На основі проведеного дослідження літературних джерел і творів шкіряних оправ, приходимо до комплексного висвітлення українського художнього палітурництва як мистецького феномену в контексті європейського інтролігаторства. При цьому отримані наступні результати: 1. Інтролігаторство є своєрідним видом українського декоративно-ужиткового мистецтва, передовсім художнього оформлення книги, що виникло в ХІ ст. під впливом східних традицій і набуло подальшого розвитку в руслі загальноєвропейських мистецьких стилів. 2. Книги західноєвропейських країн другої половини ХІІ-ХІV ст., оправлені шкіряними обкладинками, прикрашені техніками безколірного, “блінтового” тиснення. Під впливом античних традицій, появляються орнаментальні композиції зі зображеннями в медальйонах так звані обкладинки з "камеями". У ХІV ст. запроваджується техніка гравірування, яка сприяла чіткості й акуратності виконання орнаментальних творів інтролігаторства. 3. У ХV ст. внаслідок винаходу книгодрукування, книги стають доступнішими для широких заможних верств, інтенсивніше розвивається інтролігаторство. Засновуються майстерні й цехи, формуються школи, виникають нові стилістичні напрями. Майстри-інтролігатори виготовляють ужиткові предмети для королівських родин, придворної знаті та буржуазії. В оправах книжок особливої популярності набувають зображення монограм, геральдичних символів і емблем. 4. Встановлено, що в ХVІ–ХVII ст. інтролігаторство найбільшого розвитку набуло в Італії, Франції, Голландії, Англії і звідти розповсюдилося в інші країни Європи. Значним внеском у технологію цієї галузі стало застосування картону замість дерев'яних кришок, що зменшило вагу книжок і дало можливість виготовляти книжки менших та дуже малих форматів – "колібрі". 5. У другій пол. ХVI-ХVII ст. у Франції виникає багато стилістичних напрямів стилю бароко в декоруванні оправ, зокрема "семе", "фанфарний", "левантиль", "пуантиль" і “килимовий”. Проявляється захоплення стилістичними засобами мистецтва античності і Сходу, що найкраще виражено в композиціях на зразок "гротески", "маврески" і "арабески". Найвідомішими майстрами стають Жак Дером, Нікола Деніс, Ле Гаскон. 6. У ХVIII ст. стиль бароко замінює рококо. В інтролігаторстві перевагу надають асиметричним композиціям із застосуванням рокайлів і сітчатого орнаменту. Найпоширенішими рішеннями стають мережива, виконані інтролігаторським роликом. Центр оправи залишається не заповненим або акцентується монограмою і гербом. Панівну роль здобуває англійське інтролігаторство із визначним майстром Роджером Пейном. Із кінця XVIII ст. європейське інтролігаторство починає занепадати. 7. У період класицизму популярним стає стилістичний напрям "катедраль", запропонований англійськими майстрами. Композиційні рішення спрощуються, а орнаментика стає скупішою. З 1830-х рр. починають застосовуватися елементи й прийоми стилів попередніх епох, твори набувають еклектичності. 8. Вперше встановлено, що українське художнє палітурництво хоч і розвивалося під впливом західноєвропейського, однак зуміло виробити власні локальні стилістичні риси. В Україні, передовсім, оправляли церковні книги в яких застосовувалися клейма із зображенням святих, надавалася перевага візантійській орнаментиці рослинного характеру. Найдавніші українські книжкові оправи розрізняють за формою, розмірами, матеріалами та технологією – обкладинки зі шкіри або тканини, оклади золотарські та коробки обтягнуті шкірою для зберігання книг. 9. Обкладинки рукописних книг, оздоблені тисненням, з’явилися в Україні з XV століття. Із запровадженням у книжкове виробництво паперу і картону, книга вдосконалюється і прикрашається із вийнятковою ретельністю. Зустрічається щораз більше різноманітних складних візерунків: фігурні сценки, рослинна орнаментика, герби, написи тощо. Ренесансна рослинна орнаментика на шкіряних оправах львівських майстрів була одним із перших ознак нового стилю в Україні. Розквіт українського інтролігаторства припадає на XVI–XVII ст. Найбільші осередки діють у Львові, Києві та Чернігові. 10. У другій пол. XVIII ст. у палітурні Києво-Печерської Лаври налічувалося близько 30 осіб, обсяг випуску оправлених книжок сягав понад три тисячі в рік. Твори лаврських палітурників із характерною фігуративною іконографією ширилися і на території Росії. 11. Мистецтво оправлення книг у XVII–XVIII ст. на українських землях розвивалося в спільному європейському руслі інтролігаторства, підлягаючи впливам художніх стилів – Ренесансу, барокко, класицизму, тощо. Створено унікальні композиції шкіряних палітурок, які суттєво відрізнялись від західно-європейських. Їх основні принципи грунтуються на національній мистецькій традиції. З кінця XVIII ст. настає період занепаду інтролігаторства, що триває до початку ХХ століття. 12. Інтерес до виготовлення шкіряних оправ в Україні відновлюється лише в другій пол. ХХ ст. у майстернях художніх навчальних закладів. Досліджений і вперше введений у науковий обіг фактологічний матеріал дозволяє ствердити про можливості застосування спадщини інтролігаторства в мистецько-освітніх закладах, у художньому процесі. | 