У дисертації розглянуто задачу про опис просторів (відповідно ) мінімальних (відповідно максимальних) диференціальних операторів, підпорядкованих фіксованій системі інших мінімальних (відповідно максимальних) операторів у просторах , де , — область в . Всі отримані результати є новими й істотно підсилюють уже відомі твердження, а саме: 1. У випадку мінімальних операторів отримано критерії слабкої коерцітивності системи диференціальних поліномів з - однорідними головними частинами в ізотропному (анізотропному) просторах Соболєва . Ці критерії полягають в еліптичності (відповідно - квазіеліптичності) системи і деяких додаткових обмеженнях на систему поліномів . В ізотропному випадку теорема, що отримана, узагальнює відомий результат де Леу і Міркіла та збігається з ним при . В анізотропному випадку знайдені умови дають наступний наслідок: при та мінімальних обмеженнях на слабка коерцітивність оператора еквівалентна його -квазіеліптичності. Також в ізотропному (анізотропному) випадках указано широкі класи слабко коерцітивних, але не еліптичних (не -квазіеліптичних) систем операторів у . Ці приклади показують, що знайдені формулювання критеріїв слабкої коерцітивності є точними. 2. У випадку максимальних диференціальних операторів знайдено достатні умови на лінійну оболонку системи диференціальних поліномів без мішаних похідних, за яких . Тут підпорядкованість операторів розглядається в просторах , де , — обмежена область у , . Ці достатні умови узагальнюють умови гіпотези М. М. Маламуда і збігаються з ними при . Для випадку зазначено приклад системи операторів у , , для якої умови гіпотези справджуються, але вимірність простору не є мінімальною. Таким чином, доведено, що гіпотеза М. М. Маламуда є вірною, якщо , та є хибною, якщо . Крім того, знайдені достатні умови проілюстровано на прикладах широких класів систем диференціальних поліномів без мішаних похідних. Отримані результати узагальнюють приклади систем, описаних М. М. Маламудом. |