1. Необхідність управління собівартістю продукції на підприємствах хлібопекарської промисловості обумовлена значним адміністративним втручанням в процес ціноутворення, оскільки галузь виконує соціально-стратегічну функцію. Стримування цін на продукцію поряд з витратним механізмом їх формування призводить до складних економічних умов функціонування, в яких опиняються підприємства хлібопекарської промисловості. Виникає ситуація непропорційної залежності між динамікою цін на вироби та їх собівартістю. В більш виграшному становищі знаходяться саме ті підприємства, які в процесі управління собівартістю продукції, знайшли внутрішні можливості її зниження через калькулювання, облік, аналіз та вибір більш рентабельних асортиментних позицій. 2. На підставі проведеного аналізу існуючих підходів з проблем управління собівартістю продукції на підприємствах хлібопекарської промисловості поняття виробничої собівартості визначено як вартісна оцінка використаних в процесі виробництва прямих витрат, а також частини загальновиробничих витрат, списання яких здійснюється згідно з обліковою політикою, яка прийнята на підприємстві. Управління собівартістю продукції, визначене автором, як процес, який спрямований на формування максимально точного значення показника собівартості продукції через планування, нормування, облік з метою визначення можливостей його зниження через аналіз та моніторинг. 3. Аналіз літературних джерел із зазначеної проблеми вказав на недосконалість складових процесу управління собівартістю продукції. Нами запропоновано розширити існуючі елементи системи управління собівартістю продукції такими елементами: калькулювання на стадії прогнозування та стимулюванням діяльності працівників за виконання своїх обов’язків, що дозволить підприємствам хлібопекарської промисловості виявити внутрішньовиробничі резерви, усунути нераціональне використання ресурсів. 4. На сучасному етапі фінансово-господарська діяльність багатьох підприємств хлібопекарської промисловості залишається збитковою. В даному випадку підприємствам потрібна така система управління, яка б була заснована на управлінні собівартістю, оскільки собівартість продукції і прибуток знаходяться у зворотній залежності. Підвищення ролі та значення показника собівартості в управлінні виробництвом, в оцінці діяльності та стимулюванні колективів підприємств викликає необхідність класифікації цього показника в плануванні та обліку за багатьма характерними ознаками. З метою більш ефективного відображення та досконалого формування показника собівартості були запропоновані додаткові класифікаційні характеристики: тривалість періоду, об’єкти розрахунку, калькуляційна одиниця. 5. На сьогодні перед калькулюванням стоїть завдання не просто забезпечити визначення фактичної собівартості, а розрахувати таку собівартість, яка в сучасних умовах роботи підприємства на ринку могла б забезпечити йому певний прибуток. В цьому розрізі розглядається калькулювання собівартості в системі директ – костинг, результатом якого є отримання маржинальної собівартості. Саме маржинальна собівартість, яка є результатом калькулювання за системою директ-костинг, дозволяє розраховувати точку беззбитковості, яка, в свою чергу, є ефективним засобом прийняття управлінських рішень стосовно цін, обсягів виробництва і реалізації, асортименту та рентабельності. Акцентуючи увагу на формах залежності витрат від обсягу виробництва чи завантаження виробничих потужностей, дана система калькулювання руйнує традиційні для вітчизняного калькулювання уявлення про те, що в основі ціни неодмінно повинна лежати повна собівартість продукції; забезпечує отримання інформації, яка дозволяє швидко переорієнтувати виробництво у відповідь на зміни умов ринку. 6. При калькулюванні виробничої собівартості, цей процес нагадує простий директ-костинг, в її склад включаються загальновиробничі витрати. Вони займають значну долю в собівартості продукції підприємств хлібопекарської промисловості: від 6% до 20%. Вказані витрати включаються до собівартості виробів за допомогою розподілу пропорційно обраного критерію. Вибираючи критерій, необхідно пам'ятати, що склад цих витрат досить різноманітний, тому база розподілу обов'язково повинна вказувати на зв'язок між загальновиробничими витратами і причинами, що впливають на них. В роботі було запропоновано застосування баз розподілу для кожного окремого елементу загальновиробничих витрат. 7. До аналізу і вибору критерію розподілу витрат потрібно підходити творчо, тому що доцільність вибору показника впливає на точність розподілу загальновиробничих витрат, відповідно, й на розрахунок собівартості окремого виду продукції. Крім баз розподілу, які зазначені в Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, нами запропоновано використовувати такий фактор, як тривалість виробничого процесу за виробами, яка визначається рецептурою. 8. Для підприємств хлібопекарської промисловості, які пропонують широкий асортимент продукції, точне обчислення собівартості є вкрай необхідним, оскільки є основою вибору компромісного рішення між привабливістю різноманіття асортименту на ринку і собівартістю продукції. Тому на перший план постає проблема пошуку оптимальних асортиментних позицій, які б сприяли максимізації прибутку, збереженню бажаного прибутку в довгостроковому періоді. В цьому контексті була розроблена методика визначення асортименту під впливом таких параметрів як: собівартість одиниці, ціна реалізації, обсяг продажу. Запропонована методика дозволяє виробляти й реалізовувати швидко, дешево, якісно, продавати в достатній кількості та отримувати прибуток, тобто досягнути конкурентоспроможності як продукції, так і підприємства в цілому. 9. В структурі собівартості продукції є як постійна частина, так і змінна. При цьому постійна обмежує маневреність підприємства, оскільки не може бути швидко змінена в залежності від обсягу випуску, і, як наслідок, збільшує ризик підприємства. Нами запропоновано використати такий показник, який пов’язує динаміку скорочення прибутку із динамікою зміни обсягу виробництва та зміни структури собівартості, – це показник операційного важеля. Саме цей показник може використовуватися як попереджуючий сигнал для оперативного прогнозування погіршення фінансового стану підприємства, оскільки акумулює в собі всі основні показники діяльності підприємства: собівартість продукції, обсяг реалізації продукції та прибуток. |