Здійснене системне дослідження сучасних факторів управління конкурентоспроможністю енергогенеруючих підприємств в умовах виходу на зовнішній ринок на підставі детального аналізу класичного підґрунтя й сучасних наукових розробок дало змогу зробити висновки методологічного, теоретико-концептуального й науково-практичного спрямування, - основними з них є наступні: 1. Конкурентоспроможність підприємства як об’єкт управління відображає ступінь реалізації мети підприємства в його взаємодії з навколишнім світом та є здатністю підприємства в максимально стислі терміни привести своє внутрішнє середовище у відповідність до умов постійно змінюваного зовнішнього середовища. 2. Діалектичний взаємозв’язок конкурентоспроможності підприємства і конкурентоспроможності національної економіки полягає перш за все в тому, що підвищення конкурентоспроможності підприємств позитивно впливає на стан державних фінансів, сприяє збільшенню обсягів промислового виробництва, насиченню внутрішнього ринку вітчизняними товарами, ефективному використанню матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, розвитку експортного потенціалу і зміцненню позицій українських виробників на зовнішньому ринку, а також допомагає зменшенню загрози банкрутств. З іншого боку, рівень конкурентоспроможності підприємства значною мірою визначається такими макроекономічними факторами, як податкова і кредитно-фінансова політика, регулювання цін, митно-тарифне регулювання, інвестиційна політика. 3. Конкурентоспроможність підприємств атомної енергетики України залежить від зовнішнього монополіста, яким залишається Росія у постачанні палива. Надзвичайно актуальним завданням є розвиток виробничих зв’язків з іншими постачальниками свіжого ядерного палива а також створення власної інфраструктури поводження з відпрацьованим ядерним паливом. Через відсутність 100-відсоткової оплати з оптового ринку електроенергії за вироблену на атомних станціях електроенергію зростає дебіторська та кредиторська заборгованість. Діюча схема управління коштами дає можливість державі впливати на рух грошових потоків шляхом введення різних «надзвичайних ситуацій» для вирішення фінансової платоспроможності теплоелектростанцій за рахунок “Енергоатому” (особливо велика їх кількість спостерігалася в 2000-2002 рр. у ДП НАЕК «Енергоатом»). Крім того, при відсутності 100-% оплати за вироблену електроенергію для “Енергоатому” постійно знижують тариф, який, не покриває всі необхідні витрати компанії. Діюча система державного регулювання обумовлює відсутність конкуренції між генеруючими компаніями, що, в свою чергу, призводить до нестачі стимулів зниження витрат. Фактична відсутність конкуренції на енергетичному ринку України підтверджується розрахунками індексу Херфіндаля та чотирьохдольного індексу. 4. Діюча модель енергоринку України вимагає термінового реформування з урахуванням світового досвіду. Притаманна діючій системі державного регулювання електроенергетики України, у тому числі і роботи атомних станцій, тарифна політика не відповідає ринковим вимогам. Запровадження розподільчого рахунку оптового ринку дало можливість підвищити рівень платежів за електроенергію. Водночас це зашкоджує конкуренції, в умовах коли розподіл грошей із згаданого рахунку відбувається під впливом політичних факторів. 5. Збереження відпрацьованого ядерного палива у власних спеціальних сховищах є перспективним видом діяльності українських атомних станцій, який дозволить знизити залежність від Росії, а також витрати на вивіз палива, а отже собівартість продукції. При порівняно низьких витратах капітального характеру є можливість отримати економічний ефект, який з часом зростатиме. Зекономлені кошти можуть спрямовуватися на підвищення безпеки та модернізацію обладнання енергоблоків АЕС та вирішення соціально-побутових питань міст-супутників. Будівництво та експлуатація сховища відпрацьованого ядерного палива базується на використанні матеріалів та комплектуючих, виготовлених на власних заводах. Уявляється доцільним найближчим часом завершити введення у експлуатацію сховища відпрацьованого палива на Запорізькій АЕС, будівництво централізованого сховища ВЯП для Рівненської АЕС, Хмельницької та Южно - Української АЕС, розробити концепцію зберігання ВЯП з енергоблоків АЕС, а також палива, що буде відпрацьовуватися новими реакторами на території України. 6. Управління конкурентоспроможністю підприємств атомної енергетики здійснюється на основі цінових та нецінових факторів. Аналіз величини тарифів на електроенергію для побутових та не побутових споживачів у різних країнах за 2002-2003 рр., показав, що українська електроенергія є конкурентоспроможною в ціновій конкуренції порівняно з іноземними виробниками. Порівняння витрат виробництва, а відповідно і динаміки цін, показує, що виробляти електроенергію на АЕС вигідніше, ніж на ТЕС, завдяки відносно низького рівня паливної складової. Вивчення факторів нецінової конкуренції, як підвищення ядерної безпеки, дотримання диспетчерської дисципліни, постійне зростання коефіцієнта використання встановленої потужності (КВВП), обмеження забруднення довкілля, свідчить, що рівень безпеки енергоблоків АЕС України відповідає сучасним нормам та міжнародним стандартам. При чому подальше підвищення надійності та безпеки енергоблоків призводить до зростання економічної ефективності та конкурентоспроможності ядерної технологій порівняно з іншими способами виробництва електроенергії. Коефіцієнт використання встановленої потужності АЕС з кожним роком зростає і наближається до світових показників. Зростання цього коефіцієнту залежить від якості палива, якості і термінів ремонтів та рівня попиту на електроенергію. Після ратифікації Україною Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, на атомних станціях проведено ряд заходів щодо обмеження забруднення довкілля, що також сприяє підвищенню конкурентоспроможності українських АЕС. 7. Фактором підвищення конкурентоспроможності ДП НАЕК «Енергоатом» є її участь у міжнародних програмах та проектах, які спрямовані на підвищення безпеки атомних енергоблоків. Основою міжнародної діяльності НАЕК „Енергоатом” є міжнародні конвенції, до яких приєдналася Україна, а також багатосторонні міжнародні угоди, договори про співпрацю в мирному використанні атомної енергії, двосторонні партнерські угоди та програми міжнародної співпраці, що спрямовані на підвищення безпеки експлуатації енергоблоків АЕС України, рівня культури безпеки, розвиток та удосконалення науково-технічної підтримки та інфраструктури. 8. Стратегічними напрямами забезпечення конкурентоспроможності підприємств атомної енергетики визначено такі: проведення модернізації та реконструкції діючих енергоблоків; подовження терміну їх експлуатації діючих енергоблоків на 10-15 років; поводження з відпрацьованим ядерним паливом; удосконалення тарифної політики; будівництва нових енергоблоків АЕС (енергоблоків нового покоління). 9. Одним із основних напрямів підвищення конкурентоспроможності енергогенеруючих підприємств є їх інвестиційна привабливість для покращення якої необхідно: удосконалити нормативно-законодавчу базу, зокрема податкову та амортизаційну політику; вирішити проблеми, які пов’язані з реструктуризацією дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств; завершити реформування галузі, що дасть можливість перейти від адміністративно-командного управління галуззю до впровадження ринкових механізмів; зменшити ризики, а саме ризики, які характерні для перехідного періоду, тобто неплатежі за електроенергію, відсутність достатнього рівня конкуренції, встановлення цін шляхом адміністративного впливу, а також специфічні ризики - недосконалість банківської системи, часті зміни законодавства, недосконалість судової системи тощо. 10. Аналіз ситуації в енергетиці України з огляду на вимоги, які були поставлені країнам Центральної, Східної Європи та Балтії при вступі до ЄС свідчить про те, що енергетична стратегія України з чітким графіком реструктуризації енергетичного сектору поки що знаходиться на стадії розробки. Прийнято відповідні законодавчі акти щодо створення стратегічних запасів енергоресурсів, які стосуються переважно вугілля. Підвищення енергетичної ефективності потребує реформування соціально-економічної структури країни, а також великих інвестиційних ресурсів для впровадження нових технологій та обладнання. Диверсифікація джерел та шляхів транспортування енергоносіїв обумовлює необхідність зменшення залежності від одного постачальника, переважно - Росії, вимагає створення конкурентних ринків первинних енергоресурсів, що забезпечить можливість для генеруючих компаній вибирати постачальника палива та виробляти електроенергію з найменшими витратами. Для створення внутрішнього енергетичного ринку необхідно відмовитися від ручного державного управління та запровадити ринкові механізми, що потребує значних ресурсів та організаційних змін. Імплементації енергетичного законодавства ЄС поки що не стоїть на порядку денному та залежить від прогресу в реформування ПЕК та енергетичного ринку. У цей час проводиться лише адаптація українського законодавства до нормативно-правових актів ЄС. Хоча Україна поки що не досягла європейських стандартів в енергетичному секторі, український ПЕК залишається конкурентоспроможним, а вимоги Європейського Союзу до нових країн-членів є для України реально здійснюваними. 11. Як постачальник та транзитер ПЕР Україна має важливі передумови для вступу в ЄС, розширюючи своє співробітництво у сфері транзиту нафти та газу, експорту надлишкової електроенергії, а також підвищуючи рівень своєї енергетичної безпеки і країн ЄС. Отже, Україна займає стратегічно вигідне географічне положення на перехресті існуючих і перспективних нових торговельних шляхів між Європою та Азією, і тому роль України у європейській системі енергозабезпечення є досить вагомою і буде збільшуватися з огляду на збільшення залежності країн ЄС від імпорту енергетичних ресурсі. Проте, необхідно знов-таки зауважити, що унікальність розташування України не є причиною для зняття вимог щодо здійснення демократичних та ринкових реформ. У той же час для України важливою є кооперація українського ПЕК та сусідніх країн, з метою входження до прозорих, конкурентних та ефективно функціонуючих європейських енергетичних ринків, створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення довгострокових інвестицій для вирішення нагальних та перспективних проблем енергетичної політики держави. | 