У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та вирішення наукової проблеми – управління співробітництвом правоохоронних органів країн СНД, що виявляється у визначенні сутності та особливості міжнародного співробітництва в галузі правоохоронного забезпечення безпеки на території країн СНД, теоретико-методологічних засад управління міжнародним співробітництвом у правоохоронній сфері СНД, наукової концепції організації правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД як системи соціального управління, пропозицій та рекомендацій щодо правового регулювання співробітництва ОВС України з правоохоронними структурами СНД та країн-учасниць, організаційно-правового трансформування ОВС України в напрямку дотримання принципів ЄС стосовно якісно нового співробітництва з країнами-сусідами в межах СНД. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Автором комплексно досліджено феномен міжнародного співробітництва, еволюцію його становлення та шляхи подолання протиріч у його розвитку. Це дозволило переосмислити теоретико-методологічні засади міжнародного співробітництва з метою вироблення пропозицій щодо переведення співробітництва у правоохоронній сфері на якісно новий рівень, а також дійти висновку про необхідність розширення управлінських можливостей суспільства та посилення суб’єктивного управлінського впливу на відносини, які виникають у різноманітних сферах співробітництва країн, у тому числі правоохоронній. У роботі наголошено, що якісно новий рівень безпеки особи, суспільства і держави може бути досягнутий, серед іншого, і завдяки належному управлінню співробітництвом у правоохоронній сфері. Невідповідність управління новому стану міжнародної інтеграції вимагає реорганізації різноманітних управлінських інститутів, у тому числі СНД. Дослідження організаційно-правових засад становлення та розвитку Співдружності як регіону співробітництва дозволили переконатися у необхідності активізації зусиль у напрямку співробітництва правоохоронних органів країн СНД задля усталеного розвитку зони безпеки як країн ЄС, так і Співдружності. Обґрунтовано позицію, що феномен «безпека» є системоутворюючим чинником, який обумовлює та вимагає розробки нових підходів для забезпечення загальноцивілізаційного співробітництва у правоохоронній сфері СНД. Базуючись на постулаті тотожності правових інститутів міжнародної та національної безпеки та враховуючи важливість її правоохоронного забезпечення для попередження та ліквідування загроз криміногенного характеру, у роботі закладено основу формування нового наукового напряму – правоохоронне забезпечення національної та регіональної безпеки. Обґрунтовано необхідність формування нової державної політики, що спрямована на досягнення належного рівня безпеки в країні як за допомогою національних суб’єктів забезпечення безпеки, так і шляхом організації належного співробітництва відповідних суб’єктів інших країн СНД. Вперше запропоновано у контексті національної безпеки та європейської інтеграції України сформувати єдину узгоджену систему правоохоронного забезпечення безпеки країн-учасниць СНД, діяльність якої має бути спрямована на передбачення та усунення загроз, пов’язаних передусім з організованою транснаціональною злочинністю та тероризмом у межах СНД. Дослідження шляхів якісного функціонування зазначеної системи дозволили зробити пропозицію щодо доцільності врахування управлінського трактування правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД та розробки організаційно-правових засад управління співробітництвом у правоохоронній сфері СНД й участі в цьому процесі ОВС України. Автор зробив спробу комплексного дослідження управління міжнародним співробітництвом у правоохоронній сфері СНД як системного утворення: об’єкт управління, суб’єкт управління та зв’язки між об’єктом та суб’єктом управління (прямі та зворотні). Аналіз особливостей зазначеної системи управління сприяв виробленню пропозицій щодо визначення об’єктом управління єдиний правоохоронний простір СНД. Використання структурно-функціонального підходу дозволило визначити потреби об’єкта управління, загрози його безпеці, усвідомити необхідність забезпечення належного рівня самокерованості національних складових об’єкта управління та цілеспрямованих дій суб’єкта управління. Запропоновано підхід щодо визначення ефективної та адекватної структури суб’єкта управління. Обґрунтовано доцільність формування системи суб’єктів управління на базі двох взаємодіючих підсистем: перша – статутні та відповідні галузеві органи СНД; друга – національні правоохоронні органи держав-учасниць СНД. Зроблено висновок щодо функцій управління, які притаманні цим підсистемам. Запропоновано комплексні організаційно-правові заходи щодо удосконалення системи суб’єктів управління. Аналіз методологічних засад теорії стратегічного управління дозволив усвідомити, що суб’єкти управління в єдиному правоохоронному просторі СНД мають використовувати методологію стратегічного управління як сучасний інструмент управління. Це дозволить суб’єктам свідомо управляти змінами на основі наукового обґрунтування процедури їх передбачення, регулювання, пристосування до цілей системи управління та різноманітних змін. З’ясовано сутність стратегічного управління у єдиному правоохоронному просторі СНД. Ґрунтуючись на системному та ситуаційному підходах, дисертантом запропоновано авторську концепцію стратегічного управління (про що є відповідний акт впровадження). Накреслено напрямки подальшого дослідження стратегічного управління в єдиному правоохоронному просторі СНД. Зроблений висновок, що розкриттю предмета дослідження сприяли як методологічні засади управління співробітництвом країн СНД у правоохоронній сфері, так і організаційно-правові засади управління у правоохоронній сфері СНД. Ці напрацювання дозволили переконатися, що вплив системи суб’єктів управління на формування та розвиток єдиного правоохоронного простору СНД значною мірою визначається внеском ОВС України у забезпечення стабільності й безпеки цього простору. Вперше ОВС України розглядається не лише як суб’єкт управління у національній правоохоронній сфері, але й як складова другої підсистеми суб’єктів управління у єдиному правоохоронному просторі СНД. Комплексна діяльність ОВС України як суб’єкта управління сприяє єдності правоохоронного простору СНД, зокрема за рахунок дієвого забезпечення прямих та зворотних зв’язків між окремими національними складовими цього простору. Перетворення ОВС України у впливового суб’єкта управління в єдиному правоохоронному просторі СНД вимагає інноваційної стратегії розвитку цих органів. Запропоновано й обґрунтовано доцільність ініціювання з боку ОВС України формування концепції стратегічного управління в єдиному правоохоронному просторі СНД. Аналіз організаційно-правових заходів ОВС України щодо реалізації концепції управління у пріоритетних складових єдиного правоохоронного простору СНД, а також особливостей географічного положення України дозволяє стверджувати, що у ОВС України є можливості й потенціал стати провідником ідей щодо необхідності правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД як складової частини процесу створення європейської зони безпеки й стабільності. Цей висновок підкріплюється діяльністю ОВС України щодо формування належної правової бази якісно нового співробітництва у правоохоронній сфері СНД, яка робить значний внесок у створення єдиного правового простору СНД. Зважена участь ОВС України у розробці належного механізму контролю за реалізацією державами та їх правоохоронними органами прийнятих договорів у сфері правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД постає ще одним конструктивним кроком ОВС України в напрямку усвідомлення важливості їх ролі у процесі управління співробітництвом у правоохоронні сфері СНД. Виходячи із необхідності організаційно-правового трансформування ОВС України задля забезпечення якісного управління в єдиному правоохоронному просторі СНД, автор особливо наголошує на доцільності запровадження у діяльність ОВС України певних європейських стандартів. Усвідомлено важливість конструктивного впровадження в діяльність ОВС України європейських стандартів щодо демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами. Цей контроль постає одним із способів правоохоронного забезпечення національної безпеки та безпеки на території СНД. Ефективність використання цього способу має визначатися як належним дотриманням ОВС України законодавчо встановлених принципів діяльності правоохоронних органів, так і ступенем розвиненості різноманітних структур громадянського суспільства в Україні. Запропоновані комплексні організаційно-правові заходи ОВС України сприятимуть як гарантуванню якісного контролю з боку громадськості, так і отриманню ОВС України суспільної довіри та підтримки. Дослідження показали, що залучення населення до охорони правопорядку може гарантуватися і за умови впровадження ОВС України ідеології партнерства. Зроблений висновок, що належне співробітництво ОВС України з правоохоронними органами країн СНД є водночас фундаментальною основою побудови між ними партнерських відносин. Виходячи із того, що розбудова партнерських відносин міждержавного характеру щодо попередження та боротьби зі злочинністю потребує налагодження партнерських відносин між ОВС України та населенням, у роботі отримано висновок стосовно доцільності формування спеціальної системи партнерства, її відповідних складових, а також механізму партнерства. Впровадження в діяльність ОВС України ідеології партнерства постає дієвим та гнучким інструментом управління, який сприяє єдності об’єкта й суб’єктів управління та дієвості зв’язків між ними. Запропоновано організаційно-правові заходи ОВС України щодо реалізації ідеології партнерства. Автором зроблено висновок щодо необхідності формування єдиного інформаційного простору СНД у відповідності з сучасними умовами міждержавного співробітництва як елемента удосконалення взаємодії між правоохоронними органами країн СНД. З’ясовано також, що інформаційний простір СНД сприяє єдності правоохоронного простору СНД, а отже справляє позитивний вплив і на діяльність усієї системи управління. Дослідження показали, що ОВС України вдосконалюють свою управлінську діяльність, активно використовуючи можливості та потенціал єдиного інформаційного простору СНД, який водночас постає міцним підґрунтям для якісної реалізації ОВС України стратегічного управління в реальному масштабі часу. Теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертації, сприяли внесенню комплексних змін у законодавчі та інші правові акти, документи статутних та галузевих органів СНД. Попри те, що у галузі співробітництва ОВС України з правоохоронними органами країн СНД накопичилося чимало проблем, обумовлених як відсутністю чіткого розуміння політики різнопланової участі держав-учасниць у СНД, нової стратегії співробітництва правоохоронних органів країн СНД, адекватної сучасним реаліям, недосконалістю існуючого правового підґрунтя для забезпечення нового рівня співробітництва, так і недоліками, породженими проблемами його безпосереднього здійснення, забезпечення та управління, проведене дослідження засвідчило, що існують можливості щодо реального посилення співробітництва ОВС України з правоохоронними органами країн Співдружності. Сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації сприятимуть переведенню співробітництва на якісно новий рівень і в результаті – належному правоохоронному забезпеченню безпеки країн СНД та створенню зони стабільності в країнах ЄС, які є сусідами України та інших держав СНД. |
