У дисертації узагальнене та вирішене актуальне наукове завдання, що полягає в розробленні концепції й теоретико-методологічних основ формування системи державного управління соціально-економічним розвитком монофункціональних міст України. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дослідження дають змогу зробити такі висновки й запропонувати рекомендації. 1. Аналіз використаних джерел та проведені дослідження показали, що тема дисертації в цілому спеціально не досліджувалась, хоча окремі її аспекти були предметом уваги вчених і практиків. Теорія управління соціально-економічним розвитком міста в Україні перебуває сьогодні на стадії формування. 2. Аналіз законодавчо-нормативної бази та відповідність її потребам розробки й реалізації програм розвитку монофункціональних міст показав, що ефективність розв’язання проблем регіонального розвитку, становлення місцевого самоврядування та вдосконалення відносин “центр-регіони” залежать від правового поля, необхідного для розробки та реалізації державної регіональної політики, чіткого розподілу функцій та координації діяльності державних органів управління різного рівня у сфері територіального розвитку. 3. В основу дисертаційної роботи покладено системний підхід до визначення змісту поняття “монофункціональне місто” та обгрунтування того, що в процесі управлінні монофункціональними містами необхідно їх розглядати як міста-корпорації або міста-підприємці, що являють собою адміністративно-територіальні утворення, які об’єднують місцеві соціальні, політичні й економічні ресурси в єдиний взаємопов’язаний організаційно-виробничий комплекс. Модель управління соціально-економічним розвитком монофункціональних міст базується на засадах партнерства і є сукупністю науково обгрунтованих методів та принципів, що становлять методологію управління адміністративно-територіальними одиницями в умовах підвищення нестабільності і містить значний потенціал щодо підвищення ефективності прийняття управлінських рішень з боку державних органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування. При цьому основою для розробки генерального плану і програм соціально-економічного та культурного розвитку, а також різних місцевих програм має стати Програма розвитку міста. 4. Сталий розвиток економіки має починатися з усунення причин деградації монофункціональних міст, передусім з працевлаштування їх населення. Особливо актуально це для регіонів з найгустішою мережею малих монофункціональних міст. Потрібне скорочення рівня безробіття, створення сприятливих економічних, фінансових та соціальних умов щодо заохочення населення до створення і ведення власної або колективної справи. Такий підхід не потребує від держави значних інвестицій, її зусилля спрямовуватимуться переважно на створення відповідної нормативно-правової, психологічної і суспільно-політичної бази підтримки підприємництва. Для здійснення політики розвитку регіональні та місцеві органи повинні мати відповідні економічні та фінансові можливості. Важливого значення набуває ефективне використання бюджетних коштів та їх спрямування на задоволення найбільш актуальних регіональних потреб. 5. Установлено, що однією з ключових проблем в Україні є диспропорція соціально-економічного розвитку регіонів. Поглиблення дисбалансу соціально-економічного та культурного розвитку суттєво ускладнює проведення єдиної політики соціально-економічних перетворень, формування загальнодержавного ринку товарів і послуг, посилює загрозу виникнення регіональних криз, дезінтеграції національної економіки. Монофункціональні міста, що виникли на базі атомних електростанцій, істотно відрізняються від шахтарських та інших монофункціональних міст. Вони “молоді”, як за строком свого існування, так і за віком мешканців. Чисельність населення в них поки що не скорочується, вони мають перспективи подальшого розвитку на існуючій містоутворюючій базі, звичайно, за наявності певних техногенних, економічних та інших умовах. Тому тут основною проблемою є не стільки фізичне збереження міст, скільки управління їх соціально-економічним розвитком на основі вже існуючої господарської профілізації з упровадженням нових форм господарювання. 6. У процесі дослідження визначено критерії віднесення населеного пункту до категорії монофункціонального міста: специфічні види діяльності населення, пов’язані в основному з промисловістю та іншими несільськогосподарськими сферами діяльності; концентрація житлового фонду, що характеразується відповідним типом містобудування; чисельність і висока густота населення; велика питома вага працюючих на містоутворюючому профільному (профільних) підприємстві (підприємствах) у загальній чисельності зайнятих у місті. Якщо цей показник перевищує 50%, то без будь-яких застережень таке місто можна відносити до монофункціональних. Використовуючи запропонований методичний підхід, було встановлено, що в Україні нараховується 122 монофункціональних міста, тобто майже третина від загальної кількості міських поселень країни. 7. Доведено, що місто Енергодар, яке функціонує на базі Запорізької атомної і Запорізької теплової електростанцій, є типовим монофункціональним енергетичним містом України. Стратегічна місія розвитку Енергодара полягає в забезпеченні високої якості життя населення, створенні адекватного міського середовища на основі розвитку міста й ефективного виконання функцій енергетичного міста. Сталий стійкий розвиток міста - це постійне збалансоване функціонування міського поселення, спрямоване на створення повноцінного життєвого середовища для сучасного і наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, інженерної інфраструктури міста, поліпшення умов проживання, відпочинку й оздоровлення населення, збереження та збагачення культурної спадщини. Визначено, що для досягнення сталого стійкого розвитку міста потрібно відійти від монофункціональності, яка нині є основою індустрії Енергодара та породжує складні соціально-економічні проблеми, пов’язані з працевлаштуванням робочої сили, комплексним розвитком економічної бази. Крім енергетики, в місті потрібно розвивати інші виробництва, зокрема переробну промисловість, насамперед високотехнологічну, а також підприємства з виробництва товарів народного споживання та надання різноманітних послуг населенню, будівельну індустрію тощо. 8. Запропоновано новий концептуальний підхід до міста, в основу якого покладено розгляд його з господарсько-економічної точки зору як корпорації. Корпоративний підхід дає змогу оптимально вирішувати питання програмного управління для такого територіального утворення, як монофункціональне місто. Показана перспективність перетворення адміністративного управління на економічне з метою подальшого розвитку міста. При цьому відповідно до міжнародної практики місто розглядається не як благодійна організація, а як “місто-підприємець”, принциповою особливістю якого є поєднання підприємницької діяльності з оптимальним розв’язанням соціально-економічних проблем. Місто-підприємець передбачає сутнісний підхід до того, що визначено поняттям корпорація “Місто”. Такий підхід відображає корпоративну природу економіки міста та необхідність формування управління методами міського приватно-суспільного партнерства. 9. Ураховуючи особливості програмного методу, визначені такі етапи створення проекту міської програми: розробка образу (моделі) програми в цілому та заходів щодо її виконання зокрема. На цьому етапі передбачається змоделювати всю програму таким чином, щоб досягти її стратегічної мети; аналіз існуючого бізнесу, тобто реальних процесів, у рамках яких передбачається вживати заходів, передбачених програмою; розробка нових і змінених процесів та інформаційних систем, які їх підтримують; упровадження нового бізнесу, тобто нових заходів, або включення нових до складу тих, що реалізуються. Програма, як і бізнес-система - специфічна впорядкована сукупність робіт, задана у часі та просторі. Використання принципово нового підходу - реінжинірингу бізнес-процесів, тобто програмно-цільового підходу, дає змогу усунути попередні недоліки в управлінні, пов’язані із відсутністю ринкового середовища його здійснення. Виконане дослідження дає змогу запропонувати такі рекомендації: для регулювання роботи енергоринку урядові необхідно прискорити внесення змін до податкового законодавства з метою оптимізації оподаткування підприємств електроенергетичної галузі, повернутися до касового методу розрахунків податків. У такому разі податки нараховуватимуться не за фактом відпуску електроенергії, а за фактичною оплатою за спожиту електроенергію. При цьому неплатоспроможний споживач буде відключатися від мережі, а для тих споживачів, відключення яких неприпустиме, необхідно передбачити механізми розрахунків, гарантовані державою. Потрібно змінити систему оподаткування підприємств енергетичної галузі, взявши за базу оподаткування реалізацію (оплату), а не валовий доход (відвантажену продукцію); одним з напрямів найшвидшого розв’язання проблеми зайнятості населення монофункціональних міст може стати в сучасних умовах розвиток у них малого підприємництва, звичайно, з ініціативи місцевої влади, а також за умови залучення коштів населення. Необхідно розробити Програму державної підтримки підприємництва, особливо в малих монофункціональних містах; для підвищення зацікавленості населення в розвитку енергетики з жителів населених пунктів, що входять до 30-кілометрової зони розміщення атомних електростанцій, плату за спожиту електроенергію не стягувати або ввести пільговий режим розрахунків (не більше від 25%); ураховуючи роль Енергодара в енергетичній безпеці України, передбачити в Державному бюджеті України виділення окремим рядком нормативів формування міського бюджету з урахуванням бюджету розвитку, що визначено проектом завершення будівництва і введення Запорізької атомної електростанції в цілому; з метою створення цільового фонду соціально-економічного розвитку території, розпорядником якого має бути міська рада, одну тисячну частину відпускної ціни кожного кіловата виробленої Запорізькою тепловою та Запорізькою атомною електростанціями електроенергії необхідно направляти в зазначений фонд. В умовах часткового розрахунку за електроенергію, що відпускається в алгоритмі розрахунків Національної атомної енергетичної компанії “Енергоатом” та Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” з атомними та тепловими електростанціями, брати до уваги пропорційне відрахування коштів до фонду соціально-економічного розвитку території; для посилення відповідальності перед органами місцевого самоврядування в частині наповнення місцевого бюджету необхідно вирішити на рівні уряду питання повернення статусу юридичних осіб Запорізькій атомній і Запорізькій тепловій електростанціям. Складна та багатоаспектна проблема дослідження, звичайно, не вичерпується питаннями, розглянутими в дисертації. Це вимагає подальших досліджень щодо взаємодії економічного, соціального, екологічного й природного компонентів сталого розвитку монофункціональних міст. Потребують вивчення також такі питання: несформованість муніципальної економіки, існування певних протиріч щодо функціонування місцевої влади, необхідність удосконалення та приведення у відповідність з Конституцією України деяких положень законодавчих актів, що регулюють розвиток міста, формування комунальної власності та місцевих фінансів, недостатнє використанння новітніх методів планування та прогнозування місцевого розвитку. | 