У дисертації вирішено актуальне завдання щодо науково-теоретичного обґрунтування й розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств з обґрунтуванням теоретичних засад, класифікації ризиків крупних металургійних підприємств, а також розробки методичних підходів до оцінки венчурних інвестиційних проектів та практичних заходів щодо їх фінансування. Основні наукові результати полягають у такому: 1. Виходячи з того що металургійні підприємства України повинні орієнтуватися на інноваційний тип розвитку, формування прибутку здійснюється через економію постійного капіталу та використання інтелектуальної власності. Це активізує процес венчурного інвестування. Воно стимулює інноваційний процес шляхом впровадження у виробництво нових видів техніки і технології і здешевлення основного капіталу в порівнянні з іншими видами виробничих ресурсів. Інвестор завжди проводить ретельний відбір інноваційних ідей щодо можливостей їх подальшої капіталізації і детально оцінює стан підприємства-реципієнта й потенціал його управлінської ланки. Для вітчизняних металургійних підприємств необхідність прискореної комерціалізації найперспективніших інноваційних розробок виникає у зв’язку з постійним загостренням конкуренції на світових ринках. 2. Виходячи з того, що на металургійних підприємствах існує складність прийняття рішень щодо інвестування в інновації в дисертації запропонована система кодування ризиків інвестицій в інновації. Зазначена система ґрунтується на відповідній класифікації ризиків і враховує інтенсивність інвестицій в інновації. Вона включає так звані порядки інвестицій в інновації. Це доповнює теорію венчурного інвестування металургійних підприємств в напрямі формування ефективної системи стратегічного і тактичного управління ризиками. У практиці господарювання це полегшить прийняття рішень щодо інвестування в інновації, проведення моніторингу інноваційної діяльності металургійних підприємств та його результатів. 3. Визначено негативні тенденції у здійсненні інноваційної діяльності металургійними підприємствами: низький рівень фінансування науки та інноваційних процесів; низька інноваційна активність підприємств; деградація внутрішнього ринку науково-технічної та інноваційної продукції; недостатня діяльність щодо комерціалізації результатів наукових досліджень і трансферт технологій. Вказані недоліки у здійсненні інноваційної діяльності затримують розвиток високотехнологічних металургійних виробництв, сприяють консервуванню технологій. 4. Діючі методичні підходи до оцінки венчурних інвестиційних проектів повинні бути доповнені комплексним показником ризику, який враховує матеріалоємність, рентабельність фондів, рентабельність капіталу, продуктивність праці. Аналіз складових комплексного показника дав можливість доповнити методичні підходи до оцінки ризику венчурних інвестиційних проектів такими показниками рентабельності, як показник рентабельності фондів, показник рентабельності капіталу. Реалізація моделі комплексного показника здійснена при оцінці венчурного інвестиційного проекту модернізації цеху глибокої переробки металу у ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського». В результаті встановлено, що у чотирьох ризикових подіях з п’ятнадцяти проект залишиться економічно ефективним, але при цьому буде втрачена частина реального доходу. Максимально можливий збиток від проекту може становити 240,51 млн. грн. Проведення експертизи розділів бізнес-плану інвестиційного проекту «Калькуляція витрат на виробництво реалізованої продукції», «Виручка від реалізації продукції» дає можливість знизити збиток від проекту мінімум на 10 %. 5. У дисертації запропоновані напрями прямого фінансування венчурних інвестиційних проектів металургійних підприємств: підсилення державної підтримки фундаментальних і найважливіших прикладних досліджень і розробок; підтримка інтелектуальної промислової власності на нові ідеї, винаходи, ноу-хау, втілені в знаряддях і предметах праці, з метою покриття витрат й одержання прибутоку; розширення спектру банківських послуг, розвиток і поширення таких видів кредитування, як лізинг, проектне фінансування, укладання ф’ючерсних операцій з продажу результатів НДДКР. Непряме фінансування металургійних підприємств має базуватися на використанні системи податкових, кредитних і амортизаційних пільг. 6. Запропоновано модель контролю прибутковості венчурних інвестицій металургійних підприємств на основі поєднання класичної та сучасної теорій вибору портфеля інвестора. Вона дає змогу венчурному інвестору контролювати прибутковість і стан своїх інвестицій на основі розрахунку загальної прибутковості портфеля цінних паперів новоствореного чи діючого інноваційного металургійного підприємства. За допомогою моделі інвестор може проводити кореляційний аналіз, виявляючи «найвужчі» місця портфеля. 7. Апробація запропонованих підходів на підприємстві ВАТ «Дніпропет-ровський металургійний завод ім. Петровського» дала можливость виділити етапи ризикового фінансування. Якщо діючий підхід полягав у визначенні внутрішніх напрямів венчурного фінансування на металургійних підприємствах, то новий авторський підхід передбачає зовнішні напрями фінансування металургійних підприємств шляхом вкладення в цінні папери новостворюваних чи діючих підприємств через оцінку їх перспективності. Використання такого підходу дало змогу розробити прогнозовану структуру портфеля і віддачу від інвестицій венчурного інвестора. |