У дисертаційній роботі узагальнено теоретичні та методичні підходи до вирішення питань обґрунтування пропозицій щодо формування і нагромадження інвестиційних ресурсів підприємства. 1. Проблема інвестування виробництва є найбільш складною за своїм змістом. Вона має досліджуватися з різних позицій, що включають необхідність вирішення цілого ряду взаємозалежних питань інституціонального, управлінського, виробничо-технологічного та фінансово-економічного характеру. Проблему інвестування необхідно розглядати як самостійний об'єкт управління, що потребує розробки спеціальних і вдосконалення вже відомих методологічних і методичних підходів до вирішення завдань, пов'язаних з інвестуванням заходів, що забезпечують практичне втілення в життя управлінських рішень стратегічного і тактичного характеру. 2. Фінансування теоретичних і прикладних науково-дослідних розробок є невід'ємною умовою виникнення й ефективного функціонування національних і транснаціональних корпорацій. Тому необхідно вдосконалювати способи і методи аналізу внутрішньовиробничих структур великих промислово-фінансових об'єднань, що дозволяють здійснювати більш ефективну політику реструктуризації виробництва та формування інвестиційної стратегії підприємств, зокрема металургійного профілю, на регіональному й міжрегіональному рівні управління економікою країни, а також класифікації основних форм і напрямів корпоратизації виробництва. 3. У нових умовах господарювання особливе значення має організація міжвиробничих і територіальних зв'язків між об'єктами управління всередині корпоративного об'єднання. Дану проблему практично вирішено за допомогою встановлення чотирьох видів управлінських зв'язків (пряме управління, корпоративне управління, участь в управлінні, міжвиробничі зв'язки), які відрізняються певною гнучкістю, легкою пристосовністю до будь-якої економічної ситуації та охоплюють весь спектр інституціональних і виробничо-технологічних відносин між підприємствами, що стали на шлях корпоратизації виробництва. 4. Вирішення задачі управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань на прикладі умов оптимізації параметрів організаційно-економічного механізму підприємств, які функціонують за технологічним ланцюжком "вугілля-кокс-метал", дозволило сформувати таку систему збалансованих за центрами відповідальності зв'язків у корпоративному об'єднанні, що відповідає сучасним умовам функціонування реальної економіки та може застосовуватися для підприємств із корпоративною системою управління. Сутність такої системи полягає у тому, що за допомогою зведеного балансу показники трьох центрів відповідальності (центр витрат, центр доходів, центр витрат і доходів) збалансовано за рядками і стовпцями, завдяки чому поєднуються центри відповідальності доходів і витрат корпоративного об'єднання, що істотно відрізняється від балансу внутрішньовиробничого обміну продукцією між підрозділами підприємства. 5. У результаті аналізу процесу відтворення основного капіталу визначено, що прийняті в Україні способи розрахунку амортизації основних фондів, з одного боку, не забезпечують повноцінного відтворення основних фондів, а з іншого – вони є не стільки джерелом інвестиційних ресурсів, скільки одним зі способів оподаткування прибутку підприємства. 6. Використовуючи аналіз схеми корпоративного розподілу та капіталізації прибутку підприємства, відображено процес нагромадження капіталу в умовах розширеного відтворення й обґрунтовано визначення зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації. Такий підхід забезпечує повне відтворення балансової вартості основних фондів, а амортизаційні відрахування стають безпосереднім джерелом інвестиційних ресурсів підприємства. 7. На основі економіко-математичного аналізу процесу нагромадження капіталу, продовженого за межі двох суміжних циклів виробництва, установлено наявність ковзного оптимуму при визначенні норми нагромадження капіталу. У такий спосіб одержано повне вирішення завдання оптимізації процесу ефективного використання інвестиційних ресурсів, що дозволяє знаходити оптимальне значення норми нагромадження капіталу для будь-якого циклу виробництва в заданому проміжку часу і забезпечує відповідну економію інвестиційних ресурсів. 8. За результатами дослідження економічного змісту процесу розподілу інвестиційних ресурсів сформульовано поняття та умову подвійної ефективності виробництва із розрахунком подвійного оптимуму, що припускає одержання максимуму прибутку при найменших витратах виробництва. Теоретичне і прикладне вирішення даного завдання представлено аналітично та графічно на основі виробничо-економічних показників окремих підприємств та економіки України в цілому. 9. Теоретичні та прикладні розрахунки, здійснені у процесі дослідження проблем управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань, свідчать, що планування виробничо-економічних показників розвитку підприємства, економіки регіону або країни у стратегічному відношенні може здійснюватися за двома основними напрямами. Із позиції короткострокового оптимуму досягається вирішення короткочасних завдань, після реалізації яких виникає необхідність переорієнтації цілей економічного змісту, а в режимі довгострокового оптимуму підприємство здатне постійно підтримувати високий рівень ефективності виробництва, який може весь час збільшуватися, дозволяючи вчасно нарощувати свій виробничий потенціал на основі розробленої прикладної моделі реінвестування виробництва. |