У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено систематизацію, теоретичне узагальнення та запропоновано нове рішення науково-практичних питань управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства. Основні висновки та рекомендації зводяться до наступного: Головним фактором сталого економічного розвитку комерційних підприємств і держави в цілому є науково-технічні інновації чи комерційне використання нових, більш продуктивних технологій, що істотно змінює обсяги та якість виробництва і споживання. В останні чотири роки в Україні спостерігається стійка тенденція зростання річних обсягів інвестицій. Значна частина приросту інвестицій припадає на частку спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку. Організаційні структури управління підприємств не адаптовані до вирішення завдань інноваційно-інвестиційної діяльності. Управління інноваційно-інвестиційним процесом на підприємствах здійснюється на основі системи контролю, тобто без обліку факторів ризику і невизначеності зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства. Існує значна кількість робіт, присвячених проблематиці інноваційно-інвестиційної діяльності. Однак у них не вирішені методичні питання обліку факторів ризику під час побудови систем і структур управління підприємствами, немає підходів до обґрунтування та методик побудови систем і організаційних структур управління в умовах інноваційно-інвестиційної діяльності. Для вирішення існуючого протиріччя в дослідженні розроблено наступні наукові завдання:
запропоновано теоретичну модель формування системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю на підприємстві, що включає чотири основні фази інноваційно-інвестиційного процесу: розрахунково-аналітична робота; рух фінансів; створення об'єкта інвестування; експлуатація об'єкта інвестування; виконано класифікацію застосовуваних у інноваційно-інвестиційної діяльності на підприємстві інновацій, інвестицій і фінансових інструментів. На основі експертного аналізу 154 інвестиційних проектів відібрано найбільш застосовувані в умовах України інновації; розроблено комбінаторику стратегій підприємства, що містить п’ять основних стратегій; досліджено структуру фаз інноваційно-інвестиційного процесу на підприємстві; досліджено характеристики факторного простору моделі формування системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю на підприємстві та встановлено чотири рівні стану зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства, що впливають на зміст завдань управління інноваційно-інвестиційною діяльністю, а саме: визначеність, коли стан середовища однозначно і чітко визначений (рівень 1); умови ризику, коли стан середовища піддається ймовірному оцінюванню (рівні 2 і 3) і невизначеність, коли стан середовища є багатозначним і не піддається ймовірному оцінюванню (рівень 4); виявлено перелік і виконано змістовний аналіз факторів ризику і невизначеності інноваційно-інвестиційної діяльності на підприємстві; досліджено вплив факторного простору на характеристики завдань управління інноваційно-інвестиційним процесом на підприємстві та розкрито зміст взаємозв'язків моделі формування системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю на підприємстві. На основі отриманих наукових результатів розроблено методику формування системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю на підприємстві. Практичне застосування методики показано на прикладі формування системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю Макіївського металургійного комбінату. З метою адаптації організаційної структури управління Макіївського металургійного комбінату до умов інноваційно-інвестиційної діяльності запропоновано в структурі комбінату створити службу управління інноваційно-інвестиційною діяльністю та спеціалізовані служби управління проектом. Для запропонованої служби розроблено управлінські функції.
| 