| У дисертації здійснено теоретико-методологічне узагальнення проблеми раціоналізації українсько-російських торговельних відносин у контексті економічної безпеки держави. Запропоновано нові науково-методичні підходи до вирішення відповідних питань, що має істотне значення для підгалузі науки “Економічна безпека держави”, а також для практики нала-годження торговельних відносин між Україною і Російською Федерацією в умовах глобалізації світового економічного простору. Проведене дисертаційне дослідження дає можливість зробити такі висновки: В умовах глобалізації посилюється інтеграція країн, зростає відкритість національної економіки. Інтеграційними процесами бажано керувати з точки зору забезпечення економічної безпеки держави. В роботі уточнено поняття економічної безпеки держави в умовах глобалізації, що передбачає здатність країни генерувати позитивні зрушення в національній економіці, протистояти зовнішнім економічним загрозам і гідно презентувати себе на зовнішніх ринках. В роботі проаналізовано стан торговельних відносин України та РФ на тлі загальної зовнішньоторговельної політики України. Доведено, що Україна може претендувати на чільне місце в світовій спільноті лише у разі активізації зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі з країнами СНД. Серед останніх надзвичайно важливе значення для України має Російська Федерація. Визначені зовнішні та внутрішні (соціальні, політичні, еконо-мічні) фактори, що зумовлюють формування українсько-російських торговельних відносин. Враховуючи особливості українсько-російських відносин (їх аси-метричність, високий рівень експортної та імпортної залежності, успадковану спеціалізацію і кооперацію), при торгівлі з Росією необхідно дотримуватися вимог економічної безпеки. На основі запропонованої автором системи показників (індикаторів) зроблено оцінку рівня зовнішньоекономічної безпеки України, зокрема на російському векторі. Адекватна оцінка рівня зовнішньоекономічної безпеки має важливе значення для раціоналізації і динамічного розвитку зовнішньоторговельних українсько-російських відносин. В якості оціночних показників рівня зовнішньоекономічної безпеки запропоновано використовувати: коефіцієнт відкритості національної економіки; коефіцієнт покриття експорту імпортом; коефіцієнт покриття імпорту експортом за товарами; коефіцієнт покриття імпорту експортом за послугами; експортна залежність; імпортна залежність. Визначено також порогові значення цих показників у нинішній час. Проведені дослідження свідчать про те, що коефіцієнт покриття імпорту експортом на російському напрямку за товарами є меншим за нормативне значення, внаслідок чого Україна має негативне сальдо у торгівлі товарами з Росією і повинна нарощувати конкурентоспроможність своїх товарів. Водночас, коефіцієнт покриття імпорту експортом за послугами є виграшним, що дає змогу покривати негативне сальдо у торгівлі товарами. Все це відбиває особливості українсько-російських торговельних відносин і стан національного економічного розвитку в умовах ринкової трансформації. Упродовж 1996–2001 рр. переважна частка (понад 70%) у структурі українського експорту на російський ринок належить таким представницьким товарам, як цукор і кондитерські вироби з нього – 71,4%, м’ясо і субпродукти харчові, вироби з м’яса та риби. Середня питома вага у структурі українського експорту до РФ (35–65%) належить: фармацевтичним продуктам – 34,0%, алкогольним і безалкогольним напоям – 36,3%, продуктам неорганічної хімії – 37,4%, продукції борошномельного виробництва – 41,2%, електричним машинам – 44,6%, машинам та устаткуванню – 53,7%, тютюну та тютюновим виробам – 57,7%, виробам з чорних металів – 57,9%, паперу та картону – 59,6%, засобам наземного транспорту – 61,2%, каучуку та гумовим виробам – 62,3%, екстрактам дубильним – 62,5%, керамічним виробам – 65,6%. Помірна частка українського експорту до РФ (до 30% ринку) спостерігається щодо чорних металів – 11,7%, літальних апаратів та їх частин – 22,5%.
Ключовою проблемою сучасних торговельних відносин між Україною та Росією є критична залежність України від російських енергоресурсів. Частка імпорту енергоносіїв із Росії у забезпеченні загальної потреби України в енергоносіях становить 70%, що істотно перевищує порогове значення обсягу надходжень енергоносіїв з однієї країни-імпортера (30%). В роботі доведено, що саме на російському векторі Україні вдається, в результаті науково-технічної та виробничої кооперації, утримувати баланс у торгівлі наукоємною продукцією і навіть збільшувати обсяги експорту цієї продукції у порівнянні з її імпортом (у 1997 р. коефіцієнт покриття українського експорту імпортом по наукоємних товарах дорівнював 0,91, у 2001 р. – 1,20). Зазначена тенденція свідчить про можливості більш повного використання і розвитку науково-технічного потенціалу України в разі активізації співробітництва з Росією. Загалом, у торговельних відносинах з Росією Україна має реалізувати такі найважливіші економічні інтереси:
налагодження нових і раціоналізація існуючих коопераційних зв’язків для збільшення участі України у замкнених циклах спільного виробництва певної продукції; використання єдиної бази стандартизації для збільшення обсягів експорту на російський ринок машинобудівної продукції; збереження традиційного ринку збуту товарів і послуг; завантаження російською нафтою українських нафтопереробних заводів, що побудовані за часів СРСР; збільшення обсягів транспортування російських енергоносіїв до Європи територією України. Виходячи з цих інтересів, основними домінантами українсько-російських торговельних відносин у контексті забезпечення економічної безпеки України слід вважати: збільшення обсягів торгівлі товарами через підвищення їх конкурентоспроможності; співробітництво в сфері послуг, перш за все, у використанні розгалуженої транспортної інфраструктури; транскордонне співробітництво; розвиток промислової і науково-технічної кооперації; створення спільних українсько-російських підприємств. У роботі визначено і систематизовано основні загрози безпеці України з боку Росії у торговельній сфері, що перешкоджають налагодженню рівноправних відносин, зокрема:
збільшення залежності України від постачання російських енергоносіїв, а також енергоносіїв з інших країн через російські трубопроводи; активізація зусиль Росії щодо одержання у власність об’єктів, розташованих на території України, що може обмежувати вітчизняне виробництво і експорт товарів та послуг; введення російською стороною тарифних і нетарифних обмежень на імпорт української продукції, антидемпінгового мита, експортних мит на енергоносії тощо; переорієнтація значної частини російського ринку на продукцію країн далекого зарубіжжя (75% російського імпорту), витіснення українських товарів з російського ринку, що є додатковим чинником падіння виробництва в Україні. Для розширення і поглиблення торговельних відносин України і Росії необхідним є удосконалення форм регіонального співробітництва на новітніх засадах, а саме - поваги до національного суверенітету держав, свободи зовнішньоекономічного підприємництва, захисту суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, державної підтримки з обох сторін. В роботі визначено складові експортного потенціалу країни, обґрунтовано концептуальні підходи до формування експортного потенціалу України на російському векторі. Розроблені пропозиції щодо вдосконалення механізму розвитку двосторонніх відносин на короткостроковий та довгостроковий періоди. Зазначені розробки грунтуються на використанні комплексних підходів, що відповідають сучасним реаліям, національним економічним інтересам, вимогам економічної безпеки.
|
