Іваницька Олена Віталіївна. Управління фінансовою стійкістю як складовою економічної політики санації (за матеріалами підприємств вугільної промисловості) : Дис... канд. наук: 08.00.04 - 2008.
Анотація до роботи:
Іваницька О. В. Управління фінансовою стійкістю як складовою економічної політики санації (за матеріалами підприємств вугільної промисловості). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної дія-
льності). Національний технічний університет України “КПІ”, Київ, 2008.
Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретичних положень і розробленню практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління фінансовою стійкістю підприємств вугільної промисловості та формування основних пріоритетів і напрямів підвищення ефективності їх діяльності під час реалізації економічної політики санації.
Досліджено зміст та взаємозв’язок понять “стійкість” та “санація”. Визначено сутність поняття “економічної політики санації”, розглянуто її інструментарій. Узагальнено зарубіжний та вітчизняний досвід реструктуризації вугільної промисловості.
Проведено аналіз абсолютних та відносних показників фінансової стійкості державних підприємств вугільної промисловості, визначено наявність глибокої кризи у галузі.
Запропоновано методику управління фінансовою стійкістю державних вугледобувних підприємств, що має дати можливість вугільним підприємствам своєчасно реагувати на негативні тенденції приймати рішення про санацію з урахуванням показників необхідності та терміновості санації.
Розроблено модель реструктуризації дотаційного фонду вугільної промисловості, в якій звужено коло шахт, де може розглядатися питання про ефективне інвестування; визначено джерело фінансування та розраховано його можливу величину.
Основним результатом проведених наукових досліджень є розроблення науково-методичних положень щодо управління фінансовою стійкістю, визначення ступеню кризового стану та формування основних пріоритетів та напрямів реструктуризації бюджетного фінансування вугільнодобувних підприємств. Основні висновки полягають у такому:
На основі теоретичного узагальнення доведено, що поняття ”стійкість” та “санація” тісно взаємопов’язані одне з одним. Стійкість характеризує фінансовий стан підприємства, а санація є засобом досягнення певного його рівня. Управління фінансовою стійкістю є передумовою прийняття рішення й безпосередньою складовою процесу санації будь-якого підприємства. Аргументовано, що пошук шляхів удосконалення управління фінансовою стійкістю може істотно підвищити ефективність діяльності підприємств.
Теоретичні аспекти санації не враховують ролі держави в оздоровленні підприємств з урахуванням специфіки галузей. Сформульовано авторське визначення поняття економічної політики санації – як системи управлінських рішень на мікро- та макрорівнях, спрямованих на управління фінансово-економічними результатами та досягнення певного рівня стійкості підприємств у напрямі визначених цілей, що сприятиме забезпеченню загального економічного зростання у суспільстві. Забезпеченням економічної політики санації є інструменти прямої дії – правових норм, так і непрямих або індикативних – реструктуризація та реорганізація.
Узагальнено досвід реструктуризації вугільної промисловості Європи впродовж останніх 50 років. Результатом перетворень є повне припинення видобутку вугілля у Франції та Бельгії та значного скорочення видобутку у Німеччини, Іспанії та Великобританії. Країнам з перехідною економікою загалом і в цілому вдалося досягти значного прогресу в перетворенні вугільної промисловості, щоб зробити її ефективнішою й екологічно безпечнішою. Визначено, що зростання фінансової стійкості вугільних підприємств Польщі та Румунії було пов’язано із проведенням відповідної державної політики у вугільній промисловості. Виявлено недосконалість та суперечливість проведеного реформування у вугільної промисловості України, результатом якого є повна залежність державного вугільного сектору від бюджетних дотації та введення у галузі мораторію – фактичного заморожування претензій всіх кредиторів з метою проведення розрахунків за борговими зобов’язаннями підприємства з одночасними його санацією та реструктуризацію.
Установлено, що відособлена державна підтримка з держбюджету на технічний розвиток шахт становить тільки половину потрібних ресурсів і часто використовується для поповнення обігових коштів. Це, у свою чергу, породжує новий процес – передачу окремих шахт вітчизняним чи іноземним інвесторам. У результаті у державній власності залишились найбільш проблемні, але не менш важливі ланки вугільної галузі. Законодавча база не містить чіткого розподілу державних коштів щодо фінансування вугільної промисловості, механізм реструктуризації зведено лише до щорічного перерозподілу виділених коштів.
На основі проведеного аналізу абсолютних та відносних показників фінансової стійкості державних підприємств вугільної промисловості, виявлено наявність глибокої кризи у галузі. Фінансовий стан галузі визначено як нестійкий, тобто обсяг власних оборотних коштів та довгострокових позикових засобів є недостатнім. При цьому загальна величина основних джерел засобів для формування запасів і витрат постійно зменшується, що є близьким до кризового фінансового стану. Із застосуванням регресійного аналізу у розрахунку відносних показників стійкості відстежено негативну динаміку більшості коефіцієнтів.
Виявлено недоліки в аналізі фінансово-економічного стану вугільної шахти ДВАТ “Шахта Бутовка-Донецька” напередодні прийняття рішення про санацію, зокрема поверхневу оцінку фінансової стійкості. Доведено невідповідність поточних та загального висновків щодо стану шахти. Проаналізовано 3 альтернативні варіанти санації ДВАТ “Шахта Бутовка-Донецька”. Консервація шахти у водовідливному режимі і передача скіпового стовбура іншому вугледобувному підприємству на відшкодувальній основі визначено як стратегічно вірне рішення, але внаслідок недосконалого управління фінансовою стійкістю, несвоєчасне.
Запропоновано методику управління фінансовою стійкістю державних підприємств вугільної промисловості. Обґрунтовано як базу порівняння у методиці застосування комплексної нормативної моделі фінансової стійкості, яка дозволяє уникнути втрат інформативності та чутливості оцінки зміни у співвідношеннях темпів зростання основних фінансових показників підприємства та дає можливість урахування галузевих особливостей. Розроблено кількісні характеристики необхідності та терміновості санації, які дають можливість вугільним підприємствам своєчасно реагувати на негативні тенденції, точніше планувати санаційні заходи, що має прискорити процеси адаптації вугільної промисловості до ринкових умов господарювання.
Доведено неефективне використання у вугільній промисловості як трудових, так і фінансових ресурсів, зокрема державних дотацій вугледобувним підприємствам. Нині значна частина бюджетних коштів використовується на оплату праці, а не на створення умов для ефективного виробництва вугільної продукції. Обґрунтовано необхідність реструктуризації державних дотацій вугледобувним підприємствам з метою прискорювання процесів адаптації вугільної промисловості до ринкових умов господарювання, отримання більшої системності у здійсненні її реструктуризації та реформуванні, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування галузі.
Розроблено модель реструктуризації дотаційного фонду вугільної промисловості, яка, ґрунтуючись на значенні показника технологічної надійності вугільнодобувних підприємств, звужує коло шахт, де може розглядатися питання про ефективне інвестування, та дає більш повне уявлення про стан підприємства. Пропонується відокремлення дотаційного та інвестиційного фондів фінансування підприємств вугільної промисловості, що дозволить контролювати дотримання параметрів оптимальної амортизаційної політики підприємств. Головним критерієм при цьому є дотримання принципу пріоритетності у фінансовому забезпеченні підприємств вугільної промисловості, що забезпечить повноцінність інвестування найперспективніших шахт і сприятиме підвищенню їх фінансової стійкості.
Публікації автора:
Статті у наукових фахових виданнях
Іваницька О.В. Особливості процесу санації / О.В. Іваницька // Економічний вісник НТУУ “КПІ”. – 2006. – № 3. – С. 306 – 310.
Іваницька О.В. Конгломератне злиття як до кризова санація підприємства / О.В. Іваницька // Економіка і держава. – 2006. – № 7. – С. 37 – 40.
Іваницька О.В. Інститут банкрутства України: становлення та розвиток / О.В. Іваницька // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Вип. 222. – Т ІV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 1012 – 1019.
Іваницька О. В. Моніторінг управління банкрутством як складова процесу санації / О. В. Іваницька // Економічний вісник НТУУ “КПІ”. – 2007. – № 4. – С. 51 – 56.
Матеріали наукових конференцій
Іваницька О.В. Особливості санації підприємств / О.В. Іваницька // Материалы І Международной научно-практической конференции “Наука и технологии: шаг в будущее”. – Т. 9. – Белгород: Руснаучкнига, 2006. – С. 44 – 45.
Yalovyi G.K., Ivanyts’ka O.V. An eсonomikal effect of Enterprises’ Conglomerate Merging / G.K. Yalovyi, O.V. Ivanyts’ka // International scientific dual-conference “Towards knowledge-based economy” & “Enterprise management: diagnostics, strategy, effectiveness”. – Riga: RTU Publishing House, 2007. – P. 105-106.
Особистий внесок здобувача:досліджено особливості конгломератного злиття як однієї з найефективніших форм санації та розкрито особливості його застосування.
