Результати проведеного нами теоретичного й експериментального дослідження проблеми управління процесом навчання фізики в основній школі підтверджують висунуті гіпотези й дають підстави зробити такі висновки: 1. Психолого-педагогічний і методологічний аналіз проблеми управління процесом навчання фізики показує, що її актуальність випливає з суперечності між практикою організації й управління навчанням, побудованим на суб’єкт-об’єктній парадигмі, та сучасною критичною педагогікою, що будується на суб’єкт-суб’єктній парадигмі. Суперечність проявляється в необхід-ності зберегти теоретичний рівень навчання фізики, а відтак — насичені теорією навчальні програми і одночасно збільшити роль практичного застосування теорії, та неможливістю це зробити у традиційній моделі навчання, в якій практичний компонент займає невелику частину навчального часу. 2. Вирішити названу суперечність дозволили вибрані нами вихідні принципи дослідження: теорія ШФЕ; провідні психолого-педагогічні концепції та положення: пріоритету учіння перед викладанням; зв’язку між навчаль-ною дією та мисленням; особистiсно-орiєнтованого навчання (антропоцентричний підхід); зв'язку логiчно-смислової та чуттєво-образної пам’яті; зв’язку розумово-емпiричної та розумово-теоретичної дiяльностей; ролі уваги; розгля-ду процесу навчання в одиницях дiй (діяльнісний підхід). 3. Нами показано змiну функцiй учителя в управлінні процесом навчан-ня та сформульовано положення про нову кібернетичну задачу: від передачі заданої наперед кiлькості i якості iнформацiї з найменшими затратами часу, матерiалiв, енергiї тощо до задачі за наперед заданими затратами часу, матерi-алами тощо передати якнайбiльшу кiлькість та якість iнформацiї. 4. Теоретично обґрунтовано використання системи шкільного фізичного експерименту у базовому курсi фiзики основної школи як провідного засобу управлiння процесом навчання, що дозволяє значно повніше реалізувати діяльнісний та індивідуальний підхід у навчанні. 5. Розроблено модель процесу навчання фізики, побудовану на суміщенні в часі діяльності учителя й учня та конструюванні змісту діяльності учня із застосуванням шкільного фізичного експерименту. Модель дозволяє залучати всіх учнів до інтенсивної пізнавальної діяльності, де система шкільного фізичного експерименту використовується як основний дидактичний засіб, а вивчення теорії не (обов’язково) передбачає окремий час на її пасивне сприйняття. 6. Досліджено дидактичні можливості шкільного фізичного експерименту для управління процесом навчання фізики в основній школі. Кількісна перевірка ефективності створеної моделі встановила вищий рівень знань, умінь і навичок учнів; можливість значного збільшення кількості експериментальних завдань; зростання інтенсивності процесу навчання. Результати проведених замірів і обчислень визначають кількісні параметри технології інтенсивного особистісно-орієнтованого навчання, побудованого за створеною моделлю. 7. Створено та апробовано дидактичні матеріали для навчання фізики в основній школі за розробленою моделлю, доведено доцільність їх використання та впроваджено в практику загальноосвітньої школи. Результати дисертаційного дослідження, їх перевірка в шкільній практиці дають підстави стверджувати, що поставлені завдання розв’язані, а висунуті гіпотези дослідження підтверджені. Перспективу розвитку основних ідей дослідження ми вбачаємо у розробці відповідно структурованих навчальних посібників (збірників завдань, робочих зошитів) і підручників, розробці комп’ютерних навчальних програм. | 