Анотація до роботи:
Мельник І.А. Українська прикладна графіка кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.: становлення та утвердження мистецьких констант.— Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.06 — декоративне і прикладне мистецтво. — Львівська національна академія мистецтв. Львів, 2008. У дисертації розглянуто становлення і розвиток української прикладної графіки у тісному зв’язку з мистецьким процесом, що відбувався на тлі суспільно-політичних і культурних рухів кінця ХІХ — початку ХХ ст. та зародження нових художніх явищ в українському мистецтві. Зібрано і хронологічно та за художньо-стильовими ознаками систематизовано джерельний матеріал, включаючи творчість відомих митців і маловідомих художників-аматорів, які зарекомендували себе цілеспрямованою творчою діяльністю. На тлі загальних мистецьких процесів у Європі висвітлено історичний та соціокультурний контекст, в якому відбулося зародження та становлення прикладної графіки. Розкрито основні джерельні орієнтири української графіки кінця XIX- початку XX століть та їх роль в національній самоідентифікації мистецтва і появі українського стилю. Встановлено функціональну специфіку, художньо-стильові особливості, національну своєрідність прикладної графіки, спираючись на творчість фундаторів новітньої української графіки Г.Нарбута, В.Кричевського, О.Кульчицької. Обґрунтовано поняття постнарбутівської плеяди художників-графіків (учнів і послідовників Г.Нарбута) та зроблено художній аналіз основних пам’яток для розкриття питання про естетичну цілісність графіки українського модернізму як одного з найбільших його досягнень. Простежено внесок у розвиток графіки українських митців, які працювали поза межами Батьківщини, не відриваючись від національного мистецтва і національних засад художньої творчості. |
