Анотація до роботи:

Золотаревська Л.Я. Управління діяльністю інноваційних фондів

Дисертація є рукописом. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02. – підприємництво, менеджмент та маркетинг, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. –К., 2002.

У дисертаційній роботі досліджені теоретико-методичні аспекти забезпечення управління інвестуванням інноваційних процесів в Україні через побудову та функціонування інноваційних фондів, як спеціалізованих інститутів, що поєднують інноваційні та інвестиційні процеси через виконання відповідних функцій розробки та оцінки нововведень, накопичення, розподілу та управління використанням інвестиційних ресурсів.

Сформульовано принципи утворення, функціонування та подальшого розвитку інноваційних фондів, що дозволить концентрувати необхідні ресурси для інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності та координувати дії її суб`єктів.

Визначено, що інноваційно-інвестиційні процеси в Україні здійснюються поза науковими принципами їх організації та проведення. В Україні відсутні структури, які б поєднували інноваційну та інвестиційну функції, забезпечували б стабільну цільову концентрацію значної кількості фінансових ресурсів та їх якісний і оперативний перерозподіл за перспективними інноваційними проектами.

Обгрунтовано доцільність застосування нового методу управління інноваційною сферою в Україні за рахунок комбінації важелів прямого і непрямого державного регулювання: побудови системи управління інноваційно-інвестиційними процесами через створення спеціалізованих фондів та формування умов, що сприяють діяльності фондів відповідно до критерію самофінансування. Визначено елементний склад системи інноваційно-інвестиційних фондів та обгрунтовано необхідність її формування відповідно до по-фазної побудови інноваційних процесів.

Розкрито сутність організаційної та економічної складових системи управління діяльністю інноваційних фондів в Україні, які містять комплекс розроблених рекомендацій щодо шляхів залучення додаткових для інноваційних процесів в Україні інвестиційних та інтелектуальних ресурсів. Запропоновано підходи до формування методичного забезпечення прийняття рішень щодо інвестування інноваційних проектів фондами на основі алгоритму, розробленого згідно принципу відбору пріоритетів за класифікаційними ознаками кінцевого інноваційного продукту.

У дисертації одержано наукові та практичні результати щодо методичного забезпечення управління інвестуванням інноваційних процесів в Україні через побудову та функціонування інноваційних фондів, для чого сформовано теоретичні засади управління їх побудовою та функціонуванням, проаналізовано зарубіжний досвід управління інноваційними проектами і визначено можливості його використання у вітчизняних умовах; здійснено аналіз і оцінку діяльності українських фондів; розроблено складові системи управління діяльністю інноваційних фондів.

1. Економічна природа організації та управління інвестуванням інноваційних процесів полягає у формуванні зв”язків між фазами інноваційних та інвестиційних процесів через формування і реалізацію інноваційних проектів як форми обгрунтування та залучення інвестицій в інноваційну сферу; розробці і реалізації відповідних стратегій; організації даних процесів через створення спеціалізованих структур, основне завдання яких – забезпечення наскрізного управління такими процесами від появи мотиву їх здійснення до стадії завершення, а також стимулювання даних процесів. Доведено, що системно завдання такого класу спроможні реалізувати інноваційні фонди, основним змістом діяльності яких є: аналіз ринкових альтернатив; формування інноваційно-інвестиційної стратегії; формування портфеля інноваційних проектів; оцінка реалізації обраних цілей; управління проектами; оцінка ефективності діяльності.

2. Теоретичні засади управління побудовою та функціонуванням інноваційних фондів обгрунтовано виходячи з поєднання їх інноваційної та інвестиційної функцій та встановлення прямих і зворотних зв‘язків між фазами інноваційних циклів та етапами інвестиційних процесів. Визначено порядок поєднання інноваційних та інвестиційних процесів у діяльності інноваційних фондів: зосередження взаємної мотивації як у відношенні до інноваційних, так і до інвестиційних процесів; сприяння у проведенні передінвестиційних досліджень; консультативна підтримка обгрунтування доцільності інвестування; участь у визначенні джерел фінансування інвестицій, в т.ч. за рахунок здатності самостійного залучення додаткових учасників інвестиційних процесів. Система управління інноваційними процесами, на відміну від існуючої практики, повинна повною мірою відображати орієнтацію досліджень і розробок на ринкове середовище, створення нових ринків та виробництв.

3. Визначено, що ключовою ознакою, що пояснює існуючі між країнами відмінності в системі управління ресурсами у сфері інноваційної діяльності, є структура власності. Акумуляція інвестиційних ресурсів великої кількості акціонерів та диверсифікація ризику має стимулюючий вплив на інноваційну діяльність, що необхідно враховувати при формуванні джерел інвестиційного забезпечення інноваційних процесів в Україні.

4. Виявлено, що інноваційно-інвестиційні процеси в Україні здійснюються поза науковими принципами їх організації та проведення. В Україні відсутні структури, які б поєднували інноваційну та інвестиційну функції, забезпечували б стабільну цільову концентрацію значної кількості фінансових ресурсів та їх якісний і оперативний перерозподіл за перспективними інноваційними проектами. Визначено, що основними недоліками в організації та регулюванні інноваційно-інвестиційних процесів є: регламентована орієнтація діяльності фондів на підтримку інноваційних процесів, а не на їх результативність; невідповідність діючого механізму відбору і оцінки інноваційних проектів меті досягнення технологічних зрушень та розвитку вітчизняного виробництва; невідповідність системи фінансування інноваційних процесів їх закономірностям - порушено логічний взаємозв`язок між фазами інноваційних процесів; невідповідність діяльності фондів теоретичним положенням управління інноваційно-інвестиційними процесами; недотримання принципів побудови інноваційно-інвестиційної діяльності для інституційних інвесторів.

5. Обгрунтовано доцільність застосування нового методу управління інноваційною сферою в Україні, адекватного умовам національної економіки. За рахунок комбінації прямих і непрямих важелів державного впливу даний метод передбачає формування режиму економічного протекціонізму інноваційної сфери і заохочення притоку до неї інвестицій. Запропоновано поєднання наступних компонентів: створення нормативно-правового середовища стимулювання інноваційної діяльності; адаптація фіскальної і кредитної політики до розбудови моделі інноваційного розвитку економіки; створення системного органу регулювання та стимулювання інноваційних процесів; управління інноваційними проектами, що здатні забезпечити випуск конкурентноспроможної продукції; розвиток комп'ютерних систем збору і переробки інформації, підтримки прийняття рішень, а також систем консультацій для підприємств і фізичних осіб. Основу нової системи управління інноваційними процесами в Україні повинна становити єдина інституційна структура - система інноваційно-інвестиційних фондів, що поєднуватиме інноваційну та інвестиційну функції і забезпечуватиме оперативну концентрацію та ефективний розподіл необхідних ресурсів.

6. Розроблено складові системи управління діяльністю інноваційних фондів, мета якої полягає в узгодженні інтересів і координації дій суб”єктів інноваційно-інвестиційної діяльності. Основними елементами організаційної складової запропонованої системи визначено: стратегічне планування із формулюванням критеріїв ефективності; формування і розвиток інформаційно-консультативної бази діяльності, в т.ч. за рахунок створення банку інноваційних потреб; відбір інноваційних проектів через комплексну експертизу, основне питання якої – окупність витрат; забезпечення діяльності фінансовими ресурсами диверсифікованими за строками погашення та видами джерел. Економічна складова базується на виділених формах і методах інвестиційної підтримки інноваційної діяльності. Обгрунтовано, що з економічної точи зору, діяльність фондів повинна забезпечувати достатню тактичну гнучкість у інвестуванні інновацій відповідно до критерію самофінансування.

7. Запропоновано підходи до формування методичного забезпечення прийняття рішень щодо інвестування інноваційних проектів фондами на основі алгоритму, розробленого згідно принципу відбору пріоритетів за класифікаційними ознаками кінцевого інноваційного продукту. Головними критеріями пріоритетності запропоновані: наукова і технологічна перспективність проблеми; кількість і якість отриманих раніше результатів; релевантність наукового потенціалу; оцінка існуючої підтримки проблеми, що дозволить підвищити ступінь обгрунтованості управлінських рішень та ефективність розподілу інвестиційних ресурсів.

Публікації автора:

1. Тканка Л.Я. (Золотаревська) Система інноваційно-інвестиційних фондів в Україні// Фінанси України. –1999. - №1. – С. 68-72. –0,5 д.а.

2. Тканка Л.Я. (Золотаревська) Економічна основа реформування інноваційної сфери в Україні // Регіональна економіка. –1999. - №2 (12). – С. 149-152. –0,4 д.а.

3. Тканка Л.Я. (Золотаревська) Інноваційно-інвестиційні процеси як чинник економічного зростання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Серія Економіка. Вип. 41. -2000. –С.20-23. –0,4 д.а.

4. Тканка Л.Я. (Золотаревська) Фінансування науково-технічної діяльності в промислово розвинених країнах // Матеріали наукової конференції викладачів, співробітників та студентів, присвяченої 120-річчю заснування Чернівецького університету (4 – 6 травня 1995 р.). Т.1. Гуманітарні науки. Кн. 2. –Чернівці: Рута, 1995. –С. 241-242. –0,2 д.а.

5. Тканка Л.Я. (Золотаревська) Стратегія вдосконалення інноваційного механізму // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 28-29 листопада 1996 р. –Київ. –1996. –С. 8-9. –0,2 д.а.