У результаті дослідження розв’язане важливе наукове завдання теоретичного обгрунтування, розробки та впровадження удосконалених методів управління оборотними коштами гірничорудних підприємств, що дало змогу сформулювати такі висновки: 1. В сучасних ринкових умовах найважливішою умовою досягнення прибутковості є ефективність продажу продукції, в той же час як виробництво є однією з внутрішніх її складових. При цьому існує велика кількість інших не менш важливих факторів, які прямо чи непрямо впливають на фінансові результати діяльності підприємства. 2. Існуючий показник нормативу оборотних коштів направлений лише на задоволення потреб виробництва та не взаємопов’язаний з кінцевими результатами діяльності підприємства. 3. У даний час є багато різних стратегій, кожна з яких по-своєму вирішує питання управління закупівлею запасів і продажем продукції. Однак їх недоліком є те, що всі вони направлені на вирішення окремих специфічних задач і не можуть використовуватися як універсальний засіб управління. 4. Виробнича собівартість включає витрати, які вже зроблені, та на їх величину не можна вплинути в момент продажу продукції. В той же час такі елементи показника прибутку як збутові витрати та витрати, які пов’язані з відстрочкою платежу, навпаки, на етапі прийняття рішення про продаж не плануються та враховуються лише після відвантаження продукції. 5. Перспективними підходами до вдосконалення системи управління оборот-ними коштами є використання маркетингових та логістичних принципів в процесі матеріально-технічного забезпечення через: використання удосконаленого показнику ефекту виробництва, що дозволяє оцінити вплив на фінансовий результат зміни умов взаєморозрахунків з покупцями продукції, недопостачання та недотримання норм витрат матеріальних ресурсів, а також вплив отриманих та виданих авансів; удосконалення системи планування заходів з матеріально-технічного забезпечення з використанням динамічної імітаційної моделі, що ґрунтується на зміні величини оборотних коштів, цільовою функцією у якій виступає максимум показника ефекту виробництва, а обмеженнями – досягнення нормативу фінансової стійкості та ліквідності, а також збитки від можливих ризиків недопоставки та збільшення цін на матеріальні ресурси. 6. Способи реалізації запропонованих підходів становлять удосконалений механізм управління оборотними коштами гірничорудних підприємств, який містить: норматив запасів для початку виробничої діяльності, який розраховується як період виробничого циклу, що помножений на середньодобову виручку за вирахуванням дебіторської заборгованості; нормативний період обігу готової продукції, що розраховується виходячи з добових катастрофічно необхідних витрат, які скореговані на коефіцієнт дебіторської заборгованості. Даний показник необхідно використовувати як індикатор для прийняття рішень з прискорення обертаємості у випадку зростання коефіцієнту дебіторської заборгованості та катастрофічно необхідних витрат; показник збитку від дебіторської заборгованості, який визначає мінімально можливі втрати, що пов’язані зі зменшенням обсягу виробництва, додатковими витратами по банківському кредиту, а також штрафами в зв’язку з несвоєчасним погашенням кредиторської заборгованості показник альтернативних витрат від виданих авансів, що розраховується як втрати по банківському депозиту на період погашення авансів. Аналогічно визначається дохід від авансів, що отримані від покупців; показник катастрофічно необхідних витрат як витрат, нездійснення яких призводить до миттєвої зупинки виробництва, а також показник витрат, що пов’язані з відстрочкою платежу, як витрат, що виникають внаслідок несвоєчасного погашення покупцем дебіторської заборгованості; показник ефекту від продажу продукції, що визначається як різниця ціни продажу та витрат, які пов’язані з відстрочкою платежу. |