Анотація до роботи:

Бондаренко О.В. Українська економічна ментальність: соціально-філософський аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2007.

Досліджене й проаналізоване становлення категорії "ментальність" в історії соціальної філософії та на сучасному етапі досліджень. Обґрунтована значущість вивчення суспільних явищ через ментальний феномен. Окреслена економічна ментальність як видовий підрозділ ментального феномена. Розроблений інструментарій з соціально-філософських та загально-соціологічних методів, необхідних для дослідження співвідношення принципів індивідуалізму та колективізму в структурі економічній ментальності, відстежені їх історичні джерела, межі та перспективи. Описані фактори, що сприяли формуванню особливостей української економічної ментальності. Відстежена еволюція економічної ментальності в історії України. Наданий компаративний аналіз сучасної української та західноєвропейської економічної ментальності.

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження української економічної ментальності, пропонуються узагальнення та визначаються можливі напрями подальшого розвитку теоретичних та практичних результатів дослідження. У дисертації запропоноване нове теоретичне бачення важливої наукової проблеми – з’ясування сутності соціальних механізмів виникнення, становлення, розвитку та трансформації української економічної ментальності, зокрема, в аспекті співвідношення в ній індивідуалізму та колективізму.

Базуючись на філософській концепції, яка тлумачить буття людини як життєвий світ, що постає цілісно, автор показує феномен національної ментальності органічною складовою цілісного життєвого світу людини як суспільної істоти, певною узагальненою характеристикою національних суспільств та їх членів як національних суспільних суб’єктів.

Дослідження проведено на засадах багатофакторного підходу, з використанням різноманітних принципів, методів, концепцій філософської, соціологічної, психологічної й історичної наук.

Викладене в дисертації підсумовують такі узагальнюючі положення.

1. Економічна ментальність визначена як узагальнене поняття для позначення стійкого порядку мислення індивіда (нації) та організації індивідуально-психологічної і соціально-психологічної структур його (її) особистості в сфері економічної (господарської) життєдіяльності суспільства. Така сукупність розумових й поведінкових навичок, установок, уявлень та звичок людей (у сфері економічної активності) є певною цілісністю, що має цілком визначений внутрішній зміст, досить жорстко поєднує свої складові елементи, має чіткий формоутворюючий принцип.

2. Економічна ментальність суспільного індивіда спрацьовує при реалізації його економічної поведінки. Економічна поведінка є сукупністю (системою) певних форм економічної активності суб’єктів такої поведінки, з їх цілком конкретною економічною свідомістю (стрижневим ядром якої виступає певна економічна ментальність) та економічною функцією. Людина постає виразником економічної ментальності через цілком певні форми, феномени, механізми та у відповідності до рис цієї ментальності бачить й сприймає оточуючу її суспільну реальність та відповідно поводить себе в ній. Виокремлювати й показувати її ментальні характеристики потрібно через сутнісні риси й атрибути економічної поведінки людини в суспільстві. Обґрунтований розгляд економічної ментальності як самостійної соціально-філософської категорії, яка узагальнено інтегрує в собі суттєві властивості, явища, відносини в сфері соціально-економічної діяльності людини (суспільства).

3. Запропоновано концепцію, згідно якої царину економічної ментальності не слід обмежувати тільки розглядом економічних відносин, а й поширювати на площину соціальної сфери в цілому. У такому контексті економічна ментальність постає, з одного боку, як продукт історико-культурного розвитку людських спільнот, з урахуванням факторів, що спричиняли вплив на її формування (географічних, природно-біологічних, релігійних тощо), з іншого – як відбиток соціокультурних механізмів знаходження людини-носія ментальності в світі та в суспільстві, які (механізми) і формують конкретні ментальні "звички свідомості", зокрема й економічної. Весь ментальний потенціал суспільного суб’єкта не бездіє, він активно залучається до процесів суспільної життєдіяльності (як в аспекті формування принципів розуміння ним світу, так й засад його активності в ньому). "Механізми" такого впливу є ще маловідомими й працюють вони за ще недостатньо вивченими алгоритмами.

4. У ментальному феномені слід враховувати фактор національного. Під ментальністю нації треба розуміти не тільки і не стільки особливості психологічних характеристик народу, скільки формоутворення національної свідомості, які відповідають його певному способу життєдіяльності. Національна ментальність не зводиться до чисто психологічного явища, вона має буттєвий статус в історичній практиці народу. Національна ментальність є структурою, що складається історично. Україна як історична нація (а не в контексті "політичної нації"), має специфічну, притаманну саме їй ментальну структуру.

5. Виявлений щільний зв’язок між значенням терміна національна ментальність та термінами соціальних наук – національна (етнічна) психологія, національна вдача, національний характер, народна пам’ять, національні архетипи, національна мрія, національна ідея, самоврядні потенції української ментальності, соціопсихічні складники українського національного характеру, етнічні "первені" (термін Ю.Липи) й інші. Зокрема, етнічна психологія показує себе через різноманітні якості, норми життя та орієнтації психоспецифічної (отже, ментальної) забарвленості. Зв’язок національної психології з ментальним феноменом стає зрозумілим, коли нація вивчається через визначення специфічних комбінацій різних загальнолюдських рис, властивих всім націям. Мова як національний генетичний код віддзеркалює національну психологію мислення, через неї можна проникнути в глибинні риси національної ментальності. Національний характер є органічною складовою ментального феномена, бо, як і ментальність, він інтегрує потік індивідуальних уявлень у цілісне світосприйняття, як і ментальність, він характеризує поведінку суспільства, окремого індивіда, органічно включаючи їх специфічну суб’єктивність в об’єктивний історичний процес. Національні архетипи виступають показниками фундаментальності результатів економічного, соціального і культурного процесу національних культур, дозволяють оцінювати ті чи інші культурні й суспільні процеси або їх суб’єктів як специфічно національні феномени, отже, надають можливість вивчати змістовні характеристики національної ментальності.

6. Показано дію суспільних механізмів, завдяки яким крізь феномен національної ментальності людина постає представником нації, конкретного національного суспільства, як національний суспільний суб’єкт вона створює філософії, програми соціально-економічної поведінки, релігії, міфи, якими "живе" певний народ. Незважаючи на те, що більшість видів людської діяльності (виробнича, мовна, створення засобів життєзабезпечення, біологічна тощо) є типовими для всього людства, в кожній національній спільноті вони оформляються різними, специфічними саме для неї способами. Звідси викристалізовується феномен економічної ментальності конкретної нації. Як засіб передачі від покоління до покоління національних форм соціально-економічного досвіду, національна економічна ментальність надає можливість зрозуміти сенс господарської (економічної) діяльності нації, віддзеркалює особливості ставлення до праці, до власності й інших соціально-економічних категорій.

7. Аргументовано, що психоповедінкові ментальні структури (зокрема, в основній, соціально-економічній, сфері існування нації) виникають вже на перших етапах формування етносу. У подальшому вони модифікуються, проте зберігається певний психоповедінковий інваріант, що реалізується на спільній мовній, культурній та морально-етичній основі, та який, при необхідності, проявляється в усіх соціально-економічних, соціально-політичних та культурних реаліях його буття.

8. Обґрунтовані специфічні риси української національної ментальності (з перенесенням їх на площину економічної ментальності), а саме: психоповедінковий стереотип "незалежності від" як протидія насильству ззовні для збереження свого вже освоєного соціального простору; "некласичний", неусталений характер буття (й ментальності) українського народу, отже, порівняно невелика орієнтація на чітке "класичне" суспільне оформлення різних сфер своєї життєдіяльності; індивідуалістичність суспільної позиції людини як узагальнення постаті запорізького козака; "кордоцентричність" (емоційність), як "дійове" мрійництво, в аспекті її специфічного позначення на культурі господарювання в Україні й інші.

9. Однією з найсуттєвіших ознак економічної ментальності названий економічний індивідуалізм, як змістовний принцип економічної поведінки. Економічна ментальність є переважно індивідуалістичною. Принцип індивідуалізму створює певні механізми (і, перш за все, соціально-економічні), за якими функціонує та розвивається як особа, так і суспільство. В основі таких механізмів лежать автономна економічна людська діяльність й індивідуалістична ментальність, вони показують зв’язок між економічною поведінкою суб’єкта індивідуалістичних суспільств та принциповими рисами економічної ментальності. Колективізм, як принцип організації суспільної реальності, блокує доступ до конкретної людини, є соціальною "технологією" розчинення людини в суспільному цілому. Співвідношення "індивідуалізм – колективізм" в економічній ментальності є одним із вимірів культурних відмінностей між національними спільнотами світу.

10. Оскільки індивідуалізм і колективізм мають стійкий взаємозв’язок, то, зважаючи на особливості конкретних умов, в результаті їх взаємодії створюються (відтворюються) або переважно індивідуалістичні, або переважно колективістські спільноти. Зважаючи на цю тезу, з урахуванням відповідних критеріїв (природно-географічних, історико-культурних й інших), створена деяка узагальнена модель певного співвідношення "індивідуалізму – колективізму" в українській ментальності (українській економічній ментальності), де взяті до уваги як нашарування історичного минулого так і відносно сучасні трасформації в її вмісті. Така модель, у суті, є моделлю певного соціального оптимуму саморозгортання ментальності історико-культурного "ідеального типу" особистості національного суб’єкта, коли проблематика "індивідуального – колективного" вибудовується в певну модель функціонування соціального в національному соціумі.

Міфологічний та релігійний світогляди в історичному розвитку національного буття утворювали й віддзеркалювали певний український макрокосм та мікрокосм – переважно індивідуалістичні за суттю.

Паралельно цьому індивідуалістичні риси й пріоритети в українській ментальності вироблялися в "боротьбі українського плуга і меча за оволодіння степом", яка в українській ментальності сформувала архетип "буяння вільної індивідуальності", особистісного завоювання світу, що часто-густо ставало на шкоду колективним і загальним інтересам. Натомість психологія працьовитого господаря, здатного й за несприятливих умов самому собі давати раду, віднаходити різноманітні індивідуальні чи громадські форми раціонального господарювання, та витворення унікальної народної правосвідомості, яка стверджувала право конкретної людини на свободу, землю, власність, працю, вільне господарювання та у відповідності до рис демократизму й волелюбності української психіки стала сприятливим особистісним фоном для розвитку на теренах України демократичних суспільств, з їх акцентом на автономію та самодостатність окремої людини, організацією суспільного та особистого життя людини виходячи із засад індивідуалізму. Потенційна творча енергія українського народу в цілому, як результат та форма проявлення індивідуалізму його окремих представників (як невід'ємна складова історичного "образу" українського народу): "первісна енергія і сила", "стихійна життєрадісність", "тверезий підхід до життя", "уміння загосподарювати здобуті простори", "енергія й підприємливість в господарському житті".

З ХV ст., зі зміцненням російського самодержавства на території України, надособистісні ідеологічні форми починають активно впроваджуватися в суспільне життя та соціальне мислення людини. Українська ментальність з цього часу починає змінюватися разом із змінюванням правил життєдіяльності та свідомості людини. Утягування українського народу в масивний вир Російської імперії руйнівно діяло на індивідуалістичну українську психіку. Вона починає більше спрямовуватися не на суспільні справи, а на власні внутрішні переживання й почування. Виникає стиль притаємного існування, викликаний переховуванням від небезпечних ворогів й ситуацій (відома формула "моя хата з краю"). Погляд на себе як на "внутрішню людину" зменшував соціальну активність українців, формував національну психіку в бік емоційності, "кордоцентричності"; але це "дійове" мрійництво, як специфічний "коефіцієнт" мислення й діяльності людини, воно є прагненням до психологічного комфорту, що є свідченням індивідуалістичності людини. Тобто "кордоцентричність" не слід вважати ментальною рисою, що входить у суттєве протиріччя з орієнтацією людини на індивідуалізм у суспільному житті; це приналежність України до так званих інтровертивних суспільств.

Установлення на теренах України радянської влади, безперечно, негативно вплинуло на рівень індивідуалізму людини й суспільства. У співвідношенні "індивідуалізм – колективізм" в українській ментальності радянських часів переважає колективізм.

У незалежній Україні створюється радикально нова суспільна ситуація, з новим станом суспільної й індивідуальної свідомості, коли людина поступово опиняється в ситуації сам на сам із суспільством та світом, що стимулює поступове, але неминуче, змінювання її ментальності. По суті, людині пропонується діяти за практично єдиним суспільним правилом: індивідуальні (економічне й соціальне) виживання й успіх. Індивідуалізм перетворюється на одну з фундаментальних життєвих стратегій, яка поступово стверджується і в ментальності. Є підстави стверджувати, що в новій суспільній реальності України зароджуються нові правила життєдіяльності, за яких індивідуалізм стає нормою становлення та саморозгортання вітчизняної економічної ментальності цивілізованого сучасного європейського зразка.

Основні положення і висновки дисертації можна покласти в основу розширення наукових уявлень про суперечливі процеси, що відбуваються в Україні у вимірі ментального феномена, глибшого й повнішого розуміння історії розвитку економічної ментальності України та її сучасного стану. Вони можуть бути корисними при вирішенні конкретних теоретичних й практичних проблем, пов’язаних з процесом реформування сучасного українського суспільства, сприяти розвитку досліджень з вивчення процесів у сфері ментальності в сучасній Україні, надати можливість прогнозування й розробки концептуальних засад соціально-економічної політики держави.

Публікації автора:

Монографії

1. Бондаренко О.В. Бізнес і людина. Історико-філософсько-соціологічний екскурс в підприємництво. До аналізу ситуації в Україні. – Запоріжжя: РА "Тандем-У", 1997. – 120 с. (російською мовою)

2. Бондаренко О.В. Сутність, історія та сучасність української та західноєвропейської економічної ментальності. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2005. – 253 с.

3. Бондаренко О.В. Соціокультурний тип підприємця України // В кн.: Підприємець України: ескізи до соціального портрета: Наук. моногр. Ін-та соціології НАНУ. – К., 1995. – 185 с. / авторський розділ 0,7 д.а. (російською мовою)

Статті в наукових фахових виданнях

1. Бондаренко О.В. Світ кінця ХХ століття про підприємницьку активність людини: погляд у століття ХХІ // Нова парадигма. Альманах наукових праць. – Запоріжжя, 2000. – Вип. 14. – С. 139-147.

2. Бондаренко О.В. Пріоритети української ментальності: індивідуалізм чи колективізм? Історичні аспекти вирішення проблеми // Нова парадигма. Альманах наукових праць. – Вип. 22. – 2001. – С. 70-85.

3. Бондаренко О.В. Економічна ментальність України: етапи історичного розвитку (соціологічний вимір) // Нова парадигма. Альманах наукових праць. – Вип. 36. – К., 2004. – С. 210-216.

4. Бондаренко О.В. "Економічна поведінка" як різновид соціальної поведінки в життєдіяльності суспільства // Науковий часопис НПУ ім. Драгоманова. Сер. 11 – соціологія. – К., 2004. – С. 5-9.

5. Бондаренко О.В. Філософія ментальності в проблемах та концепціях // Гуманітарний вісник ЗДІА. – Вип. 23. – Запоріжжя, 2005. – С. 48-61.

6. Бондаренко О.В. Національна ментальність як джерело вивчення підприємницьких властивостей народу України // Науковий часопис НПУ ім. Драгоманова. – Сер. 7. Релігієзнавство, Культурологія. Філософія. – Вип. 6 (19). – К.: НПУ, 2005. – С. 41-50.

7. Бондаренко О.В. Релігійна духовність в історії України як підґрунтя формування національної економічної ментальності // Гуманітарний вісник ЗДІА. – Вип. 24. – Запоріжжя, 2006. – С. 156-167.

8. Бондаренко О.В. Особливості релігійної духовності в історії України та їх вплив на стан економічної ментальності сучасної України // Вчені записки Таврійського національного ун-ту ім. В.І.Вернадського. Науковий журнал. – Т. 19 (58), № 1. Сер. “Філософія”. – Сімферополь, 2006. – С. 258-262.

9. Бондаренко О.В. Західноєвропейський вимір й контекст економічної ментальності щодо України та українців // Ноосфера і цивілізація. – Вип. 3 (6). – Донецьк: ДонНТУ, 2006. – С. 101-114.

10. Бондаренко О.В. Економічний індивідуалізм: соціально-філософський аналіз щодо ситуації сучасної України // Науковий часопис НПУ ім. Драгоманова. – Сер. 7. Релігієзнавство, Культурологія. Філософія. – Вип. 7 (20). – К.: НПУ, 2006. – С. 192-210.

11. Бондаренко О.В. Особливості соціально-філософського дослідження ментального феномену в аспекті "індивідуалізм – колективізм" // Мультиверсум. – 2006. – № 55. – С. 137-146.

12. Бондаренко О.В. Ментальність як фактор освітньої культури // Філософія освіти – 2006. – № 4 (6). – С. 152-157.

13. Бондаренко О.В. Фактори формування української національної ментальності: соціально-філософський контекст // Нова парадигма. Альманах наукових праць. – Вип. 63. – К., 2007. – С. 91-102.

14. Бондаренко О.В. Економічна ментальність як фактор побудови модерного українського суспільства // Зб. наук. праць "Гілея (науковий вісник)". – Вип. 16. – К., 2007. – С. 67-77.

15. Бондаренко О.В. Феномен національної ментальності в розмаїтті суспільних форм життєдіяльності народів // Нова парадигма. Альманах наукових праць. – Вип. 66. – К., 2007. – С. 73-83.

16. Бондаренко О.В. Особливості економічної ментальності України як наслідок історико-культурного розвитку її релігійної духовності // Ноосфера і цивілізація. – Вип. 5 (8). – Донецьк: ДонНТУ, 2007. – С. 86-91.

17. Бондаренко О.В. Релігійна свідомість в історії України: "західні" чи "східні" пріоритети // Гуманітарний вісник ЗДІА. – Вип. 30. – Запоріжжя, 2007. – С. 37-45.

18. Бондаренко О.В. Сутність економічної ментальності в аспекті співвідношення "індивідуалізм – колективізм" // Науковий часопис НПУ ім. Драгоманова. – Сер. 7. Релігієзнавство, Культурологія. Філософія. – Вип. 13 (26). – К.: НПУ, 2007. – С. 92-110.

19. Бондаренко О.В. Економічна ментальність України: сучасний стан та перспективи подальшого розвитку // Політологічний вісник. Зб. наук. праць. – К.: "ІНТАС", 2007. – Вип. 27. – С. 69-79.

20. Бондаренко О.В. Українська національна економічна ментальність: сучасний європейський контекст // Науковий часопис НПУ ім. Драгоманова. – Сер. 7. Релігієзнавство, Культурологія. Філософія. – Вип. 14 (27). – К.: НПУ, 2007. – С. 83-94.