Легка Світлана Андріївна. Українська народна хореографічна культура XX століття: дисертація канд. іст. наук: 17.00.01 / Київський національний ун-т культури і мистецтв. - К., 2003.
Анотація до роботи:
Легка С.А. Українська народна хореографічна культура ХХ ст. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 17.00.01 – теорія та історія культури. – Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, 2003.
У дисертації на основі аналізу наукових джерел обгрунтовується думка, що історико-культурний аналіз української народної хореографічної культури ХХ ст. може бути здійснений у трьох напрямках: функціональному, лексико-семантичному та концептуально-теоретичному. Історико-культурний аналіз розвитку української народної хореографічної культури здійснюється у таких аспектах: український народний танець у побуті; у контексті розвитку драматичного театру; як самостійний твір мистецтва; у контексті становлення та розвитку українського балетного театру; як об’єкт наукової рефлексії; розвиток української хореографічної освіти.
Лексичні, жанрові, стилістичні інновації розглядаються в процесі їх взаємодії з існуючими традиціями українського народного танцю на фоні становлення і розвитку останнього як культурно-мистецького феномену.
Наукові джерела з означеної проблеми складають історико-етнографічні праці видатних українських дослідників історії національної культури, зокрема, хореографічної; твори теоретиків та методистів-практиків народно-сценічного танцю України та Росії, монографічні дослідження та критичний аналіз творчості видатних українських ансамблів, хореографів, композиторів. Аналіз їх засвідчив, що в них міститься цінний матеріал щодо характеристики історії виникнення, особливостей становлення та розвитку хореографічного мистецтва, його жанрово-тематичної палітри, еволюції стилю та лексики. Проте у своїй сукупності вони, на жаль, не подають цілісної картини розвитку національної хореографічної культури, зокрема й особливо впродовж ХХ століття. Здійснений у дисертації комплексний аналіз тенденцій розвитку народної хореографічної культури до деякої міри покликаний заповнити цю лакуну.
Аналіз основних теоретико-методологічних підходів до термінологічної бази досліджуваної теми дозволив уточнити етимологію таких ключових понять, як танець, танок, семантику категорії хореографія і концептуальних визначень понять танцювальне мистецтво, хореографічна культура. У дисертації, як найбільш коректне, прийняте визначення танцювального мистецтва, як мистецтва поєднання у ритмі музики поз, рухів, жестів з метою створення певного художнього образу. Під хореографічною культурою у даному дослідженні розуміється весь комплекс, пов’язаний з танцем: танцювальне мистецтво, наука запису, творчість постановників, наукове осмислення мистецтва танцю, система хореографічної освіти.
Історико-культурний аналіз української народної хореографічної культури ХХ ст. може бути здійснений у трьох напрямках: функціональному, лексико-семантичному та концептуально-теоретичному. Аспекти аналізу: функціонування українського народного танцю у побуті; український народний танець у контексті розвитку драматичного театру; український народний танець як самостійний твір мистецтва; український народний танець у контексті становлення та розвитку українського балетного театру; український народний танець як об’єкт наукової рефлексії; розвиток української хореографічної освіти.
Дане дослідження засвідчило особливе місце українського хореографічного мистецтва у духовному житті народу як засобу художньо-естетичного збагачення людей, носія народних традицій.
Розгляд основних напрямків та характеру змін, які відбулися в українській народній хореографічній культурі впродовж ХХ століття, дає підстави стверджувати про загальний прогресивний її розвиток. Стала значно різноманітнішою жанрово-тематична палітра побутового українського танцювального мистецтва, відбулися якісні зміни в структурі української хореографічної культури: виникло і набуло високого розвитку народно-сценічне професійне танцювальне мистецтво; відбулося становлення українського професійного балетного театру, сформувалася національна хореографічна школа, концептуально і структурно оформилася національна система хореографічної освіти.
Дане дослідження являє собою лише першу спробу системного аналізу української хореографічної культури на певному етапі його розвитку і не може претендувати на вичерпний аналіз. Зокрема, потребує подальшого вивчення проблематика, пов’язана з функціонуванням українського хореографічного мистетцва в ринкових умовах; органічне поєднання процесів модернізації танцювального мистетцва з необхідністю збереження самобутніх національних хореографічних традицій у контексті глобалізаційних процесів і пов’язаних з ними агресивних інокультурних впливів; розробка та впровадження інноваційних технологій хореографічної освіти, що відповідає реаліям сучасного інформаційного суспільства тощо.
Основні результати дисертаційного дослідження викладені у таких публікаціях автора:
Легка С.А. Традиції народної культури в українській хореографії // Питання культурології. – К.: КНУКіМ, 2001. – Вип. 17. – С.28-37.
Легка С.А. Художній образ в українському народному хореографічному мистецтві // Культура і мистецтво у сучасному світі. – К.: КНУКіМ, 2001. – Вип. 2. – С.74-89.
Легка С.А. Народний танець як атрибутивний елемент українського професійного театру (кінець ХІХ – початок ХХ століття) // Культура і мистецтво у сучасному світі. – К.: КНУКіМ, 2002. – Вип. 3. – С.41-46.
