У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне обґрунтування й практичне рішення актуальної науково-прикладної задачі формування механізму управління лізингом з метою забезпечення ефективності його використання на промислових підприємствах. Основні результати дослідження полягають у наступному: 1. Дослідження світового досвіду здійснення лізингової діяльності доводить, що використання лізингових операцій найбільш ефективне в тих галузях економіки, продукція яких перебуває на високому технологічному і якісному рівні, відрізняється високою конкурентоспроможністю. Однак дійсний попит на лізингові послуги з боку промислових підприємств України є занизьким у порівнянні з потенційним попитом. 2. У дисертації висвітлено, що основними проблемами, які стримують розвиток лізингу в українській економіці, є: недосконалість законодавства з питань лізингу, відсутність загальнодержавної програми розвитку лізингу й державної підтримки лізингового бізнесу шляхом надання податкових і інвестиційних пільг учасникам лізингових відносин, ототожнення в податковому обліку лізингової операції й операції купівлі, висока вартість фінансових ресурсів, відсутність єдиної, закріпленої на законодавчому рівні, методики розрахунку лізингових платежів. Для стимулювання розвитку лізингу в промисловості України у дисертації запропоновано ряд заходів. 3. Аналіз підходів до визначення сутності лізингу дозволив зробити висновок про необхідність трактувати лізинг таким чином: це фінансова послуга, яка передбачає інвестування лізингодавцем своїх власних або позикових коштів в придбання предмета лізингу для наступної передачі його лізингоотримувачу, за що останній сплачує лізингодавцю періодичні лізингові платежі. 4. На основі аналізу методичних підходів до класифікації видів лізингу удосконалено класифікацію, яка поєднує всі види лізингу за такими класифікаційними ознаками: обсяг обслуговування предмета лізингу, тип фінансування лізингової угоди, характер предмета лізингу, розмір лізингової угоди, географічне розташування учасників, склад учасників угоди, наявність податкових пільг, відповідність економічному змісту угоди, рівень забезпеченості лізингової угоди, термін угоди та ступінь амортизації. Така класифікація дозволяє врахувати накопичений досвід класифікації лізингу і усуває недоліки існуючих методик. 5. Дослідження питання управління лізингом на промисловому підприємстві показало, що це питання є недостатньо висвітленим з теоретичної й практичної точок зору; у цей час відсутній чіткий механізм управління лізингом з позиції промислового підприємства, що виступає в ролі лізингоотримувача. Для вирішення даної проблеми розроблено механізм управління лізингом на промисловому підприємстві, що містить в собі визначення цілей, принципів, методів і інструментів, рівнів і етапів впливу суб'єкта управління (промислового підприємства) на об'єкт управління (лізингову угоду) і стає підґрунтям для ефективного використання лізингу з метою забезпечення розвитку підприємства. 6. Аналіз методик розрахунку лізингових платежів показав, що в цей час в Україні відсутня закріплена на законодавчому рівні єдина методика. Це послужило основою для розробки методичного підходу до розрахунку величини лізингового платежу, перевагами якого є те, що він відповідає вимогам українського законодавства відносно компонентів лізингового платежу і порядку оподаткування, містить рекомендації щодо розрахунку кожного складового елемента лізингового платежу, а також дозволяє врахувати вплив інфляції на лізингові розрахунки. 7. Доведено, що існуючі підходи до оцінки ефективності лізингу не можуть бути використані для одержання достовірних результатів, оскільки мають ряд недоліків. Удосконалений методичний підхід дозволяє оцінити ефективність лізингу як у порівнянні з альтернативними варіантами придбання основних засобів, так і в порівнянні з іншими лізинговими договорами; враховує ризик можливого дефіциту коштів, основні положення теорії зміни вартості грошей в часі, вплив інфляції й дозволяє оцінити зміни у фінансових показниках підприємства внаслідок його участі у лізинговій угоді. 8. Удосконалене методичне забезпечення для програми визначення ефективності лізингу і його впливу на фінансові показники діяльності підприємства, а також для розрахунку величини лізингового платежу дозволяє автоматизувати процес управління лізингом на підприємстві, забезпечити високу точність одержуваних результатів і якість прийнятих управлінських рішень щодо лізингу. 9. Визначено, що єдиним параметром лізингової угоди, яким промислове підприємство може деякою мірою управляти, є строк лізингу. Доведено, що при його збільшенні відбувається значна переплата в лізингових платежах, а при зниженні – зростає ризик того, що лізингова угода перестане бути самоокупною. За умови непрогнозованої зміни параметрів лізингової угоди задачу визначення оптимального строку лізингового договору доцільно вирішувати з використанням нейронної мережі типу Elman. Якщо умови лізингової угоди є незмінними, то задача оптимального строку лізингу вирішується за допомогою аналітичного методу. 10. Сукупність результатів проведеного дослідження створює наукову базу механізму управління лізингом на промисловому підприємстві, на підставі чого досягається висока ефективність використання лізингу для забезпечення розвитку промислового підприємства. |