Шишкін Іван Геннадійович. Українське питання в політиці польського еміграційного уряду та підпілля в роки Другої світової війни : дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2006.
Анотація до роботи:
Шишкін І.Г. Українське питання в політиці польського еміграційного уряду та підпілля в роки Другої світової війни. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Національний університет “Острозька академія”. – Острог, 2006.
На основі аналізу архівних матеріалів, опублікованих джерел, вітчизняної та зарубіжної наукової літератури у дисертації здійснено комплексне дослідження політики польського еміграційного уряду та його структур в українському питанні. Висвітлено діяльність уряду і підпілля (Делегатури та Армії Крайової) спрямованої на залучення українського національно-визвольного руху до боротьби проти Німеччини і СРСР, розробку проектів реалізації політики щодо українців, вплив польських політичних партій на діяльність еміграційного уряду і його структур в українському питанні, а також спроби польсько-українського порозуміння.
У висновках підведено підсумки дослідження і визначено положення, що виносяться на захист:
Напередодні нападу Німеччини на Польщу польський уряд став на позиції радикального розв’язання українського питання, взявши курс на проведення ополячення, масові звільнення українців, арешти та репресії. Наслідком такої політики стало погіршення польсько-українських стосунків.
На початковому етапі Другої світової війни польський уряд приділяв значну увагу українському питанню, намагаючись використовувати українців для досягнення своїх цілей у війні – відновлення незалежності Польщі і збереження неподільності її території до вересня 1939 р. Така позиція була неприйнятною для українського національно-визвольного руху, який виступав за створення незалежної Української Держави на теренах Західної України, що, в свою чергу заводило в глухий кут двосторонні взаємини; як поляки, так і українці не хотіли йти на поступки.
З огляду на несприятливу міжнародну ситуацію діячі польського руху опору тривалий час не наважувалися зайняти чіткої позиції в українському питанні. Еміграційний уряд та його представництво в краї, з одного боку, намагалися залучити українців до участі у польських військових формуваннях, з іншого - звинувачували їх у співпраці з окупантами.
Упродовж війни у середовищі польського руху опору було розроблено низку документів, присвячених українській проблемі, проте жоден з них не враховував прагнень українців до незалежності. Усі без виключення політичні партії та угруповання стояли на позиціях неподільності території Польщі, що ускладнювало налагодження діалогу з українським національно-визвольним рухом. Процес розробки проектів, спрямованих на розв’язання українського питання, слід розділити на кілька періодів:
1) вересень 1939 - червень 1941 рр. Робота над проектами розв’язання українського питання представниками уряду та підпілля, які розглядали його як внутрішню проблему Польщі. У цей період переважала концепція неподільності територій Польщі, дискусії велися лише навколо питання про те, чи українці мають право на створення своєї держави на теренах Наддніпрянської України;
2) літо 1941- зима 1942 рр. Польський уряд зайняв вичікувальну позицію, підпілля ж продовжувало контакти з українцями, на основі яких було розроблено низку проектів, спрямованих на залучення українців до боротьби проти Німеччини;
3) 1943-1944 рр. З огляду на загострення польсько-українських стосунків з’явилися пропозиції радикального розв’язання українського питання шляхом примусового виселення українців за межі Польщі і досягнення домовленості про це з Радянським Союзом;
4) 1944-1945 рр. Активна розробка планів скерованих на досягнення порозуміння з українською стороною, та намагання залучити її до боротьби проти СРСР.
Документи польського підпілля як цивільного, так і військового свідчать про те, що воно планувало здійснення акцій, спрямованих на утримання так званих „східних кресів”, а також послаблення українського національно-визвольного руху шляхом спрямуванням репресій окупантів в першу чергу проти українців. Особливо шовіністично ставилися до українського питання представники націоналістичних сил, які обіймали керівні посади у підпільних структурах Делегатури уряду (Східній комісії та Східному бюро); вони займалися розробкою та реалізацією планів щодо розв’язання українського питання.
У період загострення польсько-українських стосунків 1943-1944 рр. керівники польського руху опору були змушені декларувати свої позиції в українському питанні, виходячи з непорушності кордонів довоєнної Польщі; проте їхні пропозиції щодо українців не враховували глибоких змін, які відбулися в українському національному русі в роки війни.
Негативну роль у вирішенні українського питання відіграло польське населення, яке рішуче заперечувало можливість утворення незалежної української держави на західноукраїнських землях.
У цілому впродовж Другої світової війни польський уряд так і не зміг зайняти чіткої позиції щодо українського питання, а його декларації не задовольняли прагнень української сторони. Фактично польські політики як за кордоном, так і в краї з цілого ряду вище перерахованих причин продемонстрували свою неготовність і неспроможність вирішити наболіле для обох народів питання.
Публікації автора:
Шишкін І. Українське питання в політиці польського підпілля в роки Другої світової війни // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич, 2002. - Спецвипуск. - С. 292- 305.
Шишкін І. Українське питання в політиці польського еміграційного уряду на початковому етапі Другої світової війни (1939-1941 рр.) // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2002. - Вип. 7. - С. 134-138.
Шишкін І. Українсько-польський конфлікт в 1943-1944 рр. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: історичні науки. - Острог: Національний університет “Острозька академія”, 2003. - Вип. 3. - С. 263-268.
Шишкін І. Документи Армії Крайової як джерело вивчення Волинської трагедії. // У пошуках правди. Зб. матеріалів міжнар. наук. конф. „Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни”, Луцьк, 20-23 травня 2003 р. – Луцьк, 2003. - С. 250-259.
Шишкін І. Українська проблема в політиці польського еміграційного уряду та підпілля в період „Волинської трагедії”. // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: історичні науки. - Острог, 2004. - Вип. 4. - С. 315-324.
Шишкін І. Українське питання в опрацюваннях „Делегатури на Край” польського еміграційного уряду в роки Другої світової війни. // Військово-науковий вісник Львівського військового інституту ім. П. Сагайдачного. - Львів, 2004. - Вип. 6. - С. 310-322.
