У дисертації досліджено інноваційний потенціал регіону на прикладі інноваційного потенціалу Регіональної агломерації «Дрогобиччина», запропоновано практичні рекомендації органам місцевого самоврядування щодо підвищення ефективності процесу управління інноваційним потенціалом регіону. За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки і пропозиції: 1. Розкрито сутність поняття “інноваційного потенціалу регіону” та його функціональне призначення. Під інноваційним потенціалом регіону слід розуміти здатність регіону як окремої економічної одиниці в існуючих соціально-економічних та політичних умовах, використовуючи власний науково-технічний потенціал створювати новації, отримувати новації або проміжні результати ззовні та, враховуючи інноваційну інфраструктуру регіону і сформовану інноваційну культуру, доводити їх до кінцевого споживача. Розрізняють дві групи функцій інноваційного потенціалу регіону розрізняють дві групи функцій. До першої належать загальні функції: 1) генеруюча – забезпечення умов для виникнення ідеї новації; 2) виробнича – перетворення ідеї в конкретний продукт – новацію; 3) збутова – доведення новації до кінцевого споживача. До другої групи належать спеціальні функції: 1) створення основи для кооперації даного економічного регіону з іншими районами країни, а при експортній орієнтації регіону – також за кордоном; 2) створення умов для поліпшення добробуту населення; 3) вихід регіону на якісно новий техніко-технологічний рівень розвитку. 2. Уточнено структуру інноваційного потенціалу регіону з виділенням наступних структурних елементів: науково-технічний потенціал, маркетингова складова, інноваційна інфраструктура, інноваційна культура. Своєю чергою науково-технічний потенціал – це кадрова, матеріально-технічна, інформаційно-методична та організаційно-управлінська складові та новації, отримані регіоном ззовні. Маркетингова складова інноваційного потенціалу регіону – здатність регіону, використовуючи наявні ресурси, існуючу інноваційну інфраструктуру та сформовану інноваційну культуру комерціалізувати результати науково-технічної діяльності та забезпечити їх ефективне використання. До неї входять наступні структурні елементи: людські, фінансові, інформаційні ресурси, необхідні для доведення новації до кінцевого споживача, тобто перетворення новації у інновацію. 3. Визначено сукупність факторів, які впливають на розвиток та ефективне функціонування інноваційного потенціалу регіону. За змістом фактори можна розділити на такі групи: 1) нормативно-правові; 2) фінансово-економічні; 3) організаційні. Проаналізувавши вплив нормативно-правових факторів, слід виділити наступні позитивні та негативні моменти. До позитивних належить намагання останніми роками законодавчо врегулювати сферу інноваційної діяльності шляхом прийняття базових законопроектів: Закон України “Про інноваційну діяльність”, Закон України “Про науково-технічну діяльність”, Закон України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” і т.д. Недоліком українського інноваційного законодавства є той факт, що законодавчо не врегульовані фундаментальні проблеми: не розроблено чіткого механізму торгівлі інтелектуальною власністю, зокрема створеної в державному секторі економіки; не прийнято Закон “Про інноваційну статистику”; не розроблено механізму державного або приватного страхування інноваційних ризиків; не розроблено ефективних механізмів залучення фінансових ресурсів в інноваційну сферу; механізм стимулювання інноваційної діяльності, який закладено в Законі України “Про інноваційну діяльність” містить багато можливостей для використання корупційних схем; значна кількість прийнятих нормативних актів носить декларативний та суперечливий характер. До другої групи факторів належать: 1) система фінансування інноваційної діяльності; 2) система формування сприятливого економічного середовища в інноваційній сфері. Аналізуючи забезпечення інноваційної діяльності фінансовими ресурсами, слід відзначити: - наявність значної кількості можливих джерел фінансування в регіоні. Однак реалії показують, що в умовах перехідної економіки значна частина джерел, які активно використовуються в країнах з розвиненими ринковими відносинами, з різних причин (недосконале законодавство, відсутність або недостатній розвиток ринкових фінансових інститутів, обмежений доступ до необхідної інформації та відсутність кваліфікованих спеціалістів, наявність бюрократично-корумпованих перепон на шляху до джерел фінансування тощо), є недоступними для суб‘єктів інноваційної діяльності. - відсутність ефективної державної та регіональної інноваційної політики, зокрема у сфері її фінансового забезпечення, через що реалізація інноваційних проектів значною мірою залежить від фінансової спроможності суб‘єктів господарювання, оскільки основним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти суб‘єктів інноваційної діяльності – 70-80%. У світовій практиці державна підтримка інноваційної сфери відбувається шляхом прямого і непрямого регулювання. Прямі методи регулювання мають переважно дві форми: адміністративно-відомчу і програмно-цільову. Адміністративно-відомча форма передбачає пряме дотаційне фінансування відповідно до спеціальних законів. Програмно-цільова форма – це конкретне фінансування в рамках державних програм підтримки нововведень, створення системи держконтрактів на придбання тих чи інших товарів і послуг, надання пільгових кредитів фірмам, що розробляють і доводять до комерціалізації нові продукти. До непрямих методів належать податкова, кредитна, митна, амортизаційна і цінова політика. Ці методи використовуються насамперед для створення сприятливого інноваційного клімату. До третьої групи належать організаційні фактори: механізм інноваційної діяльності в регіоні; формування та реалізація інноваційної політики регіону. 4. У результаті дослідження методики оцінки інноваційного потенціалу регіону було розроблено систему показників, які описують його структурні елементи та запропоновано алгоритм проведення відповідної оцінки. Особливу увагу приділено механізму збору необхідної статистичної інформації та запропоновано отримувати інформацію про рівень інноваційної культури, інноваційну інфраструктуру, маркетингову складову тощо методом анкетування. Даний механізм передбачає участь органів державного самоврядування, суб‘єктів інноваційної діяльності та вищих навчальних закладів. 5. У результаті проведеного аналізу та оцінки функціонування інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобиччина” можна зробити наступні висновки: після значного погіршення кількісних та якісних параметрів інноваційного потенціалу регіону в період економічної кризи, наприкінці 90-х років, спостерігається стабілізація та певні ознаки зростання. Позитивним фактом є поява підприємств інноваторів-лідерів, які здійснюють повний цикл створення інновації, та інноваторів-послідовників, які вкладають фінансові ресурси в новітні технології та придбання інтелектуальної власності. Серед негативних моментів: недостатній обсяг фінансового забезпечення інноваційної діяльності в регіоні; відсутність диференціації джерел залучення фінансових ресурсів; значне переважання серед інноваційно активних підприємств суб‘єктів господарювання, які вкладають фінансові ресурси лише в модернізацію засобів виробництва; відсутність належного інформаційного забезпечення та використання сучасних методів організації інноваційної діяльності; низький рівень розвитку інноваційної інфраструктури та інноваційної культури в регіоні; відсутність регіональної стратегії розвитку інноваційної сфери. 6. Дослідження інноваційної інфраструктури як складової інноваційного потенціалу регіону дозволило вдосконалити процес її формування та функціонування. Інноваційна інфраструктура в регіоні повинна бути мережею взаємопов’язаних структурних одиниць, які надають необхідні послуги суб’єктам інноваційної діяльності. Це повинні бути структури основним видом діяльності яких є сприяння ефективній інноваційній політиці в регіоні та за його межами. Пропонується формувати інноваційну інфраструктуру, керуючись її функціональним призначенням. Особливу увагу приділено створенню структурних елементів кредитно-фінансової сфери інноваційної інфраструктури, які повинні утворюватись та функціонувати на основі принципів: цілісності, постійності; забезпеченості. Запропоновано практичні заходи, реалізація яких дозволить підвищити ефективність формування та функціонування інноваційної інфраструктури в регіоні. 7. Дослідження інноваційної культури як складової інноваційного потенціалу регіону дозволило запропонувати механізм підвищення її рівня в регіоні. Даний механізм включає: виявлення факторів, які впливають на формування інноваційної культури на рівні особистості, організації та регіону; реалізацію комплексу заходів для підвищення її рівня; проведення постійного моніторингу рівня інноваційної культури та внесення відповідних коректив. 8. У результаті узагальнення теоретичного матеріалу та практичного дослідження інноваційного потенціалу регіону було розроблено організаційну модель управління формуванням, ефективним функціонуванням та розвитком інноваційного потенціалу регіону. Дана модель передбачає: утворення в складі виконавчого органу регіональної агломерації “Дрогобиччина” департаменту розвитку, який реалізовуватиме інноваційну політику на території всього регіону; збір, обробку та зберігання необхідної суб‘єктам інноваційної діяльності інформації; формування інноваційної стратегії розвитку Регіональної агломерації “Дрогобиччина”, яка передбачає утворення мережі інноваційних структур – технопарків, рекрополісів, бізнес-інкубаторів та їх ефективну взаємодію в єдиному народногосподарському комплексі, що забезпечить збалансований розвиток усієї Регіональної агломерації “Дрогобиччина”; забезпечення необхідними фінансовими ресурсами суб‘єктів інноваційної діяльності шляхом залучення традиційних джерел фінансування та створення умов для використання нових джерел – венчурний капітал, муніципальні цінні папери; формування мережі консультаційно-освітніх структур, які зможуть надавати необхідні послуги суб‘єктам інноваційної діяльності та готувати кадровий потенціал; розробку заходів щодо представлення суб‘єктів інноваційної діяльності Регіональної агломерації “Дрогобиччина” на вітчизняному та світовому ринках. | 