткування, пенсійного забезпечення і медичного страхування гальмує розвиток нових форм соціального страхування і вимагає значних бюджетних асигнувань на відповідні сфери. 5. Створення автономних самостійних фондів державного соціального страхування, організація їх устрою і функціонування на єдиних принципах забезпечить цільове використання коштів і адресність соціальної допомоги. В умовах падіння життєвого рівня більшості населення діюча система соціальних пільг не забезпечує надання в необхідному обсязі допомоги нужденним громадянам. Зрівняльний підхід у пенсійному забезпеченні, відсутність дієвого соціального захисту працівників підприємств приватної власності, зростання вартості і погіршення якості послуг охорони здоров'я, освіти і культури істотно знижують життєвий рівень і соціальну захищеність окремих категорій населення. Ці й інші виявлені в процесі дослідження недоліки і протиріччя свідчать про необхідність удосконалення всієї роботи, що проводиться в області соціального захисту населення. 6. В результаті проведеного дослідження виявлено основні напрямки роботи в сфері удосконалення соціального захисту: удосконалення сфери соціально-трудових відносин, розвиток механізму соціального страхування, забезпечення адресності соціального захисту. Найбільш дієвим способом рішення проблем, що нагромадилися, є удосконалення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Модифікація системи соціального захисту на страховій основі забезпечить індивідуалізацію внесків застрахованих громадян і дозволить встановити залежність розміру соціальної допомоги від розміру сплачених внесків і страхового стажу. Такий спосіб дозволить уникнути зрівняльного підходу. 7. Автором розроблено концептуальні підходи до удосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування, метою яких є приведення грошових потоків фондів соціального страхування у відповідність з виплатами, передбаченими законодавством. 8. Для реалізації концептуальних підходів запропонована модель, заснована на введенні диференційованого тарифу відрахувань на соціальне страхування, що відповідає рівню страхового ризику. Це можливо зробити при налагодженні системи обліку і систематизації основних страхових подій для забезпечення статистичних даних, придатних для прогнозування і моделювання. Методи поповнення фондів соціального страхування повинні одночасно сприяти зниженню страхових випадків, а платники, винні в збільшенні страхових випадків, повинні вносити кошти у фонди за підвищеними тарифами. 9. Для успішного вирішення поставлених задач необхідно використовувати правові форми, організаційні і методичні механізми, що забезпечують реалізацію принципів соціального страхування: впровадження соціальної відповідальності страхувальників і застрахованих за забезпечення соціальних гарантій і захисту застрахованих; особиста участь працівників у формуванні та реалізації їхніх прав як застрахованих (тривалий виробничий стаж, збереження свого здоров'я і працездатності); відповідальність держави за стан правового забезпечення соціального страхування, дотримання прав працюючих по захисту від соціальних (професійних) ризиків. 10. Основними напрямами забезпечення ефективності системи соціального захисту повинні стати: забезпечення достатнього обсягу бюджетів фондів соціального страхування на основі формуванні у відповідності зі ступенем страхових ризиків; удосконаленні системи контролю за виплатами фондів; створення єдиної інформаційної бази в системі соціального захисту населення; проведення реформування податкового законодавства. |