Анотація до роботи:

Загорій Г.В. Управління ліквідністю комерційного банку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01. – Фінанси, грошовий обіг і кредит. - Одеський державний економічний університет, Одеса, 2005.

Дисертація присвячена питанням удосконалення управління ліквідністю комерційного банку. У роботі розглянуто широке коло проблем, що стосуються банківської ліквідності: визначені суть, мета, підходи та методи управління банківською ліквідністю. У дисертаційному дослідженні проведено аналіз основних факторів, що впливають на ліквідність комерційного банку, виявлено і систематизовано основні елементи ризику ліквідності, розроблено ефективний механізм прогнозування поточної і короткострокової ліквідності, здійснено детальний аналіз існуючих організаційних структур банку, розроблено і запропоновано типову модель, впровадження якої забезпечить оптимальний взаємозв'язок підрозділів і створить умови для ефективного управління ліквідністю банку.

Основні результати дослідження були використані у практичній діяльності вітчизняних банків.

У дисертаційній роботі автором проведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове рішення наукової задачі «Управління ліквідністю комерційного банку», що дозволило сформулювати наступні висновки теоретичного, методичного і практичного характеру для вирішення основних завдань дослідження і реалізації його мети.

1. На сучасному етапі розвитку банківської системи України вітчизняні банки працюють у досить несприятливому для підтримання своєї ліквідності середовищі, в умовах міжбанківської конкуренції, що постійно посилюється. Про це свідчать відсутність стабільної ресурсної бази, обмежена можливість щодо використання банками різних груп активів як вторинних резервів ліквідності, збільшення кількості різких коливань на фінансових грошових ринках. Тому однією з найважливіших проблем банківського менеджменту на сучасному етапі функціонування банківської системи залишається проблема підтримання стабільного стану ліквідності комерційних банків, шляхи вирішення якої визначаються якістю процесу управління ліквідністю.

2. Комплексний підхід до управління ліквідністю комерційного банку створює необхідність урахування впливу різних рівнів ліквідності на діяльність банку, таких як: ліквідність активів клієнтів банку, ліквідність активів банку, ліквідність балансу, ліквідність банку, ліквідність банківської системи, міжнародна банківська ліквідність, ліквідність фінансового ринку та ліквідність економіки. Комплексність сучасного поняття сутності ліквідності зумовило виділення двох її основних рівнів (макро- і мікро-), які використовують при розробці практичних рекомендацій щодо управління банківською ліквідністю і ризиками, що її супроводжують. Мікрорівню відповідає поняття ліквідності банку, а макрорівню - поняття ліквідності банківської системи. Ліквідність банку на мікрорівні характеризує наявність грошових коштів та інших високоліквідних активів банку, здатних в найкоротший термін трансформуватися у гроші для своєчасного погашення зобов'язань і надання позик. Ліквідність банківської системи на макрорівні характеризують грошові агрегати та інші грошові активи, які відповідно до ліквідного підходу включені до складу “квазігрошей” .

3. У теорії банківської справи відсутня єдина думка про відмінності між поняттями «ліквідність банку» і «платоспроможність банку». Використовуючи запропоновані автором критерії, що дозволяють розрізнити ці поняття, можна зробити висновок, що ліквідність – це результат внутрішньої діяльності банку, який визначає якість управління активами і пасивами, методи управління ризиками, ефективність цінової політики. Ліквідність - внутрішня властивість, яка визначається оптимальним розміщенням і величиною коштів по статтях активу і пасиву з урахуванням відповідних термінів; ліквідність банку виступає необхідною й обов'язковою умовою його платоспроможності. Платоспроможність є властивістю банку, що відображає результат якості його внутрішньої діяльності і проявляється як зовнішня властивість. Платоспроможність визначається наявністю необхідних грошових коштів на кореспондентському рахунку банку, а регулюється певним співвідношенням регулятивного капіталу та якості активів, суб'єктами реалізації цієї властивості є зовнішні кредитори банку.

4. Ризик ліквідності є одним з основних видів фінансового ризику, але одночасно він є найменш вивченим і формалізованим у сучасній теорії управління ризиками. Важливість оцінки ризику ліквідності та управління ним останніми роками значно зросла, що обумовлено процесом глобалізації світової економіки, яка відкрила перед учасниками фінансових ринків нові інвестиційні можливості. Для вибору ефективних методів оцінки та управління існуючими ризиками ліквідності автором:

• виявлені основні етапи та елементи управління ризиком ліквідності, а також уточнені основні складові ризику ліквідності банку за групами: кількісна, цінова та якісна;

• запропонований для зовнішнього аналізу результатів діяльності банку новий інтегральний показник оцінки ліквідності банку, який розраховується за даними публічної звітності й ураховує взаємозв'язок і взаємозалежність різних коефіцієнтів (непрямих показників ліквідності).

5. Обґрунтована необхідність використання трьох основних підходів до визначення ліквідності банку: з позицій «запасу», «потоку» і «прогнозу». Оцінка ліквідності банку з позиції “запасу” в даний час є одним з основних методів регулювання ліквідності комерційних банків з боку Національного банку України. Визначення ліквідності як “прогноз” розглядається автором у сучасних умовах як найбільш ефективний підхід: прогноз формується на основі статистичних досліджень за попередні періоди, прогнозу змін обсягів, термінів і ступеня ризику активних та пасивних операцій банку, а також прогнозу зміни стану ринку в цілому, що дозволяє моделювати ситуацію в майбутньому і є основою для побудови ефективних моделей управління ліквідністю на рівні комерційного банку.

6. Аналіз міжнародного досвіду регулювання та управління ліквідністю банків дає підстави стверджувати, що мінімізація існуючого ризику ліквідності повинна ґрунтуватися на стратегії управління, орієнтованій на пріоритетні завдання розвитку банку, його внутрішні можливості, прогнози розвитку фінансових ринків і загальноекономічної ситуації. Доцільним є виділення двох окремих напрямів управління ліквідністю комерційного банку: управління короткостроковою ліквідністю та управління поточною ліквідністю. Для розробки ефективних моделей та сценарієв управління ліквідністю потрібно максимально враховувати основні внутрішні та зовнішні фактори, які впливають на ліквідність комерційного банку.

7. Ефективність управління короткостроковою ліквідністю банку може бути підвищена за рахунок використання імітаційного моделювання банківського портфеля активів і пасивів на основі розробленого автором алгоритму планування. Управління поточною ліквідністю банку засноване на вивченні інформації про реальні та можливі грошові потоки і припускає прогнозування величини високоліквідних засобів банку у будь-який момент часу. Модель поточної ліквідності банку, побудована автором з використанням структуризації клієнтської бази банку, є більш точною. Розроблена модель апробована в ООФ АППБ «АВАЛЬ», ГРУ «ПРИВАТБАНК», АКБ «ІМЕКСБАНК» і може бути рекомендована для більш широкого використання банками. Її впровадження дозволить керівництву банку планувати і своєчасно здійснювати необхідні заходи, спрямовані на забезпечення поточної ліквідності банку, й отже, мінімізувати втрати банку, пов'язані з екстреним залученням ресурсів ззовні.

8. Ефективність процесу управління ліквідністю банку прямо залежить від рівня організації взаємозв'язків і взаємодії між структурними підрозділами всередині банку, а також між підрозділами банку і зовнішнім середовищем. Детальний аналіз існуючих організаційних структур дозволив автору розробити типову модель організаційної структури банку, впровадження якої забезпечить оптимальний взаємозв'язок підрозділів і створить умови для ефективного управління ліквідністю банку.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Загорій Г.В. Основні методи аналізу кон'юнктури, які використовуються на ринку цінних паперів його суб'єктами (фундаментальний і технічний аналіз) // Ринкові важелі і стимули розвитку господарських систем. Збірник наукових праць. – Одеса: ОДЕУ, 1999. - Випуск 5 – С. 105-110 (0,4 друк. арк).

2. Загорій Г.В. Диверсифікація банківської діяльності як один з методів управління ризиком: зарубіжний досвід // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: ОДЕУ, 2000. - Випуск 6 - С. 94-98 (0,4 друк. арк).

3. Загорій Г.В. Роль комерційного банку у фінансуванні інвестиційних проектів // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: ОДЕУ, 2001. – Випуск 9 - С. 135-140 (0,5 друк. арк).

4. Загорій Г.В. Управлінський облік в управлінні ліквідністю банку // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: ОДЕУ, 2002. – Випуск 12 - С. 268-271 (0,4 друк. арк).

5. Загорій Г.В. Стратегічне планування банківського портфеля як засіб ефективного управління ліквідністю банку // Збірник наукових праць молодих учених «Актуальні проблеми фінансового менеджменту на підприємствах». – Донецьк. – 2003 . – С. 209-214 (0,5 друк. арк).

6. Загорій Г.В. Роль організаційної структури в процесі управління ліквідністю банку // Збірник наукових праць молодих учених «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України». – Суми. – 2004. – С. 325-332 (0,6 друк. арк).

Публікації в інших наукових виданнях:

7. Загорий Г.В. О методах оценки кредитного риска // Журнал «Деньги и кредит». – М.: Финансы и статистика, 1997. - №6. – С. 31-37 (0,9 друк. арк).