Видавництво Почаївського монастиря у XVIII ст. було єдиним в Україні закладом, що друкував книги проповідницького та світського змісту українською мовою. Автори текстів досліджених книг намагалися надати їх мові живомовних рис, котрі були б зрозумілими для читачів і на Ліво-, і на Правобережжі (про це особливо наголошується у передмовах до видань). З огляду на це, почаївські стародруки дають досить повне уявлення про стан тогочасної української літературної мови на Волині, зокрема про її фонетичну та морфологічну структури. Здійснений аналіз почаївських стародруків засвідчив, що фонетична та морфологічна системи української літературної мови на Волині у ХVІІІ ст. виступають загалом уже сформованими. Їх основу утворювали всі типові характеристики живого народного мовлення. Визначальними були, як правило, риси, вироблені в процесі історичного розвитку мови і вже закріплені в літературній мові попередніх періодів. Водночас доволі широко засвідчуються особливості, які є характерними ознаками сучасної української літературної мови. Підтвердженням тому є аналіз вокалізму та консонантизму мови пам’яток, а також її морфологічних особливостей. У процесі аналізу мови видань Почаївського монастиря на різних мовних рівнях було виявлено окремі риси, характерні для сучасних південно-західних говорів української мови, зокрема для волинського діалекту. З-поміж іншомовних впливів на українську літературну мову найбільш сприятливі умови були для польськомовних запозичень, але їх порівняно небагато на фонетичному та морфологічному рівнях. У почаївських текстах залишилися сильними церковнослов’янські елементи, але вони не були визначальними. Основу української літературної мови на Волині утворювали типові риси живого народного мовлення. Визначальними були, як правило, загальноукраїнські риси, закріплені в національній українській мові. Аналіз діалектних рис та явищ, їх співвідношення з загальномовними, дає підстави стверджувати, що діалектні особливості не надавали мові аналізованих творів вузько локального значення, а лише вказували на її певний зв’язок з тогочасними волинськими говірками. Тогочасна літературна мова практично не зазнавала іншомовних впливів на досліджуваних рівнях і зберігала автентичні, історично обумовлені українськіриси. |